Юрг Амманн (; 2 липня 1947, Вінтертур — 5 травня 2013, Цюрих) — швейцарський письменник, драматург і есеїст. Автор романів, оповідань, п'єс, радіоп'єс та літературознавчих есеїв.
Життєпис Народився у місті Вінтертур. Закінчив середню школу у рідному місті. Вивчав германістику у Цюрихському університеті та Берлінському вільному університеті. У 1973 році він отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію про Франца Кафку під назвою «Символ Кафки: дослідження художника». Працював журналістом у Берліні, а з 1974 по 1976 рік — у Цюриху; у цей час він також працював драматургом в одному з провідних театрів Швейцарії. З 1976 року до 2013 року займався літературною діяльністю. Арманн помер 5 травня 2013 року в Цюриху після тривалої та важкої хвороби у віці 65 років.
Професійна діяльність У 1970-х роках працював журналістом і редактором. Як літератор дебютував 1974 року книжкою «Символ Кафки». Писав у жанрах прози, драматургії та літературного есею. Окрему увагу приділяв постаті Роберта Вальзера, якому присвятив біографічну працю «Роберт Вальзер. У пошуках загубленого сина» (1985). Герої Аманна мають автобіографічні риси; деякі критики також говорять про «саморефлексію». У 2011 році була опублікована адаптація автобіографічних нотаток коменданта концтабору Освенцим Рудольфа Гесса. Юрг Аманн готував також радіопостановки і дитячі книги. Він входив до Швейцарської асоціації письменників з 1979 року та ПЕН-центру Федеративної Республіки Німеччина з 1999 року.
Твори «Символ Кафки» (1974) «Виправлення» (1977) «Гарденберг. Романтична оповідь за спадщиною Новаліса» (1978) «Заблукати, або Раптова тиша Роберта Вальзера» (1978) «Мистецтво ефектного відходу» (1979) «Розсадник. Звіти з редюїту» (1982) «Ленц Бюхнера» (1983) «Після прощання» (1983) «Ах, ці шляхи такі темні» (1985) «Патагонія» (1985) «Роберт Вальзер. У пошуках загубленого сина» (1985, перевид. 2006) «Геть. Листова оповідь» (1987) «Після свята» (1988) «Відставка. Національна трагедія» (1989) «Смерть Вайдіга. Вісім оповідань» (1989) «Батько матері та батько батька» (1990) «Початок страху. Із щасливого дитинства» (1991) «Відблиск» (1991) «Дві чи три речі» (1993) «Протягом років» (1994) «І знову про кохання варто було б говорити» (1994) «Рондо та інші оповідання» (1996) «Гарний краєвид» (1997) «Ікар» (1998) «Іфігенія, або Операція „Морський вітер“» (1998) «Голомір» (1999) «Кафка» (2000) «На березі річки» (2001) «Жодної дороги до Риму» (2001) «Вбити матір» (2003) «Дрейф серед зірок. Американський щоденник» (2003) «Вітер і печаль. Прощання з батьками» (2005) «Порнографічна новела» (2005) «Перемальовування-перебільшення. Варіації на тему Ван Гога» (2005) «Кімната з видом на двір» (2006) «Більшого не потрібно: 12 найкращих німецьких віршів» (2006) «Пекінська пасія» (2008) «Страху нема. Фрагменти про смерть і життя» (2008) «Калабрійське весілля» (2009) «Подорож до горизонту» (2010) «Командант» (2011) «Листи ляльки» (2011) «Останні кохання» (2011) «Пісня про буття і видимість» (2012) «Куди ж ми» (2012) «Отче, чому ти мене залишив» (2013) «Перший світ» (2013)
Відзнаки 1982 — Премія Інгеборг Бахманн 1983 — Премія Конрада Фердинанда Мейєра 2004 — Літературна премія Флоріани
Примітки
Посилання Archiv Jürg Amann in der Datenbank HelveticArchives bzw. als Online-Inventar (EAD) des Schweizerisches Literaturarchiv|Schweizerischen Literaturarchivs Jürg Amann, Biografie und Bibliografie auf Viceversa Literatur Alexandra Kedves: [http://www.tagesanzeiger.ch/ipad/kultur/An-den-Schmerzpunktenbr-des-Lebens/story/21790639 An den Schmerzpunkten des Lebens, Tages-Anzeiger, 14. Mai 2013 (Nachruf) Roman Bucheli: Schriftsteller Jürg Amann gestorben. Ein Verwandlungskünstler, Neue Zürcher Zeitung Online, 15. Mai 2013 (Nachruf). Abgerufen am 14. Mai 2013. Pirmin Meier: Abtrünniger Schüler Emil Staigers. Zum Hinschied des Autors und Germanisten Jürg Amann, Schweizer Monat Online, Juni 2013 (Nachruf) Jürg Amman in Viceversa Literatur.