Тропічна савана Арнемленду (ідентифікатор WWF: AA0701) — австралазійський екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників, розташований на півночі Австралії.

Географія Екорегіон тропічної савани Арнемленду охоплює більшу частину регіону , розташованого на півночі Північної Території. З заходу цей регіон омивається Тиморським морем, з півночі — Арафурським морем, а зі сходу — затокою Карпентарія. У внутрішній частині Топ-Енду розташоване велике пісковикове плато , з якого на північ стікає багато річок, зокрема Саут-Алігатор та , та Глайд. Спускаючись до узбережжя ці річки стають дуже звивистими. Щороку під час сезону дощів вони широко розливаються, утворюючи великі водно-болотні угіддя.

Північно-східна частина Топ-Енду, відома як регіон Арнемленд, складається з пісковикових плато висотою до 400 м над рівнем моря, сильно розчленованих річками. Решта Топ-Енду має пологий рельєф і включає широкі річкові заплави та прибережні низовини. Біля узбережжя Топ-Енду знаходиться багато островів, зокрема острови Мелвілл і Батерст, які разом з сусідніми острівцями відомі як острови Тіві, а також острів Грут-Айленд, острови та багато менших острівців.

Під час останнього льодовикового періоду, коли рівень Світового океану був більш ніж на 100 м нижчим, ніж зараз, на місці морів, що омивають Топ-Енд, був суходіл. Австралія, Нова Гвінея та сусідні острови об'єднувалися у один материк Сахул, що дозволяло рослинам, тваринам і людям вільно мігрувати між ними. Характерні заплави екорегіону утворилися ще пізніше, лише за останні 5000 років.

Територія екорегіону є найбільш густонаселеною частиною Північної Території. На північному заході Топ-Енду знаходиться місто Дарвін — столиця та найбільше місто Північної Території, у якому проживає близько 140 000 людей, або більше половини населення регіону.

На південному сході екорегіон переходить у тропічну савану Кімберлі, а на південному заході у тропічну савану Карпентарії.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з шести біорегіонів: , , , , регіону та регіону .

Клімат В межах екорегіону домінує саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). Температури високі протягом усього року. Максимальні середньомісячні температури коливаються від 27 °C до 33 °C. Розподіл опадів демонструє виражену сезонність: майже всі опади випадають з листопада по березень під час , коли до регіону приходять руйнівні тропічні циклони, а протягом решти року триває бездощовий сухий сезон. Середньорічна кількість опадів коливається від 1200 мм на півдні до 1800 мм на островах Тіві на північному заході.

Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є евкаліптові рідколісся, у яких домінують (Eucalyptus tetrodonta) та (Eucalyptus miniata). Ці вічнозелені дерева утворюють відкритий лісовий намет на висоті 20 м над землею. В підліску переважають високі трави, зокрема різні види сорго (Sorghum spp.), які можуть виростати до 2,5 м заввишки.

Серед пісковикових плато, у районах, де переважають тонкі, кислі ґрунти, зустрічаються ділянки пустищ, де зростає багато чутливих до пожеж чагарників. Серед інших рослинних угруповань, поширених в екорегіоні, слід відзначити заплавні луки, на яких переважають різні види трав та осок, , у яких домінують різні види чайних дерев (Melaleuca spp.), мангрові ліси, поширені у прибережних районах, та мусонні дощові ліси.

Ізольовані ділянки мусонних дощових лісів зустрічаються в анклавах, де переважають родючі ґрунти, та які захищені від пожеж і нестачі води під час сухого сезону завдяки наявності неглибокого водоносного горизонту та доступу до постійних річок чи струмків. Флора мусонних лісів помітно відрізняється від флори навколишніх евкаліптових рідколісь. Вона включає різноманітні вічнозелені, напіввічнозелені та листяні дерева, зокрема характерну (Allosyncarpia ternata). Дерева у мусонних дощових лісах часто оповиті численними ліанами, які підіймаються у лісовий намет; їх настільки багато, що невисокі мусонні дощові ліси також відомі як мусонні ліанові хащі. Загалом структура та видовий склад мусонних лісів різниться в межах екорегіону. Біля узбережжя Арнемленду зустрічаються високі прибережні ліси та ліанові хащі, далі вглиб материка ростуть вічнозелені галерейні ліси, а біля підніжжя уступів — ділянки вічнозелених мусонних лісів. На півдні екорегіону евкаліптові рідколісся поступово переходять у більш відкриті евкаліптові савани, лісовий намет в яких нижчий і більш розріджений, а частота ділянок вічнозелених мусонних лісів значно зменшується.

