Микола Володимирович Аганін ( , с. Порохня, Новоазовський район, Донецька область — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, старший солдат Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023, посмертно). Один із чотирьох найстарших за віком (61 рік) серед загиблих у Оленівці. Життєпис
За словами рідних, із початком повномасштабного російського вторгнення Миколі Володимировичу зателефонували із ОЗСП «Азов» і запросили приєднатися до їхнього підрозділу. Він на той час уже досягнув «непризовного» 60-річного віку, проте вирішив стати на захист Маріуполя і незабаром обійняв у «Азові» посаду старшого кулеметника.
Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони «Азовсталі» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Микола Володимирович вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю. Звідти «Матрос» телефонував двічі (декому з українських воїнів вдалося пронести у неволю телефони), під час останньої розмови, приблизно за тиждень до загибелі, він натякнув, що він незабаром повернеться, бо його обіцяють обміняти.
У ніч на 29 липня 2022 року помер у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці.
Після повернення тіла на Батьківщину протягом довгих 10 місяців тривала ідентифікація, після чого старшого солдата Аганіна було поховано з військовими почестями на Алеї Слави столичного Берковецького кладовища.
Нагороди орден «За мужність» ІІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно) – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові; відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2017); Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня; почесна відзнака 54-ї окремої механізованої бригади «Хрест 54 ОМБр»; медаль «За розмінування».
Джерела Аганін Микола Володимирович «Матрос» // «МАРІУПОЛЬ ПАМ’ЯТАЄ» Курцановська Ганна Ця історія про мого батька — перша у ЗМІ, і, на жаль, остання. Окупанти вбили “Матроса” у Оленівці // Свої — 2024. — 29 березня.
Примітки
Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»