Ніклаус Мануель Дойч (, бл. 1484 — 28 квітня 1530) з Берна — швейцарський художник, письменник, найманець і політик-реформатор.

Життєпис Ніклаус, найімовірніше, був сином Емануеля Алемана (або Аллемана), фармацевта, чий батько емігрував з Чієрі в П'ємонті, та його дружини Маргарети Фрікер (або Фрікарт), позашлюбної дочки бернського міського писаря Тюрінга Фрікера. Він використовував «Мануель», ім'я свого батька, як прізвище, а «Дойч», німецький еквівалент прізвища Алеман, як додаткове ім'я, підписуючи свої роботи ініціалами NMD.

Вперше він згадується в 1509 році, коли одружився з Катаріною Фрішінг, дочкою Ганса Фрішинга, колишнього бернського міського урядника та члена міської ради (Kleiner Rat). Ніклаус Мануель і Катаріна Фрішінг мали шістьох дітей. Двоє з них, Ганс Рудольф Мануель Дойч (1525—1571) і Ніклаус Мануель Дойч молодший (1528—1588), також були художниками.The Concise Grove Dictionary of Art, Oxford University Press, Inc Ніклаус Мануель вважається засновником патриціанської родини Мануель у Берні. З 1510 року Ніклаус Мануель був членом міської ради (Grosser Rat). Вперше він згадується як художник, який працював на місто, у 1513 році. Окрім Гольбейна, він є головним представником ренесансного живопису в Швейцарії.

У 1514 році він придбав будинок за адресою Герехтіґкайтсґассе 72, який залишався у власності родини Мануель до XVII століття. У 1516 році він вступив на службу найманцем як секретар Альбрехта фон Штайна, беручи участь у французькій кампанії під час війни Камбрейської ліги. Його знаменита «Танцююча смерть» на стіні домініканського абатства в Берні була розпочата в 1516 або 1517 році; ця робота була знищена в 1660 році, але копія 1649 року, виконана Альбрехтом Каувом, збереглася. Останні підписані роботи Ніклауса Мануеля датуються приблизно 1520 роком, після чого він присвятив себе літературній творчості. Як свій знак він використовував малюнок швейцарського короткого меча (дагена) разом з ініціалами NMD; швейцарський деген також з'являється на його літературних рукописах, а schwitzerdegen фігурує як псевдонім автора в деяких його друкованих роботах.

У 1522 році він знову вступив на службу до Альбрехта фон Штайна в кампанії в Ломбардії та був поранений під Новарою. 27 квітня він брав участь у битві при Бікокці. Він написав сатиричну пісню проти німецьких ландскнехтів, які у цій битві перемогли швейцарських найманців.

Після кампанії 1522 року він також різко критикував Святий Престол, зокрема покійного Папу Лева X та його мілітаристську політику в Італійських війнах. У наступні роки він був рішучим прихильником Швейцарської Реформації та другом Ульріха Цвінглі, який, як і він, брав участь у поході в Італії та розчарувався у воєнних заходах Папи Римського в Італійських війнах. Разом із Берхтольдом Галлером, священиком церкви Святого Вінсента Мюнстера, він агітував за реформацію в Берні. Він написав дві антикатолицькі (антипапські) карнавальні п'єси, або Fasnachtsspiele, які були поставлені в 1522 році. П'єси були дуже популярними і, як кажуть, зробили більше для прийняття Реформації в Берні, ніж проповіді Галлера. Ці дві п'єси були надруковані вже в 1524 році, а потім знову в 1540 році. Видання 1540 року стало основою для перевидання, опублікованого в 1836 році.Des Venners der Stadt Bern Niklaus Manuel Fasnachtsspiele, Bern (1836).

У 1523 році йому було надано посаду бернського старости Ерлаха, Ешалленса та Нідау. У 1526 році його було направлено представником Берна до швейцарського тагзатцунга. З квітня 1528 року до своєї смерті він був членом міської ради (Kleiner Rat).

Художні твори

Літературні твори

?1510, з Томасом Мурнером, Ein schon bewerts lied von der reynen unbefleckten entpfengnüß Marie («Пісня про Непорочне Зачаття»)Bayerische Staatsbibliothek, see Gottlieb Emauel von Haller, Bibliothek der Schweizer-Geschichte (1785—1788), vol. 3, 35-64. 1522, «Ein Traum» (вірш про катастрофічну участь Святого Престолу (нещодавно померлого «папи-воїна» Лева X) в Італійських війнах) 1522?, Nüw lied vnd verantwortung deß Sturms halb beschähn zu Pigogga («Нова пісня та розповідь про напад на Біккока», надрукована після 1525 р.) 1522, Underscheyd zwischen dem Bapst und Christum Jhesum (драма «Різниця між Папою та Ісусом Христом») 1522/3, vom Babst und seiner priesterschafft (драма «Про Папу та його духовенство») 1523, Die Totenfresser («Пожирачі мертвих»)Ferdinand Vetter (ed.) Die Totenfresser (1923) 1525, Der Ablaßkrämer (драма, «Продавець індульгенцій») 1526, Дас Барбелі (драматичний діалог, проти монастирського життя) 1526, Fabers und Eggen Badenfahrt (діалог «Фабер і Ек на конференції в Бадені»)Karl Goedeke, Grundrisz zur Geschichte der deutschen Dichtung vol. 1 (1862), p. 300. 1546(?) print: Newe Zeittung. Von Bäpstlicher, vermainten heyligen Meß, fröliche Badenfart. Darin sie wider grün zuwerden verhofft, aber onuersehens auß ihr ein tödtliches wasser geschwitzt, darauff kläglich vnd jämerlich gestorben 1528, Krankheit und Testament der Messe (сатира, «Хвороба і заповіт святої меси»)Ejn klegliche Botschafft dem Bapst zukomen, antreffend des gantzen Bapstumbs Weydung, nit des viechs, sonder des zartten völcklins, vnd was syn heydischheyt darzu geantwurt vnd than hatt Bayerische Staatsbibliothek

П'єса Elsli Tragdenknaben (von dem Elszlin trag den knaben und von Uly Rechenzan, mit irem eelichen Gerichtshandel), надрукована в 1530 році, приписується Ніклаусу Мануелю, але це приписування, ймовірно, фальшиве.

Примітки

Джерела

. Cäsar Menz, Hugo Wagner (red.): Niklaus Manuel Deutsch. Maler, Dichter, Staatsmann. Kunstmuseum Bern, Bern 1979. Gisi, Lucas Marco: Niklaus Manuel und der Berner Bildersturm. In: Peter Blickle, André Holenstein, Heinrich Richard Schmidt, Franz-Josef Sladeczek (Hg.): Macht und Ohnmacht der Bilder. Reformatorischer Bildersturm im Kontext der europäischen Geschichte. Oldenbourg, München 2002 (Historische Zeitschrift, Beihefte; 33), S. 143—163.