Флора екорегіону характеризується високим різноманіттям та рівнем ендемізму. Вона дуже подібна до флори екорегіону тропічних саван півострова Кейп-Йорк, що пояснюється подібністю кліматів, геології та ґрунтів, а також тим, що у плейстоцені між двома регіонами існував сухопутний міст.

Найбільший рівень ендемізму в екорегіоні спостерігається у флорі сильно розчленованих пісковикових плато Арнемленду. Топографічне та мікрокліматичне різноманіття регіону забезпечували притулок для багатьох видів рослин у періоди швидких кліматичних коливань. Нерівний рельєф також сприяв надзвичайно високому рівню видоутворення у деяких видів зі слабкою здатністю до розселення, таких як стілідіуми (Stylidium spp.). Загалом ендеміками плато Арнем є приблизно 50 видів судинних рослин. Також високий рівень ендемізму характерний для флори великих островів, розташованих поблизу північного узбережжя, хоча їхня відносно недавня ізоляція означає, що більшість ендеміків тут є підвидами, а не окремими видами. Ділянки мусонних дощових лісів також підтримують ендемічні види: серед 585 видів рослин, зареєстрованих в цих лісах, 36 видів зустрічаються лише тут. Близько 50 ендемічних видів зустрічається на пустищах екорегіону. Загалом в екорегіоні зареєстровано понад 1900 видів рослин, з яких щонайменше 200 видів є ендемічними.

Фауна

Фауна екорегіону також характеризується високим різноманіттям. Лише у Національному парку Какаду зареєстровано чверть серед усіх існуючих у Австралії видів ссавців. Серед характерних ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити прудкого валлабі (Notamacropus agilis), звичайного валлару (Osphranter robustus), антилопового кенгуру (Osphranter antilopinus), північного квола (Dasyurus hallucatus), (Trichosurus arnhemensis), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), (Petropseudes dahli), (Petaurus breviceps), північного бурого бандикута (Isoodon macrourus), блідого пацюка (Rattus tunneyi), малого рудого крилана (Pteropus scapulatus), арнемлендського великовухого кажана (Nyctophilus arnhemensis) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Раніше в екорегіоні були поширені золотисті бандикути (Isoodon auratus), однак наразі вони тут майже вимерли.

Ендеміками екорегіону є чорні валару (Osphranter bernardus), північні пухнастохвості туани (Phascogale pirata), рудуваті бінді (Sminthopsis bindi), сумчасті миші Батлера (Sminthopsis butleri), красиві сумчасті миші (Antechinus bellus), північні галькові миші (Pseudomys calabyi), північні стрибаючі миші (Notomys aquilo), арнемлендські скельні щури (Zyzomys maini) та арнемлендські листоноси (Hipposideros inornatus), а майже ендемічними його представниками — маленькі скельні валлабі (Petrogale concinna) або набарлеки, (Petrogale wilkinsi), пісковикові сумчасті миші (Pseudantechinus bilarni) та арнемлендські склеповики (Taphozous kapalgensis).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського великонога (Megapodius reinwardt), австралійського пінона (Ducula spilorrhoa), (Geopelia humeralis), смугастохвостого коукала (Centropus phasianinus), чорного шуліку (Milvus migrans), (Haliastur sphenurus), плямисту сову-голконога (Ninox connivens), райдужну бджолоїдку (Merops ornatus), синьокрилу кукабару (Dacelo leachii), лісового альціона (Todiramphus macleayii), золотисту розелу (Platycercus venustus), червоношийого лорікета (Trichoglossus rubritorquis), рожевоволого лорікета (Psitteuteles versicolor), австралійського папугу-червонокрила (Aprosmictus erythropterus), малого какаду (Cacatua sanguinea), червонохвостого какатоїса (Calyptorhynchus banksii), велику ойсею (Chlamydera nuchalis), бурого медовця (Lichmera indistincta), сивоголового медівника (Philemon argenticeps), рудогорлого мієлєро (Conopophila rufogularis), північного медника (Stomiopera unicolor), синьощокого медолюба (Entomyzon cyanotis), сіроголового ріроріро (Gerygone chloronota), австралійського оругеро (Lalage tricolor), рудочеревого свистуна (Pachycephala rufiventris), сірого свистуна (Pachycephala simplex), австралійську телюгу (Sphecotheres vieilloti), білогрудого ланграйна (Artamus leucorynchus), чорнорябу віялохвістку (Rhipidura leucophrys), австралійську скунду (Grallina cyanoleuca), новогвінейську міагру (Myiagra nana), жовтогруду гвінейницю (Microeca flavigaster), рудобокого корольця (Poecilodryas cerviniventris), довгохвостого діамантника (Poephila acuticauda), маскового діамантника (Poephila personata), малинову амадину-рубінчика (Neochmia phaeton) та райдужного папужника (Chloebia gouldiae).

