«Будинок на Манго-стріт» () — феміністичний роман мексикансько-американської письменниці Сандри Сіснерос 1984 року. Структурований як серія віньєток, він розповідає історію Есперанси Кордеро, 12-річної чикана, яка зростає в латиноамериканському кварталі Чикаго. Частково заснований на власному досвіді Сіснерос, роман розповідає про Есперансу впродовж одного року її життя, коли вона вступає в підлітковий вік і починає стикатися з реаліями життя молодої жінки в бідній та патріархальній громаді. Елементи мексикансько-американської культури та теми соціального класу, раси, сексуальності, ідентичності та гендеру переплітаються упродовж усього роману.
«Будинок на Манго-стріт» вважається сучасною класикою літератури чикано та був предметом численних академічних публікацій у галузі чиканознавства та феміністичної теорії. Книжка розійшлася тиражем понад 6 мільйонів примірників, перекладена понад 20 мовами та є обов'язковою для читання у багатьох школах та університетах на всій території США.
Роман був у списку бестселерів New York Times і є лауреатом кількох головних літературних нагород, зокрема Американської книжкової премії від фонду «До Колумба». Таня Сарачо адаптувала його у театральну постановку, яку поставили в Чикаго 2009 року.
Оскільки роман торкається таких тем, як домашнє насильство, статеве дозрівання, сексуальне насильство та расизм, він зіткнувся з викликами та загрозами цензури. Попри це, він залишається впливовим романом про дорослішання та є основним літературним твором для багатьох молодих людей.
Передісторія Сіснерос обговорювала зв'язок між власним особистим досвідом та життям Есперанси, як його зображено у романі «Будинок на Манго-стріт»Such as in . Як і її головна героїня, Есперанса, Сіснерос є мексикано-американкою, яка народилася та виросла в латиноамериканському районі Чикаго. Однак є й відмінності; наприклад, якщо в Есперанси є два брати та сестра, то Сіснерос була «єдиною дочкою в сім'ї з семи дітей». Раніше Сіснерос припускала, що, бувши єдиною дівчинкою у сім'ї, де одні хлопчики, вона часто почувалася ізольованою. Сіснерос пояснює «свій імпульс до створення історій» «самотністю тих років становлення».
Під час здобуття ступеня магістра образотворчого мистецтва з творчого письма в майстерні письменників Айови Сіснерос вперше відкрила для себе відчуття власної етнічної «іншості», і в цей час вона відчувала себе маргіналізованою «як кольорова людина, як жінка, як людина з робітничого класу». В інтерв'ю Сіснерос сказала, що під час навчання в аспірантурі, коли вона почала писати роман «Будинок на Манго-стріт», академічна атмосфера здавалася їй дуже гнітючою. Вона згадала, як виявила, що походження її одногрупників дуже відрізняється від її власного, і зрозуміла, що має з ними мало спільного: «Я була така зла, така залякана своїми однокласниками, що хотіла все покинути. Але… я знайшла спосіб писати… У відповідь на перебування там у мене почала з'являтися „Манго-стріт“, майже як спосіб заявити: ось хто я є. Вона стала моїм прапором». Сіснерос створила Есперансу, спираючись на власні відчуття непричетності.
Короткий зміст Роман «Будинок на Манго-стріт» охоплює роки становлення Есперанси Кордеро, дівчини-чикана, яка живе в бідному районі Чикаго з батьками та трьома братами та сестрами. Перш ніж оселитися у своєму новому будинку, невеликій та занедбаній будівлі з червоної цегли, що кришиться, родина часто переїжджала, завжди мріючи про власний будинок. Коли вони нарешті прибувають до будинку на Манго-стріт, це не та обіцяна земля їхньої мрії, але батьки Есперанси стверджують, що Манго-стріт — це лише тимчасова зупинка перш ніж вони дістануться до обіцяного будинку. Хоча це значне покращення порівняно з попередніми помешканнями її родини, Есперанса висловлює зневагу до свого нового будинку, оскільки це не «справжній» будинок, як ті, що вона бачила по телевізору. Тужачи за білим дерев'яним будинком з великим подвір'ям та безліччю дерев, Есперанса відчуває задушливе життя на Манго-стріт і прагне втекти. Вона починає писати вірші, щоб висловити ці почуття. Есперанса починає роман із докладних описів дрібних звичок і рис характеру членів своєї родини та незвичних сусідів, змальовуючи таким чином картину району й наводячи приклади багатьох впливових людей, які її оточують. Вона описує час, проведений зі своєю молодшою сестрою Ненні та двома старшими дівчатами, з якими вона потоваришувала по сусідству: Алісією, перспективною молодою студенткою коледжу, мати якої померла, та Марін, яка проводить свої дні, доглядаючи за молодшими кузинами. Есперанса висвітлює важливі або показові моменти як у власному житті, так і в житті своєї громади, здебільшого пояснюючи труднощі, з якими вони стикаються, як-от арешт сусіда за крадіжку автомобіля або смерть тітки Лупе.
