Кетрін Д. ДеАнджеліс ( 1940, м. Олд-Форджі, округ Лакаванна, штат Пенсильванія) — перша жінка та перший педіатр, яка стала редактором Журналу Американської медичної асоціації (Journal of the American Medical Association, JAMA)«Catherine D. DeAngelis, MD, Is Named New JAMA Editor» Mike Mitka, JAMA. 1999;282:1609–1610.«Catherine DeAngelis, M.D., M.P.H., Receives AACAP Catcher In The Rye Humanitarian Of The Year Award And Will Speak At AACAP Annual Meeting» Medical News Today, October 24, 2008. Вона також редагувала кілька інших медичних журналів. Перед тим як обійняти посаду редактора в JAMA 2000 року, ДеАнджеліс була професоркою та віце-деканкою з академічної роботи Медичної школи Університету Джонса ГопкінсаNational Library of Medicine: Changing the Face of Medicine. Вона є лауреаткою премії Джона Хоуленда 2015 року — найпрестижнішої нагороди, яку присуджує Американське педіатричне товариство (American Pediatric Society, APS).

Біографія Кетрін ДеАнджеліс народилася та виросла в Олд-Форджі, округ Лакаванна, штат Пенсильванія. 1960 року вона закінчила трирічну програму підготовки зареєстрованих медсестер у Школі медсестер при лікарні загального профілю Скрентона й почала працювати в Медичному центрі Колумбійського університету, тоді відомому як Колумбійсько-пресвітеріанський медичний центр.

ДеАнджеліс мріяла стати лікаркою, і її вчитель хімії у старшій школі підтримав її та порадив подати документи до коледжу. Під час навчання в Університеті Вілкса вона продовжувала працювати медсестрою, заснувала клініку та проводила дослідження в галузі імунології. Потім вона перейшла до Піттсбурзького університету, де займалася дослідженнями, викладала й працювала в бібліотеці, щоб забезпечити себе під час здобуття медичного ступеня. 1969 року вона здобула ступінь доктора медицини.

ДеАнджеліс пройшла ординатуру з педіатрії в лікарні Джонса Гопкінса, а згодом здобула ступінь магістра громадського здоров'я в Гарвардському університеті, одночасно працюючи в місцевій медичній клініці. У цей період вона особисто стикнулася з проблемами доступності та вартості медичної допомоги й почала формулювати можливі рішення«Nurse Practitioners in Schools Found To Aid Low-Income Pupils,» Blake Rodman, Education Week," April 3, 1985..

Кар'єра Вона змогла реалізувати деякі зі своїх ідей щодо покращення системи охорони здоров'я, коли отримала першу викладацьку посаду в Колумбійському коледжі лікарів. Наступною була посада в Університеті Вісконсина. 1978 року ДеАнджеліс повернулася до Університету Джонса Гопкінса, щоб очолити відділ загальної педіатрії та підліткової медицини. 1984 року її підвищили до професорки, і вона стала дванадцятою жінкою в історії університету, яка здобула це звання. Також вона обіймала посаду заступниці керівника Дитячого центру Джонса Гопкінса«Johns Hopkins Children's Center; Where formality and protocol take a back seat to the healing of children» Racine S. Winborne, Baltimore Afro-American, April 20, 1985.«Kids in School; Home May Be Where the Heart Is, But Body and Mind Go to School-the Newest Front in Germ Warfare.» Wendy Melillo, The Washington Post, October 6, 1987..

ДеАнджеліс виступала експерткою-свідком у судових справах, що стосувалися педіатричної медицини«Jury Dismisses D.C. Doctor's Sex Abuse Suit in Custody Case.» Caryle Murphy, The Washington Post, February 21, 1987., зокрема в гучній справі Елізабет Морган«Defies Judge in Dispute With Ex-Husband Mother, Jailed Since '87, Says Child's Safety Is Key,» Marlene Cimons, The Los Angeles Times, May 7, 1989.«In the best interests of the child? The case of Morgan v. Fortich is made up of the unthinkable and he intractable: accusations of sexual abuse, parents at war, a legal standoff, and a mother in jail,» Bella English, The Boston Globe, July 16, 1989.«THE STUFF OF WHICH MOVIES ARE MADE,» Susan Cohen, The Washington Post, August 9, 1992..

У 1990 році вона була призначена віце-деканкою з академічної роботи та викладацького складу Медичної школи Джонса Гопкінса. Завдяки її керівництву та зацікавленості у просуванні жінок в академічному середовищі«Study shows women promoted more slowly,» Joe Manning, Milwaukee Journal Sentinel, April 4, 1995.«Hopkins medical school class is 52 % female,» Lan Nguyen, The Baltimore Sun, August 21, 1994. було створено більше можливостей для жінок, і багато з них отримали звання професора.

Вона отримала грант на впровадження нової навчальної програми для медичного факультету, яка з 1992 року робила акцент на практичному досвіді та безпосередньому контакті з пацієнтами«New medical curriculum at Hopkins seeks broader dimensions of healing,» Michael Hill, The Baltimore Sun, June 7, 1992.«MEDICAL SCHOOLS SHIFT FOCUS FROM FACTS, TO LEARNING,» Sandra Skowron, Associated Press, July 4, 1993..

1999 року ДеАнджеліс було призначено редакторкою Журналу Американської медичної асоціації (JAMA), а її посаду віце-декана обійняла Дженіс Е. Клементс. У липні 2011 року ДеАнджеліс повернулася до Університету Джонса Гопкінса, де обіймала низку посад, зокрема працювала спеціальною радницею декана та президенткою відділення «Альфа Меріленд» благодійної організації Phi Beta Kappa(«Фі Бета Каппа»).

