Елс Аарне (справжнє ім'я Ельза, у шлюбі Паемурру, повне ім'я Ельза Яновна Паемурру, естонською Elze Janovna Paemurru, 30 березня 1917, Димитрієвськ (нині Макіївка, Україна) - 14 червня 1995, Таллінн (Естонія) — естонська композиторка, піаністка та музична викладачкаEls Aarne. Estonian Music Information Centre, 2012, abgerufen am 23. Januar 2017 (englisch)..
Біографія та родина Батьками Ельзи Аарне були інженер-науковець Ян Аарманн та його дружина Марі Аарманн. 1939 року Ельза Аарне одружилася з трубачем та віолончелістом Мартом (Отто) Паемурру (31 травня 1908, Тойла, Естонія; - 6 листопада 1972, Таллінн, Естонія)Paemurru, Mart – Eesti Entsüklopeedia. Archiviert vom. У шлюбі народила двох дітей: Майта та Петера Паемурру (народилися 27 червня 1948). Петер Паемурру є відомим віолончелістом та диригентом.
Освіта та викладацька діяльність Елс Аарне здобувала музичну освіту в Талліннській консерваторії. До 1939 року вона вивчала музичну педагогіку у Густава Ернесакса, до 1942 року — фортепіано у Теодора Лемби, а до 1946 року — композицію у Хейно Еллера. З 1939 по 1945 рік працювала викладачкою фортепіано в Талліннській учительській семінарії, де також викладала теоретичні предмети. З 1944 по 1974 рік Аарне викладала теорію музики та фортепіано в Талліннській державній консерваторії (нині Естонська академія музики та театру), де її чоловік також був викладачемEesti Elulood (= Eesti Entsüklopeedia 14).. Крім того, вона викладала в Талліннській музичній школі.
Композиторська творчість
Елс Аарне відома передусім як композиторка. Вона є авторкою двох симфоній (1961, 1966), двох концертів для віолончелі (1974, 1980), концерту для контрабаса (1968), а також симфонічних поем та камерної музики. Серед її вокальних творів — кантати, зокрема «До батьківщини» (1939) та «Пісня наших днів» (1965), хори та пісні. У своїй творчості вона активно використовувала естонські народні мелодії та їх характерні лади, а також експериментувала з дванадцятитоновою технікою. Теми її хорових творів були різноманітними: праця, дім, природа, гумор та взаємостосунки.
Виконавська діяльність та інші види творчості Аарне була концертною піаністкою. Вона виступала як солістка на прем'єрі свого фортепіанного концерту, а також як акомпаніаторка у різних камерних ансамблях. Її камерну музику виконували численні естонські музиканти, серед яких Ельза Маасік, Георг Отс, Маргарита Фойтес, Пееп Лассманн, а також її діти Майт та Петер Паемурру. Хорові твори Ельс Аарне виконувалися і продовжують виконуватися переважно естонськими хорами, а її оркестрову музику виконував ERSO. Серед диригентів, які виконували її твори, були Пауль Карп, Роман Мацов, Нееме Ярві, Пеетер Лільє, Юрі Альпертен та Олев Оя (народився 1935).
Крім того, Елс Аарне написала двотомну школу сольфеджіо (1960; 1962), яка набула широкого розповсюдження в Радянському Союзі. Вона також писала музичні огляди для газети «Sirp ja Vasar» («Серп і молот»), створювала радіопередачі про естонських виконавців та композиторів, займалася фотографією та знімала короткометражні фільми. Її короткометражний фільм «Азалія» був відзначений на конкурсі аматорських фільмів, так само як і деякі її фотографії на фотоконкурсах.
Твори (вибірка) Джерело: Eesti Entsüklopeedia Aarne, Els.
Концерт для фортепіано з оркестром, op. 5; 1945 Malle sõbrad [Друзі Малле], Симфонічна сюїта в семи частинах, op. 31, 1951 Концертино для валторни та оркестру ре мінор, Op. 33; 1958 Симфонія № 1, Op. 38; 1961 Симфонія № 2, Op. 48; 1966; I.Andante tranquillo, II.Andante; III. Allegro risoluto Концерт для контрабаса, op. 52; 1968 Sonata: dlâ kontrabasa i fortepiano: op. 63. 1. Januar 1980, abgerufen am 3. Februar 2017. Балада для фортепіано з оркестром ор. 25, 1955 Балада для фортепіано з оркестром, ор. 54; 1969 рік Увертюра ре мажор, Op. 55; 1969 Концерт для віолончелі № 1 ор. 59; 1974 рік Концерт для віолончелі № 2 ор. 67; 1980 рік Концерт для віолончелі № 3 ор. 80; 1987 рік Чотири варіації на тему колискової «Ei taha veel magada» для фортепіано з оркестром вальс
Хорові твори
Söerikastajad, кантата для чоловічого хору ор. 41 Сибірська балада для мішаного хору, Op. 76 «До батьківщини», кантата 1939 «Родина», кантата для хору та оркестру, текст: Е. Тарун, 1939 Laul mesilastest [«Пісня бджіл»] для чоловічого хору a cappella; Текст: Каарел Косен; 1948 рік Співають вільні люди, кантата, текст: Д. Вараандій, 1949 «Пісня наших днів», кантата, 1965 Igatsus [The Cat], текст: Ellen Niit, для змішаного хору, 1966 та понад 20 інших хорових творів
Камерна музика
