Анома́лія (від — нерівність, відхилення) — відхилення від загальної закономірності, ненормальність, неправильність у розвитку, структурі або функціях. Аномалії у розвитку дитини Питання аномального розвитку дитини вивчає дефектологія. У цій галузі використовують поняття «аномальні діти» — діти, які мають суттєві фізичні або психічні відхилення від норми й потребують спеціальних умов навчання і виховання. Такі умови спрямовані на корекцію і компенсацію наявних вад.
Залежно від характеру аномалії, розрізняють основні категорії дітей: діти з обмеженими розумовими можливостями (розумово відсталі); із затримкою психічного розвитку; з вадами слуху (глухі, зі зниженим слухом); з вадами зору (сліпі, зі зниженим зором); з важкими розладами мовлення; з порушенням опорно-рухового апарату; зі складними (комбінованими) порушеннями. Причини виникнення Аномалії можуть бути: спадковими — зумовлені генетичними факторами; вродженими — спричинені ендо- та екзогенними впливами під час внутрішньоутробного розвитку (інфекції, інтоксикації, імунологічний конфлікт, родові травми); набутими — виникають під впливом зовнішніх чинників у процесі подальшого розвитку дитини: інфекційні хвороби (грип, кір, скарлатина, паротит, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт тощо), токсикації, травми тощо.
Примітки
Джерела