Костел Святого Мартина — римо-католицька церква в місті Ольтен, Швейцарія. Це тринефна колонна базиліка без трансепта з трьома апсидами хору.

Історія Патронат святого Мартина свідчить про велику давнину парафії. Однак багато старих документів згоріло під час міської пожежі 1422 року, яка також знищила міську церкву. Нову будівлю, просту зальну церкву з вежею, освятили тільки 1461 року. У 1521 році церква отримала вражаючу вежу, сучасну міську вежу (яку підняли на один поверх і наділили бароковим куполом між 1676 і 1682 роками).

З 1781 року існували плани побудувати нову міську церкву замість наявної, яка стала занадто малою. У 1805 році муніципальні збори вирішили не будувати її на старому місці, а на захід від середньовічної міської стіни на місці каплиці Святого Хреста 1603 року. Роботи розпочалися в 1806 році, а в 1813 році освятили нову міську церкву Святого Мартина, неокласичну зальну будівлю. Стару церкву Святого Мартина розосвятили й вона використовувалася для різних комерційних та поліцейських цілей до її знесення в 1844 році за винятком вежі.

Після Першого Ватиканського собору у 1870 році розгорілася Швейцарська культурна війна, і 14 червня 1875 року в міській церкві Ольтена відбувся Установчий національний синод християнської католицької церкви Швейцарії; до його складу входить міська церква з 1813 року по теперішній час.

Решта римо-католицької громади збудували тимчасову церкву в 1876 році. Поруч з нею архітектор із Санкт-Галлена Август Гардеггер з 1908 по 1910 рік збудував велику неороманську парафіяльну церкву, яка знову отримала патронат святого Мартина. Ця церква має більше місць, ніж собор Святого Урсена в Золотурні. Колишню тимчасову церкву переобладнав Вільгельм Келлер під парафіяльні кімнати та зал Йосипа.

Органи

Головний орган Перший орган, створений компанією Orgelbau Goll Фрідріха Голля (Люцерн) з 33 регістрами, був пошкоджений нашестям мишей. У 1932 році органобудівник Willisau AG побудував новий орган з 49 регістрами, який був реорганізований у 1949 році органобудівником Голлем та розширений до 64 регістрів. Сучасний орган був перебудований у 1992 році компанією Матіс Оргельбау (Нефельс). Інструмент має 50 регістрів на трьох мануалах та педалі. Клавіші та механізм дії механічні. Розташування інструменту таке:

I Hauptwerk C–g3Principal16′Octave8′Flûte harmonique8′Bourdon8′Viola8′Octave4′Spitzflöte4′Terz′Quinte′Doublette2′Mixtur III—IV2′Cymbel II—III1′Cornet V8′Trompete8′II Positiv C–g3Fugara8′Gedackt8′Praestant4′Rohrflöte4′Octave2′Waldflöte2′Larigot′Sesquialtera IIScharf III—IV1′Trompete8′Krummhorn8′TremulantIII Schwellwerk C–g3Bourdon16′Diapason8′Flûte8′Gambe8′Voix céleste8′Octave4′Flûte traversière4′Nasard′Octavin2′Tierce′Plein jeu IV—V′Basson16′Trompette harmonique8′Basson hautbois8′Voix humaine8′Clairon4′TremblantPedal C–f1Untersatz32′Principal16′Subbass16′Octave8′Spillpfeife8′Choralbaß4′Rauschpfeife IV′Posaune16′Zinke8′

Хоровий орган Завдяки пожертвам, у лівому нефі спереду збудували невеликий хоровий орган на 881 трубу, який також виготовила компанія Матіс Оргельбау.

Дзвони Три старі дзвони з колишньої аварійної церкви, збудованої Рюетскі, спочатку призначалися для іншої церкви в Ольтені, яку так і не збудовано. Тому їх передали в дар Африці. Два зараз дзвонять в африканській сфері діяльності німецько-швейцарських місіонерів-капуцинів та сестер Балдегг в Ісонго та Квангулело, в танзанійських єпархіях Махенге та Аруша. Третій дзвонить з каплиці Святого Йосипа Центру солідарності для молоді з інвалідністю в Таалабаї.

Шість нових дзвонів також відлили в 1909 році на ливарному заводі Rüetschi & Co. (Аарау). Вони налаштовані за так званим «розширеним Вестмінстерським мотивом». Чотири найбільші дзвони мають ті ж інтервали висоти тону, що й відомий дзвін у Лондонському Тауері Єлизавети (Біг-Бен). Крім того, є два дзвони вищої частоти (звідси «розширений Вестмінстер»). П'ятий дзвін і перший дзвін розташовані на відстані октави один від одного.

Усі дзвони висять на вигнутих чавунних ярмах, типових для того часу, і мають скромне оздоблення, на відміну від звичайних чавунних дзвонів того часу. Великий дзвін висить окремо у правій вежі, решта п'ять — у лівій.

Крок удару дзвона: ля -бемоль, дзвін Трійці, 5127 кг з написом: UNUM DEUM IN TRITATE ET TRITATEM IN UNITATE VENERAMUR. («Ми поклоняємося єдиному Богу в Трійці і Трійці в єдності») Тон дзвона: des1, Дзвін Святого Серця, 2110 кг з написом: COR JESU MISERERE NOBIS. («Серце Ісуса, помилуй нас») Тон дзвона: es1, Дзвін Святої Марії, 1477 кг з написом: AVE MARIA GRATIA PLENA («Радуйся, Маріє, повна благодаті») Тон удару дзвона: f1, дзвін Святого Йосипа, 1045 кг з написом: S. JOSEPH PROTECTOR NOSTER IN TERRIS INTERCEDE PRO NOBIS. («Святий Йосипе, наш захисник на землі, заступися за нас»). Тон удару дзвона: as1, дзвін Святого Мартина, 612 кг з написом: S. MARTINE ORA PRO NOBIS («Святий Мартине, молись за нас») Тон удару дзвона: b1, дзвін Святого Михайла, 388 кг з написом: S. MICHAEL ARCHANGELE DEFENDE NOS IN PROELIO. («Святий Архангеле Михаїле, захисти нас у битві»)

Загальна вага дзвонів: 10 759 кг.

Див. також

Список культурних цінностей в Ольтені

Вебпосилання

Парафія Святого Мартина Ольтена 100 років церкви Святого Мартина на вебсайті Католицької прес-асоціації Ольтена

Примітки