Ендеміками екорегіону є (Petrophassa rufipennis), арнгемські тілопо (Ptilinopus alligator), білогорлі трав'янчики (Amytornis woodwardi) та білобороді медолюби (Territornis albilineata), а майже ендемічними його представниками — (Geophaps smithii), північні триперстки (Turnix castanotus), чорноголові папужки (Psephotellus dissimilis), австралійські піти (Pitta iris), скельні ядлівчаки (Colluricincla woodwardi), срібноспинні сорочиці (Cracticus argenteus) та жовтогузі мунії (Lonchura flaviprymna).

Герпетофауна екорегіону також включає низку ендемічних видів плазунів, зокрема (Nyctophilopython oenpelliensis), арнемлендську лопатоносу змію (Brachyurophis morrisi), північну дтеллу (Gehyra australis), східну арнемлендську дтеллу (Gehyra arnhemica) та арнемлендського гребневухого сцинка (Ctenotus quirinus). Дослідження безхребетних регіону показали, що різноманіття мурах тут є одним з найбільших у світі: на території площею лише 500 м² було зареєстровано понад 500 видів цих комах.

Важливу екологічну роль відіграють великі водно-болотні угіддя екорегіону, деякі з яких визнані Рамсарськими водно-болотними угіддями міжнародного значення. Вони підтримують найбільші у світі гніздові колонії урако (Anseranas semipalmata), деякі з яких налічують до 50 000 гнізд та до півмільйона птахів, а також інших водоплавних та коловодних птахів, зокрема австралійських свистачів (Dendrocygna eytoni), галагазів-раджів (Radjah radjah), чорношиїх чирянок-крихіток (Nettapus pulchellus), строкатих чепур (Egretta picata), (Ardea plumifera), австралійських ібісів (Threskiornis spinicollis), королівських косарів (Platalea regia), строкатих бакланів (Microcarbo melanoleucos), австралійських змієшийок (Anhinga novaehollandiae), гребінчастих якан (Irediparra gallinacea), азійських ябіру (Ephippiorhynchus asiaticus) та австралійських журавлів (Antigone rubicunda).

Водно-болотні угіддя Топ-Енду підтримують надзвичайно великі популяції майже ендемічних тьмяних пацюків (Rattus colletti) — спеціалізованих напівводних гризунів, щільність яких може досягати 150 особин/га, тоді як щільність водяних пітонів (Liasis fuscus), головних хижаків, що полюють на них, може наближатися до 700 особин/км². Серед інших плазунів, поширених у водно-болотних угіддях регіону, слід відзначити австралійського прісноводного крокодила (Crocodylus johnsoni), гребінчастого крокодила (Crocodylus porosus), арафурську бородавчасту змію (Acrochordus arafurae) та північну змієшию черепаху (Chelodina rugosa), а серед риб — (Lates calcarifer), що має велике промислове значення. Морські узбережжя регіону також мають важливе значення завдяки великій кількості та розміру колоній морських птахів та незайманих пляжів, на яких відкладають яйця рідкісні морські черепахи.

Збереження