Мікоян Лариса Данилівна ( 5 березня 1946, Турійськ, Волинська область) - українська актриса театру ляльок, заслужена артистка України (1999), одна з представниць першого покоління волинських професійних лялькарів. Актриса першого складу Волинського театру ляльок, у якому працювала від часу його заснування 1975 року.
Життєпис
Лариса Данилівна Мікоян народилася 5 березня 1946 року в Турійську Волинської області.
Після здобуття середньої освіти навчалася в Луцькому культурно-освітньому училищі. Згодом вступила до Рівненського інституту культури, який закінчила 1980 року.
До створення Волинського театру ляльок працювала в ляльковій групі Волинської обласної філармонії. 1975 року, після створення Волинського театру ляльок, увійшла до першого складу його трупи. Лялькова група філармонії стала ядром формування новоствореного театру.
Мікоян належить до першого покоління професійних акторів-лялькарів Волині. Її творча діяльність була пов'язана зі сценою Волинського театру ляльок протягом близько трьох десятиліть. За цей час актриса виконала понад 70 ролей.
Окрім театральної діяльності, Лариса Мікоян брала участь у концертних та літературно-мистецьких заходах, була ведучою творчих вечорів і концертів, читала поезію на волинських сценах та в Національному палаці «Україна» в Києві. Виступала на радіо й телебаченні.
Мікоян також працювала в кіно. Знялася в історичному фільмі «Я, милістю Божою, пан Возний» із кіноциклу «Невідома Україна», режисер Дмитро Богданов.
За участь у театральних фестивалях отримувала відзнаки за акторську майстерність.
1999 року Ларисі Мікоян присвоєно почесне звання заслуженої артистки України.
Театральні ролі
За понад 40 років роботи в театрі Лариса Мікоян виконала понад 80 ролей. Серед них:
Сова - «Годинник із зозулею» С. Прокоф'євої; Мати - «Сембо» Ю. Єлісєєва; фрау Штальбаум - «Лускунчик» за твором Е. Т. А. Гофмана; мама Іскри Полякової - «Завтра була війна» за твором Б. Васильєва; принцеса Ярмилка - «Принцеса-Стрибунка» Л. Дворського; Миша - «Господар нашого двору» В. Лиса; Колобок - «Колобок» Є. Патрика; Шинкарка - «На Івана Купала» Я. Стельмаха за однойменним оповіданням М. Гоголя; Мати - «Лісова пісня» Лесі Українки; Донна Мерседес - «Камінний господар» Лесі Українки; хлопчик Ісус - «Яви нам ангелів своїх» Н. Шейко-Медведєвої; Гіпопотам - «Таємничий гіпопотам» В. Ліфшиця та І. Кічанової; Біберче - «Біберче» Л. Джокича; Земля-мати - «Котигорошко, або хлопчик із зеленого стручка» Г. Усача; Вербиченька - «Іванко-Дивосил» Г. Довнара; Полімедуза - «Русалонька» за казкою Г. К. Андерсена; Принцеса, Ведуча, Баба Яга - «Принцеса-Стрибунка» Л. Дворського; Мати - «Тарас» Б. Стельмаха; Вася Кицин - «Секрет Васі Кицина» В. Нестайка; Білка, Ведмедик, Заєць, Ворона - «Сонечко і снігові чоловічки» О. Веселова.
Значним етапом творчої діяльності Лариси Мікоян стала моновистава «Я так люблю...» за творами Тараса Шевченка. Також актриса створювала моновистави за поезіями Лесі Українки.
Кінематограф
Лариса Мікоян знімалася в кіно. Виконала роль в історичному фільмі «Я, милістю Божою, пан Возний» із кіноциклу «Невідома Україна». Режисер фільму - Дмитро Богданов.
Радіо і телебачення
Працювала дикторкою на обласному радіо. На телебаченні була ведучою програм «В гості казочка прийшла», «Вечірнє інтермеццо» та інших.
Педагогічна діяльність
Займалася педагогічною діяльністю. У гімназії № 21 імені Михайла Кравчука в Луцьку вела гурток художнього читання. Її вихованці ставали переможцями міських та обласних конкурсів.
Відзнаки Заслужений артист України (1999)
Посилання