У міру розвитку віньєток Есперанса дорослішає та розвиває власне бачення світу. Зрештою Есперанса вступає в пубертат та змінюється сексуально, фізично та емоційно, починає помічати та насолоджуватися чоловічою увагою. Вона дружить із Саллі, привабливою дівчиною, яка носить густий макіяж та провокаційний одяг, і з якої фізично знущається та забороняє їй виходити з дому її дуже релігійний батько. Дружба Саллі та Есперанси руйнується, коли Саллі кидає подругу заради хлопця на карнавалі, залишаючи Есперансу напризволяще групі чоловіків. Вона розповідає про інші випадки нападів, з якими зіткнулася, наприклад, коли старший чоловік силоміць поцілував її на її першій роботі. Травматичний досвід Есперанси та спостереження за жінками у її районі, багатьох з яких контролюють чоловіки в їхньому житті, тільки зміцнюють її бажання покинути Манго-стріт. Лише коли вона зустрічає тіток Рейчел та Люсі, які ворожать їй, вона розуміє, що її досвід на Манго-стріт сформував її особистість і залишиться з нею, навіть якщо вона піде. Наприкінці роману Есперанса присягає, що після свого відходу вона повернеться, щоб допомогти людям, яких вона покинула.
Структура Роман складається з 44 взаємопов'язаних віньєток різної довжини, від одного-двох абзаців до кількох сторінок. Головна героїня, Есперанса, розповідає ці віньєтки від першої особи теперішнього часу.
У післямові до 25-річчя видання «Будинку на Манго-стріт» Сіснерос прокоментувала стиль, який вона розробила для його написання: «Вона експериментує, створюючи текст, такий же лаконічний і гнучкий, як поезія, розбиваючи речення на фрагменти, щоб читач робив паузи, змушуючи кожне речення служити їй, а не навпаки, відмовляючись від лапок, щоб оптимізувати типографіку та зробити сторінку якомога простішою та читабельнішою». Сіснерос хотіла, щоб текст легко читався людьми, подібними до тих, кого вона пам'ятала з юності, особливо тими, хто цілими днями працювали, маючи мало часу для читання. За її словами: «Я прагнула створити щось, що було б доступним для людини, яка повертається додому з натрудженими ногами, як мій батько».
2009 року Сіснерос написала новий вступ до роману. Тут вона додає кілька зауважень щодо процесу написання книжки. Спочатку вона придумала назву «Будинок на Манго-стріт»; під нею вона помістила кілька оповідань, віршів та віньєток, які вже написала або які були в процесі написання. Вона додає, що не вважає книжку романом, а «банкою з ґудзиками», групою несумісних історій. Ці оповідання написані в різні періоди; перші три написані в Айові як побічний проєкт, поки Сіснерос навчалася на магістра мистецтв. Під час створення цієї книжки Сіснерос хотіла, щоб це була «книжка, яку можна відкрити на будь-якій сторінці, і яка все одно матиме сенс для читача, який не знає, що було до цього чи після цього». Вона каже, що люди, про яких вона писала, були реальними, поєднанням людей, яких вона зустрічала протягом багатьох років. Вона скомпонувала події минулого й сучасності так, щоб історія мала структуру — початок, середину й кінець, — і щоб усі почуття, які в ній відчуваються, були її особистими.
