Ганс Барон (22 червня 1900 – 26 листопада 1988) був німецько-американським істориком політичної думки та літератури. Його головним внеском в історіографію того періоду було введення в 1928 році терміна «громадянський гуманізм» (що позначає більшу частину, якщо не весь зміст класичного республіканізму ).
Життя та кар'єра Барон народився в Берліні в єврейській родині, був учнем ліберального протестантського богослова Ернста Трьольча.Georg G. Iggers, "Refugee Historians from Nazi Germany," p. 10. Після приходу Гітлера до влади в 1933 році він виїхав з Німеччини, спочатку до Італії та Англії, а потім у 1938 році до Сполучених Штатів. Він став натуралізованим громадянином США у 1945 р. Працював бібліотекарем, науковим співробітником і бібліографом у бібліотеці Ньюберрі з 1949 по 1965 рр., був заслуженим науковим співробітником Ньюберрі до 1970 р., коли вийшов на пенсію, а також багато років викладав у Чиказькому університеті. У 1964 році був обраний членом Американської академії мистецтв і наук.
Його найважливіша праця «Криза раннього італійського Відродження» (1955) теоретично обґрунтовує, що загроза вторгнення до флорентійського міста-держави Джан Галеаццо Вісконті з Мілану мала драматичний вплив на їхнє уявлення про спрямованість історії. Раніше вірячи в те, що добро обов'язково перемагає, деякі флорентійські мислителі почали думати інакше, коли дізналися про неминучу загибель Флорентійської республіки від рук Мілану. Барон теоретизував, що саме цей зсув у розумінні дозволив пізнішим мислителям, таким як Нікколо Макіавеллі, сформулювати свою думку про те, що вільні держави потребують політично реалістичного світогляду для того, щоб вижити.
Роботи
Calvin Staatsanschauung und das konfessionalle Zeitalter (Berlin; Munich: R. Oldenbourg, 1924). Leonardo Bruni Aretino. Humanistisch-philosophische Schriftten (Leipzig; Berlin: B.G. Teubner, 1928; 1969). The Crisis of the Early Italian Renaissance: civic humanism and republican liberty in an age of classicism and tyranny (Princeton: 1955; 1966). Humanistic and Political Literature in Florence and Venice at the beginning of the quattrocento; studies in criticism and chronology (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1955; 1968). Fifteenth-century civilisation and the Renaissance in New Cambridge Modern History, vol. 1 The Renaissance, 1493–1520 (Cambridge Univ. Press, 1957) From Petrarch to Bruni; studies in humanistic and political literature (Chicago: 1968). Petrarch’s Secretum: its making and its meaning (Cambridge, Mass.: Medieval Academy of America, 1985). In Search of Florentine Civic Humanism : essays on the transition from medieval to modern thought, 2 vols. (Princeton: 1988).
Примітки
Зноски
Джерела
Boyd, Kelly, ed. Encyclopedia of Historians and Historical Writers (Rutledge, 1999) 1:74–75 Wallace K. Ferguson, "The Interpretation of Italian Humanism: the Contribution of Hans Baron," Journal of the History of Ideas 19 (1958), 14–25. Baron's reply immediately follows. Anthony Molho and John A. Teseschi, eds. Renaissance Studies in Honor of Hans Baron (DeKalb, Ill.: Northern Illinois Univ. Press, 1971). Alison Brown, "Hans Baron's Renaissance," Historical Journal 33 (1990), 441–48. Donald R. Kelley, Renaissance Humanism (Boston: Twayne Publishers, 1991). Riccardo Fubini, "Renaissance Historian: the Career of Hans Baron," Journal of Modern History 64 (1992), 541–74. James Hankins, "The 'Baron Thesis' after Forty Years and some Recent Studies of Leonardo Bruni," Journal of the History of Ideas 56,2 (Apr. 1995), 309–30. Hankins, ed. Renaissance Civic Humanism : reappraisals and reflections (Cambridge: 2000). Ronald Witt, John M. Najemy, Craig Kallendorf, and Werner Gundersheimer, "AHR Forum: Hans Baron's Renaissance Humanism," American Historical Review 101,1 (Feb. 1996), 107–44.
Зовнішні посилання
Hans Baron on Machiavelli's intellectual development