Бруно Гуго Карл Фрідріх фон Франсуа (; 29 червня 1818, Магдебург — 6 серпня 1870, Спішеран) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Представник знатного прусського роду французького походження. Син генерал-лейтенанта Карла фон Франсуа (1785–1855) і його дружини Бетті, уродженої фон Фарнегов (1799–1844)Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 5, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 384, Nr. 1609. .

Франсуа відвідував Педагогіум у Галле та гімназії у Кобленці, Кельні та Люксембурзі. 29 грудня 1834 року він вступив мушкетером до 37-го піхотного полку Прусської армії, яким на той час командував його батько. Там у січні 1836 він дослужився до другого лейтенанта, а з 1 жовтня 1839 був направлений до Генеральної військової школи для трирічного підвищення кваліфікації. Далі у своїй військовій кар'єрі Франсуа брав участь у війні проти Данії у 1864 році. 4 січня 1866 він був призначений командиром 58-го піхотного полку, а 3 квітня 1866 року був затверджений на посаді. У зв'язку з цим 8 червня 1866 року Франсуа отримав звання оберста і того ж року бився з австрійцями в Наході, Скаліці та Швайншеделі. Він був поранений у битві при Кеніггреці 3 липня 1866 року.

14 липня 1870 року Франсуа був призначений командувати 27-ю піхотною бригадою і проведений в генерал-майори 26 липня 1870 року. Через п'ять днів він був затверджений на посаді командира бригади, з якою він вирушив на війну проти Франції. Як командир бригади Франсуа командував Нижньорейнським фузилерним полком №39 і Ганноверським піхотним полком №74 у битві при Шпіхерні 6 серпня 1870 року. Незабаром після того, як він досяг плато Шпіхернських висот після штурму Червоної гори, він був поранений під підняту праву руку і впав. Вражений ще чотирма кулями від влучних стрільців, він помер. Його останніми словами, як стверджується, були: «Прекрасна смерть на полі бою; я вмираю з радістю, бачачи, що битва продовжується.»Der Deutsch-Französische Krieg 1870–71, redigiert von der kriegsgeschichtlichen Abtheilung des Großen Generalstabes. Band I, 1, E. S. Mittler & Sohn, Berlin 1872, S. 327.

Місце його смерті, обгороджене та відзначене пам'ятним каменем, знаходиться в безпосередній близькості від меморіалу 1-го Ганноверського піхотного полку №74. Його могила знаходиться на почесному цвинтарі Французько-Німецького саду в Саарбрюккені. Епітафія говорить: «Він упав, убитий п'ятьма ворожими кулями, під час переможного наступу під час штурму гори Шпіхерн 6 серпня 1870 року. Коней готують до бою, але перемога приходить від Господа. Притчі Соломонові, 21:31».

Сім'я 13 серпня 1847 року одружився в Люксембурзі з Марі Амалією Геленою фон Венцель (1829–1909), дочкою генерал-лейтенанта Вільгельма фон Венцеля. В пари народились 6 дітей:

Карл Вільгельм Бруно (1848–1850) Альфред Карл Бруно (2 грудня 1849 — 22 червня 1911) — генерал-майор. Ольга Марія Фрідеріка (1851–1879) Курт (1852–1931) — офіцер колоніальних військ в Німецькій Південно-Західній Африці. Герман (1856–1933) — генерал піхоти. Гуго (1861–1904) — офіцер колоніальних військ в Німецькій Південно-Західній Африці. Загинув у бою під час повстання герреро.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Pour le Mérite (20 вересня 1866)

Вшанування пам'яті

Франсуа зображений (поруч з трубачем) на картині Антона фон Вернера «Штурм гори Шпіхерн» (1877–1880)Dominik Bartmann: Der Saarbrücker Rathauszyklus. In: Dominik Bartmann (Hrsg.): Anton von Werner. Geschichte in Bildern. Hirmer Verlag, München 1993, ISBN 3777461407, S. 252–265.. В 1895 році, з нагоди 25-ї річниці битви при Шпіхерні, скульптор Вільгельм Шнайдер створив гіпсовий макет спульптурної групи «Фон Франсуа і трубач». Через фінансові труднощі створення повноцінної скульптури з оцинкованої бронзи не відбулося, а гіпсовий макет, встановлений в Саарбрюкені, з часом був знищений впливом погодиRainer Knauf, Christoph Trepesch: Kriegerdenkmäler und Kriegsfriedhöfe. Formen des Kriegsgedenkens im Saarbrücker Raum zwischen 1870 und 1935. In: Lieselotte Kugler (Hrsg.): Grenzenlos. Lebenswelten in der deutsch-französischen Region an Saar und Mosel seit 1840. Historisches Museum Saar, Saarbrücken 1998, ISBN 3-9805574-1-3, S. 156–182.. Дорога, що веде до меморіалів на горі Шпіхерн, названа на честь Франсуа.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser 1907, Erster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1906, S. 188. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 242 ff., Nr. 2580. DNB 367632837 Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser, B (Briefadel), Band V, Band 26 der Gesamtreihe GHdA, Limburg (Lahn) 1961, S. 77. ISSN 0435-2408 Carl Bleibtreu: Schlacht bei Spichern am 6. August 1870. Reprint der Ausgabe 1903. Verlag Rockstuhl, Bad Langensalza 2009, ISBN 978-3-86777-071-2.