Дійові особи Есперанса Кордеро — роман «Будинок на Манго-стріт» написаний очима Есперанси Кордеро, підлітки, яка живе в робітничому латиноамериканському районі Чикаго. Есперансу заінтригувала ідея бути мексиканською американкою в Чикаго, що відображає саму авторку за 15 років до публікації цієї книжки. Ми стежимо за цією молодою жінкою, яка досягає статевої зрілості, та за її нескінченною боротьбою за створення нових можливостей для себе. Читач також зустрічає Есперансу, яка живе між двома культурами: мексиканською, з якою вона стикається через своїх батьків, та американською, в якій вона сама живе. Упродовж усієї книжки ми бачимо, як Есперанса відкидає свою громаду чикана як засіб формування та утвердження власної ідентичності.
Як випливає з її імені, Есперанса — це «фігура надії, „запекла жінка“ у складному прагненні до особистої та громадської трансформації». Есперанса використовує свій будинок у Чикаго, щоб поставити під сумнів суспільство та культурні звичаї, які обтяжують її через її ідентичність як молодої жінки-чикана. Вона спостерігає за жінками своєї громади, щоб знайти власний взірець для наслідування, розглядає їхні негативні та позитивні аспекти та використовує те, що дізналася зі своїх спостережень, для формування власної ідентичності.
Магдалена «Ненні» Кордеро — наймолодша сестра Есперанси, головна героїня згадує, що вони обидві дуже відрізняються одна від одної. Її описано як дівчину, що має гладеньке волосся.
Рейчел та Люсі Ґерреро — сестри приблизно одного віку з Есперансою та Ненні, з Техасу, але зараз живуть на Манго-стріт. Вони разом купують старий велосипед і ділять його між собою. Їх описано як дівчат, що мають «товсті, як морозиво, губи», як і решта їхньої родини. Усі вони переживають спільний момент у книжці, приміряючи туфлі на підборах. Аж поки один чоловік не намагається вмовити Рейчел поцілувати його — саме тоді вони зрікаються «краси».
Саллі — одна з найближчих подруг Есперанси, яку згадано в кількох віньєтках роману. Цій персонажці присвячена одна ціла віньєтка. Авторка описує її як «дівчину з очима, як Єгипет, і нейлоновими панчохами кольору диму». Це перша фраза в розділі, і, здається, вона втілює ті мрії, які Саллі плекала для себе. Головну героїню приваблює спосіб бути Саллі, вона вважає її справжньою подругою і любить проводити з нею час.
Саллі, здається, уособлює замкнене коло домашнього насильства та репресій, які переживають жінки на Манго-стріт. Вона відчайдушно прагне знайти чоловіка, аби одружитися з ним, щоб уникнути побоїв та знущань батька вдома. Це «порочне коло» видно, коли Есперанса йде і каже матері Саллі, що її дочка в саду з трьома хлопцями, а мати повністю ігнорує це, не здаючись здивованою чи стурбованою. Її мати доглядає за порізами та синцями Саллі, дозволяючи насильству продовжуватися, і мати, і дочка виправдовуються перед батьком. Той факт, що Саллі у такому молодому віці вступає в шлюб з чоловіком, який зрештою ставиться до неї як і її батько, показує, наскільки цей цикл глибоко вкорінений у способі життя багатьох жінок і передається між поколіннями. Авторка шкодує цю героїню, не звинувачуючи її в тому, що з нею сталося, Саллі була дуже юною та незрілою, щоб до кінця зрозуміти навколишнє середовище і знайти вихід з насильства.
Марін — двоюрідна сестра родини Луї, сусідів родини Есперанси, вона приїхала погостювати з Пуерто-Рико. Вона старша за Есперансу, носить темні нейлонові панчохи та багато макіяжу. У неї є хлопець у Пуерто-Рико, і вона хизується своїми сувенірами від нього молодшим дівчатам, кажучи, що він пообіцяв, що вони незабаром одружаться. Есперанса схиляється до неї як до взірця мудрості, знання багатьох речей. Марін дала багато порад молодшим дівчатам. Вона носила коротші спідниці та мала гарні очі, отримувала багато уваги, проте головна героїня завжди пам'ятатиме її як людину, яка завжди чекала на щось, що так і не сталося. Ця персонажка уособлює багатьох молодих жінок у цьому районі.