Олівер Венделл Голмс молодший (; 8 березня 1841, Бостон — 6 березня 1935, Вашингтон) — американський теоретик та філософ права, судовий діяч, суддя Верховного суду США, син відомого лікаря Олівера Венделла Голмса старшого. Олівер Венделл Голмс був американським юристом, який працював на посаді судді Верховного Суду США з 1902 по 1932. Він відзначився довгим строком служби, стислими і змістовними правовими позиціями та повагою до рішень легіслатур. Його часто цитують, зокрема завдяки його позиції щодо запровадження тесту «явної і прямої загрози» у справі 1919 року Шенк проти США (Schenck v. United States). Голмс — один з найвпливовіших американських суддів загального права. За життя його відзначили не тільки в США, але й у Великій Британії. Голмс подав у відставку у віці 90 років, що робить його найстаршим суддею в історії Верховного Суду. Він також був головою Массачусетського Верховного Суду. Голмса запрошували викладати право на юридичному факультеті Гарвардського університету, який він закінчив.
Участь у бойових діях під час громадянської війни в Америці вплинула на Олівера Голмса. Він допоміг схилити правове мислення американців на користь правового реалізму. Голмс підсумував це таким висловом: «Життя закону — не логіка, а досвід.»Holmes, Oliver Wendell Jr. (1881). The Common Law I. Boston: Little, Brown and Company.;
Голмс підтримував форму морального скептицизму і виступав проти доктрини природного права, відзначаючи значне зрушення в американській юриспруденції. Він описав в одному зі своїх найвідоміших рішень, у окремій думці у справі Абрамс проти Сполучених Штатів , зазначивши, що Конституція США — це «експеримент, оскільки все життя — експеримент» і як наслідок «Ми повинні бути надзвичайно пильними і виступати проти спроб перевірити висловлювання думок, які ми ненавидимо і вважаємо загрозливими»Abrams v. United States, 250 U.S. 616, 630 (1919)..
Під час своєї роботи у Верховному Суді, до якого він був призначений президентом Теодором Рузвельтом, Голмс підтримував спроби економічного регулювання у країні і захищав широку свободу слова відповідно до Першої поправки. Ці погляди та непересічність його особистості та стилю письма зробили його популярною фігурою, особливо серед прогресистів Америки.Louis Menand, ed., Pragmatism: A Reader New York: Vintage Books, 1997, pp. xxix. Його судова практика мала значний вплив на розвиток американської правової думки, в тому числі на судовий консенсус щодо підтримки законодавства Нового курсу, а також на впливові школи прагматизму, критичних юридичних досліджень, права та економіки. Він був не лише суддею, а й відомим вченим. За висновками The Journal of Legal Studies, Голмс став одним з трьох найбільш цитованих американських правознавців 20-го століття.Shapiro, Fred R. (2000). «The Most-Cited Legal Scholars». Journal of Legal Studies 29 (1): 409—426. doi:10.1086/468080.
Загальний життєпис Олівер Венделл Голмс молодший народився у сім'ї відомого лікаря Олівера Венделла Голмса старшого. Сім'я походила від перших поселенців Массачусетса. Його дід по батькові, Ейбіел Голмс [1763–1837], був священиком Гарвардського університету та істориком Нової Англії. Дід по матері, Олівер Венделл, був суддею. На честь діда по матері онук та праонук отримали імена Олівер Венделл — відповідно старший і молодшийSheldon Novick, Honorable Justice: The Life of Oliver Wendell Holmes, Little, Brown and Company, 1989.
Здобув освіту в приватній школі. 1857 р. вступив до Гарвардського коледжу. Коли у квітні 1861 р. розпочалася Громадянська війна, Голмс добровольцем вступив на службу до військ північних штатів. Протягом війни (1861—1864 рр.) він служив лейтенантом, а згодом капітаном, брав участь у багатьох боях, був тричі поранений.
Після одужання у 1864, Голмс вийшов у відставку і продовжив перервану війною освіту в Гарвардській школі права, яку закінчив 1866.
Після закінчення навчання подорожував Європою, а з поверненням до США розпочав юридичну практику в Бостоні. З 1870 р. був головним редактором заснованого ним юридичного журналу «Американський юридичний огляд». У 1873 році Голмс одружився з Фані Діксвел ().