Поема для віолончелі та фортепіано, 1940 Фортепіанне тріо op. 6; 1946 рік; I. Allegro moderato ля мінор II. Анданте до мажор III. Allegro vivace E мажор Claus-Christian Schuster: Els Aarne: Trio für Violine, Violoncello und Klavier (a-moll), op. 6. Три п'єси для скрипки та фортепіано, op. 17, 1952 I Казка II Імпровізація для скрипки та фортепіано III Вальс для скрипки та фортепіано, 1952 Два естонські танці для скрипки та фортепіано (також у фортепіанній версії), 1954 П'ять легких п'єс для віолончелі та фортепіано, op. 36, 1960 I Роздуми II Маленький марш III Канон IV Лірична мить V Гумореска Авалугу [Вступний твір] для дев'яти валторн, 1963 Медитація для валторни та оркестру, op. 42, № 2. Обов'язковий твір на Державному конкурсі виконавців 1970 року. Казки для контрабаса та фортепіано, Op. 43, 1963 Духовий квінтет, op. 50; 1965 Руно для віолончелі та фортепіано, 1969 Ноктюрн для віолончелі та фортепіано, 1970 Хоровод з опери «Мюстала» для віолончелі та фортепіано, 1972 Діалог для валторни та фортепіано Op. 42 № 3, 1972 Маленька прелюдія та фуга для віолончелі та фортепіано, 1974 Органна соната Op. 61; 1976 «Естонія»; Сюїта для двох фортепіано, op. 62; 1976 Соната для контрабаса, op. 63, 1976 Балада для скрипки та віолончелі ор. 65, 1977 Капричіо для віолончелі соло, 1977 Тріо для віолончелі, туби та фортепіано, Op. 68; 1976 Соната для віолончелі No 1; ор. 69; 1979 рік Соната для віолончелі No 2; ор. 77; 1985 рік
Працює для голосу Вона написала близько 10 пісенних циклів на тексти естонських поетів
Killukesi matkateedelt op. 37; цикл пісень для голосу та фортепіано; Таллінн; 1963 Вікеркаар ор. 45; Цикл пісень для сопрано або тенора і фортепіано; Таллінн; Eesti Raamat, 1967 «Кассікангас», шість пісень для голосу з акомпанементом віолончелі
фортепіанна музика
Дванадцять варіацій на тему Адольфа Ведро, 1939 Pioneeride matkapäev [Екскурсія піонерів], фортепіанний цикл op. 10; Таллінн; 1951 Вісім етюдів для початківців Сонатіна, 1961 Сім поліфонічних ескізів, 1961 Балада для фортепіано в чотири руки, 1962 Чотири контрасти, 1966 Імпровізація, 1967 Чотири контрасти, op. 39; Таллінн; 1970 Естонська сюїта для фортепіано в чотири руки, op. 62, 1976
Органна музика
Органна соната op. 61, 1976
Твори для духового оркестру
Адажіо для духового оркестру, 1955 Балтійська мора, мора світу, 1958 Каотус, op. 26 № 1 Балада для фортепіано та духового оркестру, Op. 54; 1969 Рахумері, симфонічна поема op. 32; 1958 Увертюра, op. 26; 1959 Sõpruse nimel [«Дружба»] для змішаного хору з оркестром, ор. 40 №1; 1962 рік Monumendi ees для духового оркестру op. 40 № 2, Музичний образ, 1963 Мелодія, 1959 Увертюра, 1969 Кодумаа тідел
Записи (вибірка)
Концертино для валторни з оркестром ре мінор, ор. 33; Калле Кауксі, ріг; ЕРСО ; конд. Пітер Лільє ; 1990 рік; Melodia C10 30035 009. Фортепіанний концерт № 1, ор. 5; Els Aarne, фортепіано; ЕРСО; Cond. Німе Ярві . Симфонія No 2; ЕРСО; Режисер Німе Ярві. Балада для фортепіано з оркестром; ор. 54; Текла Коха, фортепіано; ЕРСО; Cond. Яан Кяарамес.
Література
Е. Пілліруг: Els Aarne. In: Tiina Vabrit: Eesti tänase muusika loojaid [«Сучасні композитори Естонії»]. Таллінн 1985; (естонська) Ельс Аарне. In: Tiina Mattisen, Ene Pilliroog, Mall Põldmäen: Eesti muusika biograafiline leksikon [«Естонський, музичний, біографічний лексикон»]. 2-ге видання. Таллінн 2008 (естонська) Аарне, Елс. У: Аарон І. Коен: Міжнародна енциклопедія жінок-композиторів. Видавництво RR Bowker Company. Нью-Йорк/Лондон, 1981, ISBN 0-8352-1288-2, с. 1 (англійська) Арно Люкер: Ельс Аарне . у серії: Жінки-композиторки. Епізод 90: Ніхто не може цього пояснити . від 8 вересня 2021 року, на https://van-magazin.de/ Arno Lücker: 90/250: Els Aarne.
Вебпосилання
(estnisch) Els Aarne; Artikel über Els Aarne in der Eesti Entsüklopeedia EE [Estnische Enzyklopädie] (estnisch) mit Bild Els Aarne Seite des Estonian Music Information Centre mit Biographie, Werksliste und Bild (englisch) Klaviertrio op. 6 Artikel mit Geschichte und Analyse von Claus-Christian Schuster Els Aarne Filmographie Seite der Estonian Film Database (estnisch) Els Aarne – ein Neuling in unserer Familie der Komponisten. Artikel in der Zeitung Uudisleht [Rundschreiben] mit Interview und Bild der 23-jährigen Els Aarne vom 25. April 1940 (estnisch) Lieder von Els Aarne Musikbeispiel aus dem Archiv des Estnischen Rundfunks ERR, 1983: Helgi Sallo; Sopran; Els Aarne Klavier; Ivo Juul, Cello; Ab 1:48 bis 5:37 Els Aarne: Külma päikese laulud; Ab 5:38 bis 7.34 Els Aarne: Vaid hetk on aega
Посилання