ТравоколірцевіЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О.В. (2022) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІ: підродина козакові (Cerambycinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 38: 219-230 https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230 ( Zamoroka, 2021) — триба скрипунових жуків у підродині Козакових. Типовим родом надтриби є Травоколірник (Chlorophorus Chevrolat, 1863)Zamoroka A.M. (2021) Is Clytini monophyletic? The evidence from five-gene phylogenetic analysis. Proceedings of the State Natural History Museum 37, 191-214. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2021.37.191-214.
Етимологія назви Наукова назва «Chlorophorini» утворена від назви типового роду Chlorophorus, яка є латинізованим неологізмом, що походить від давньогрецьких слів «χλωρός» + «φορός» – «той, що носить зелене».
Українська назва «Травоколірцеві» утворена за тим же принципом що й наукова — від українського найменування типового роду — «Травоколірник» й походить від слів колір трави, що акцентує увагу на зеленому чи зеленкуватому забарвленні волосяного покриву тіла в імаго.
Молекулярна філогенія Трибу Травоколірцеві введено на основі філогенетичного аналізу 5-ти генів 12S RNA, 16S rRNA, COI, 18S rRNA і 28S rRNA для окреслення групи родів Plagionotus – Chlorophorus – Demonax і їх близьких родичів. Ці роди утворюють окрему еволюційну лінію, яка відокремлена від триби Осівцеві (Clytini), куди вони раніше належалиLee S. & Lee S. 2020 Multigene phylogeny uncovers oviposition-related evolutionary history of Cerambycinae (Coleoptera: Cerambycidae). Molecular Phylogenetics and Evolution, – 145, 106707. https://doi.org/10.1016/j.ympev.2019.106707 Soydabaş-Ayoub, H. K., Uçkan, F., & Şabanoğlu Şimşek, B. (2025). A preliminary phylogenetic analysis of Cerambycinae (Coleoptera, Cerambycidae) focusing on four Palaearctic genera: Cerambyx, Isotomus, Ropalopus and Neoplagionotus. Journal of Asia-Pacific Entomology, 28(1), 102366. https://doi.org/10.1016/j.aspen.2024.102366. Травоколірцеві (Chlorophorini) разом із трибами Осівцеві (Clytini) і Різьблярцеві (Anaglyptini) утворюють велику монофілетичну суперкладу виокремлену у надтрибу Травоколірцеві (Chlorophoritae), добре відмежовану на філогенетичному дереві підродини Козакових (Cerambycinae) .
Існує дискусія щодо монофілетичності типового роду травоколірник (Chlorophorus), який включає понад 300 відомих видів. Молекулярні дані дають різні результати. Мультигенові аналізи за наборами одночасно мітохондрієвих і ядрових генів вказують на поліфілетичність Chlorophorus, представники яких перемішані із родом Demonax, який налічує близько 600 відомих видів . Однак результати аналізу повних мітохондрієвих геномів (без врахування ядрових геномів) демонструють монофілетичність роду ChlorophorusFu, Z., Chen, L., Tian, L., Wang, Z., & Li, Z. (2024). Comparative Mitogenomics in the Genus Chlorophorus (Coleoptera: Cerambycidae) and Its Phylogenetic Implications. Insects, 16(1), 8. https://doi.org/10.3390/insects16010008
Морфологія Тіло сильно видовжене, субциліндричне, з волосяним візерунком у вигляді плям і поперечних смуг. Голова злегка видовжена, кліпеус добре розвинений. Лоб звужений, з тісно розташованими основами вусиків. Вусики видовжені, досягають щонайменше середини надкрил. Передньоспинка субсферична, поперечна або видовжена. Надкрила видовжені, паралельні, з усіченим вершком. Ноги видовжені. Стегна поступово потовщені у задній частині. Метепімери в чотири рази довші за ширину, виступають за задні кути першого вентрита..
Розмаїття До надтриби Травоколірцеві залічують такі роди:
Наслідувачцеві – Plagionotina Zamoroka, 2021
Їжачець – Echinocerus Mulsant, 1862 Megacyllene Casey, 1912 Neoplagionotus Kasatkin, 2005 Placosternus Hopping, 1937 Наслідувач – Plagionotus Mulsant, 1842
Травоколірцеві – Chlorophorina Zamoroka, 2021 Травоколірник – Chlorophorus Chevrolat, 1863 Clytocera Gahan, 1906 Clytoleptus Casey, 1912 Demonax Thomson, 1861 Зеленявець – Humeromaculatus Özdikmen, 2011 Квапливець – Isotomus Mulsant, 1863 Чорнявець – Perderomaculatus Özdikmen, 2011 Rhabdoclytus Ganglbauer, 1887 Rhaphuma Pascoe, 1858 Sarosesthes Thomson, 1864 Sparganophorus Zamoroka, 2021
Примітки