З 1880 р. викладав право в Гарвардській школі права (з 1882 професорГарвардського університету).
Олівер Венделл Голмс знаменитий своєю довгою службою у Верховному Суді США. Завдяки його стислим і змістовним судовим рішенням, його повазі до рішень виборних законодавчих органів, він є одним з найбільш широко цитованих суддів Верховного суду США. Найвідомішим є його рішення «явна і реальна небезпека» () в судовій справі «Шенк проти США» 1919 р. Голмс займав посаду Голови Верховного суду США до 12 січня 1932 р. і в свої 90 років був найстарішим суддею цього суду, що було безпрецедентним явищем в історії американського правосуддяГолмс, Олівер Венделл, молодший [1841-1935]. Громадянська Освіта. Наступник О. В. Голмса на посаді голови Верховного суду СШАБенджамін Кардозо охарактеризував Голмса як «найбільший юридичний інтелект в історії англомовного світу». Отримав прізвисько «Великий незгідний» («the Great Dissenter»), через те, що у рішеннях Верховного Суду США, мав свої особливі думки.
Помер Олівер Голмс від пневмонії у Вашингтоні, округ Колумбія, в 1935 році, за два дні до свого 94-річчя. У своєму заповіті, Голмс залишив свій маєток біля Бостона уряду Сполучених Штатів. Похований на Арлінґтонському цвинтарі.
Детальний життєпис
Ранні роки Голмс народився в Бостоні, штат Массачусетс, в сім'ї відомого письменника і лікаря Олівера Уенделла Голмса старшого і аболіціоністки Амелії Лі Джексон. Доктор Голмс був провідною фігурою в інтелектуальних і літературних колах Бостона, місіс Голмс була добре знайома з провідними родинами; Генрі Джеймс старший, Ральф Уолдо Емерсон і інші трансценденталісти були друзями родини. Відомий в юності як «Венделл», Голмс, Генрі Джеймс-молодший і Вільям Джеймс стали друзями на все життя.
Голмс, відповідно, зріс в атмосфері інтелектуальних досягнень, що сформувало в ньому прагнення писати як Емерсон. Ще в Гарварді він написав твір на філософську тематику, і попросив Емерсона зачитати його критику на ідеалістичну філософію Платона. Емерсон хвацько відповів: «Якщо ти замахнувся на короля, необхідно його вбити.»
Він підтримує аболіціоністичний рух, який процвітав в Бостонському суспільстві протягом 1850-х років. У Гарвардському університеті, він був членом Hasty Pudding і Porcellian Club, членом яких був також його батько. У спілці Pudding, він був секретарем і поетом, як і його батько.Sheldon Novick, Honorable Justice: The Life of Oliver Wendell Holmes, Little, Brown and Company, 1989, p. 26..Він пішов на військову службу у Массачусетсі навесні 1861 року, коли президент вперше закликав добровольців після стрілянини у Форт Самтері.Novick pp. 34-35.Влітку 1861 за допомогою батька він отримав звання «лейтенант» у двадцятому Массачусетському добровільному піхотному підрозділі.
Громадянська війна Під час свого останнього року навчання в коледжі, на початку Громадянської війни в США, Голмса зараховано до четвертого батальйону військової служби штату Массачусетс. Потім він отримав звання лейтенанта в XX добровільчому піхотному полку штату Массачусетс. Він пройшов багато битв, був поранений в битві при Болла Блафф, Ентіетам і Чанселесвіллі, заразився на дизентерію (як тоді називали шигельоз), від якої мало не помер. Голмс особливо захоплювався і здружився з офіцером 20-го полку Генрі Лівермором Ебботтом. Голмс дослужився до підполковника, усіляко уникав просування по службі. Служив у штаті VI корпусу під час кампанії Пустеля. Ебботт прийняв командування полком на себе, а пізніше був убитий.