1999 року ДеАнджеліса було призначено редактором «Журналу Американської медичної асоціації», а Дженіс Е. Клементс змінила ДеАнджеліса на посаді віце-декана.

Автор і редактор ДеАнджеліс у 1970-х роках опублікувала підручник «Первинна педіатрична допомога», третє видання якого вийшло 1984 року.Pediatric Primary Care, Catherine T. DeAngelis, Little, Brown; 2nd edition (1979), ; 3rd edition (1984), Цей підручник та сама ДеАнджеліс часто цитувалися у популярних статтях з педіатрії«Watch Out for Frostbite,» Catherine O'Neill, The Washington Post, February 10, 1987.«Acne? Why Me?» The Washington Post, March 15, 1988.«How to help a choking baby,» St. Louis Post-Dispatch, November 20, 1989.«There's no substitute for doctor on total care,» Catherine D. DeAngelis, USA Today, June 16, 1993.. Разом із Френком А. Оскі, директором Дитячого центру Джонса Гопкінса, вона вела медичну колонку в The Baltimore Sun, а також публікувала численні статті у популярній пресі.

Вона є співавтором книги «Навчальна програма для двадцять першого століття» (2000) разом із Майклом М. Е. ДжонсомThe Johns Hopkins University School of Medicine Curriculum for the Twenty-first Century, DeAngelis and Michael M.E. Johns, The Johns Hopkins University Press, 2000. ..

ДеАнджеліс є авторкою або редакторкою 13 книг з педіатрії, медичної освіти та догляду за пацієнтами, професіоналізму, а також нещодавно опублікованих мемуарів «Прагнення до рівності в медицині: шлях однієї жінки». Вона також опублікувала понад 250 рецензованих статей, розділів та редакційних статей. Більшість її останніх публікацій зосереджені на професіоналізмі та чесності в медицині, конфлікті інтересів у медицині, жінках у медицині та медичній освіті. Її основні зусилля зосереджені на правах людини, особливо стосовно пацієнтів, медичних працівників та бідних верств населення.

Нагороди та почесні відзнаки Кетрін Д. ДеАнджеліс є колишнім членом ради та чинною членкинею Національної академії медицини США (National Academy of Medicine, раніше — Інститут медицини / Institute of Medicine).

Вона також є:

членкинею Американської асоціації сприяння розвитку науки (American Association for the Advancement of Science, AAAS); членкинею Королівського коледжу лікарів Великої Британії (Royal College of Physicians); колишньою головою Американської ради педіатрії (American Board of Pediatrics); головою Ради з акредитації педіатричних спеціалістів (Accreditation Council for Pediatric Subspecialties); головою Педіатричного комітету з розгляду резидентур при Американській раді з післядипломної медичної освіти (ACGME Pediatric Residency Review Committee).

Наразі вона входить до:

дорадчої ради Управління підзвітності уряду США (U.S. Government Accountability Office Advisory Panel); ради опікунів Університету Піттсбурга (University of Pittsburgh Board of Trustees); ради Каліфорнійського університету в Девісі (UC Davis Board of Councilors). Премія Джона Хоуленда (John Howland Award, 2015) — найвища нагорода, що присуджується Американським педіатричним товариством (American Pediatric Society) за видатний внесок у педіатрію. Премія «Ловець у житі» за гуманізм (Catcher in the Rye Award for Humanitarianism, 2008) — нагорода Американської академії дитячої та підліткової психіатрії (AACAP) за гуманістичну діяльність у сфері охорони здоров'я«Medical journals and ethics» The Economist, March 26, 2009.. Нагорода «Герой політики охорони здоров'я» (Health Policy Hero Award, 2010) — присуджується Національним центром медичних досліджень (National Center for Health Research) за адвокацію прозорості у медицині та етичних дослідженнях. Премія Рональда МакДональда за медичну досконалість (Ronald McDonald Award for Medical Excellence) — включає грант у 100 000 доларів, спрямований на підтримку дитячих ініціатив у лікарні Джонса Гопкінса. Премія за життєві досягнення (Lifetime Achievement Award) — від Асоціації американських медичних коледжів (AAMC) за видатну академічну та адміністративну кар'єру. Почесні докторські ступені — Кетрін Д. ДеАнджеліс отримала щонайменше 7 почесних ступенів з університетів США та Європи Членство у престижних наукових товариствах — обрана до Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) та Королівського коледжу лікарів Великої Британії (FRCP)

Бібліографія DeAngelis, C. D. (1975). Basic Pediatrics for the Primary Health Care Provider. Little, Brown and Co. DeAngelis, C. D. (1979). Pediatric Primary Care (3rd ed.). Little, Brown and Co. DeAngelis, C. D., & Johns, M. M. E. (2000). The Johns Hopkins University School of Medicine Curriculum for the Twenty‑first Century. Johns Hopkins University Press. DeAngelis, C. D. (1991). «Women in Medicine: Fantasies, Dreams, Myths, and Realities.» American Journal of Diseases of Children, 145, 49–52. DeAngelis, C. D., & Fontanarosa, P. B. (2009). «Resolving Unreported Conflicts of Interest.» JAMA, multiple issues. DeAngelis, C. D. (2006). Patient Care and Professionalism. Oxford University Press. DeAngelis, C. D. (2008). Pursuing Equity in Medicine: One Woman's Journey. Johns Hopkins University Press.

Примітки