Кажуть, Голмс кричав Лінкольну, що потрібно сховатися в укриття під час битви при Форті Стівенс, хоча цей факт не розглядають як достовірний.James M. McPherson, Battle Cry of Freedom. (New York, 1988) 757.James G. Randall and Richard N. Current, Lincoln the President: Last Full Measure (New York, 1955), 200.Benjamin P. Thomas, Abraham Lincoln: A Biography (New York, 1952), 434.G. Edward White, Justice Oliver Wendell Holmes: Law and the Inner Self. New York, 1993, 64-65 Голмс сам висловив невпевненість у тому, хто попереджав Лінкольна ("Деякі кажуть, що це була пересічна людина, яка кричала на Лінкольна, інші припускають, що це був генерал Райт, який у грубій формі наказав Лінкольну рятуватися. Голмс отримав позачергове (почесне) звання полковник в знак визнання його заслуг у роки війни. В1864 він повернувся після трирічної служби до себе додому в Бостон, втомленим і хворим, його полк розформували.
Юридична кар'єра
Юрист і суддя штату Влітку 1864 року Голмс повернувся до рідної домівки в Бостоні, писав вірші і розмовляв на філософські теми зі своїм другом Вільямом Джеймсом, висловлюючи бажання повернутися до армії. Але до осені, коли стало ясно, що війна скоро закінчиться, Голмс вступив на юридичний факультет до Гарвардського університету, «загнав в закон» його батько, як він пізніше згадував.Sheldon Novick, Honorable Justice: The Life of Oliver Wendell Holmes (1989, 2013), p. 96. Він відвідував лекції протягом одного року, поринаючи з головою в теорію, а потім протягом року працював клерком в офісі його двоюрідного брата Роберта Морзе.
Він був прийнятий в колегію адвокатів в 1866 році. Щоб завершити свою освіту він вирушив до Лондона. По завершенню навчання зайнявся юридичною практикою в Бостоні.
У 1872 одружився з подругою дитинства, Фанні Боудіч Діксвелл. Їхній шлюб тривав до її смерті 30 квітня 1929. Спільних дітей у них не було. Вони удочерили і виростили сирітку, Дороті Афем. Фанні Голмс присвятила себе вишивці. Її описували як віддану дружину, дотепну, мудру і тактовну жінку.
Коли траплялася така нагода Голмс відвідував Лондон навесні і влітку. За рік роботи адвокатом і суддею в Бостоні, він зав'язав романтичну дружбу з дамами англійського дворянства, з якими листувався перебуваючи в Сполучених Штатах. Найбільш важливою виявилася дружба з англо-ірландкою Клер Каслтаун, леді Каслтаун, чий сімейний маєток Донерель він відвідав кілька разів, і з якою він, можливо, мав короткий роман.Novick Honorable Justice, pp. 207—220. Він також завів дружбу з британськими чоловіками, і став одним із засновників, так званої «соціологічної» школи юриспруденції у Великій Британії, а потім школа «правового реалізму» з'явилася і в Америці.
Голмс займався морським і торговим правом в Бостоні протягом п'ятнадцяти років. Саме в цей час, він написав свою основну наукову роботу, був редактором нового журналу American Law Review, оприлюднюючи рішення верховних судів штатів, а також підготував нову редакцію коментарів Кента (Kent's Commentaries), яка слугувала практикам довідником з прецедентного права у той час, коли офіційні звіти були нечисленними і важкодоступними. Він коротко виклав свої напрацювання у серії лекцій, зібраних та опублікованих під назвою «Загальне право» в 1881 році.
«Загальне право» «Загальне право» періодично виходить друком з 1881 року і лишається важливим внеском у правознавство. У книзі також залишається спірним питання щодо різних видів формалізму в законі. У своїх ранніх роботах він явно заперечує утилітарний підхід, за яким право розглядається як набір наказів суверена, правил поведінки, які стали юридичними обов'язками.
Так само він відкидав і думки німецьких філософів-ідеалістів, чиї погляди були потім широко розповсюджені, філософські погляди, що викладалися у Гарварді, згідно з якими позиції суддів можуть бути узгоджені в рамках чисто логічної системи.
У перших абзацах книги він вдало узагальнив свій погляд на історію загального права «Життя права — не логіка, а досвід. Потреби часу, поширені моральні і політичні теорії, відчуття державної політики, загальновизнані або несвідомі, і навіть упереджені погляди, якими судді діляться один з одними, важать набагато більше у визначенні правил, які керуватимуть людьми, ніж силогізм. Право відображає історію розвитку нації впродовж багатьох століть і його не можна розглядати як таке, що містить лише аксіоми та формули, як у підручнику з математики».