Петер Біхсель (нім. Peter Bichsel; 24 березня 1935 — 15 березня 2025) — швейцарський письменник і журналіст.
Життя та кар'єра Біхсель народився в Люцерні 24 березня 1935 року в сім'ї робітників. (німецькою) Незабаром родина переїхала до Ольтена, де він закінчив школу та почав працювати вчителем початкової школи. З 1974 по 1981 рік Біхсель був особистим радником Віллі Річарда, члена Швейцарської федеральної ради.
У період з 1972 по 1989 роки він працював письменником-резидентом і запрошеним лектором у кількох американських університетах. Починав публікувати короткі ліричні твори в газетах, а перший успіх у прозі здобув у 1960 році. Взимку 1963–1964 років він проходив курс з письменницької прози. Одним із найвідоміших його творів є збірка оповідань «І справді пані Блюм дуже хотіла б зустрітися з молочником», опублікована в 1964 році. Не менш популярними стали його Дитячі оповідання, написані у формі кумедних казок. (німецькою). Петер Біхсель рано покинув професійну педагогічну кар’єру. (німецькою)
З 1957 по 1995 рік Біхсель був членом Соціал-демократичної партії Швейцарії. Також він був членом Групи 47. У 1981 році він був членом журі 31-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Спадок Петера Бікселя зберігався у Швейцарському літературному архіві в Берні. (німецькою)
Біхсель помер у Цухвілі 15 березня 2025 року.
Премії та відзнаки
1965 — Премія «[Група 47]» (Preis der Gruppe 47) 1981/82 — Премія Берген-Енкгайма (Stadtschreiber von Bergen) 1996 — Премія Майнца (Mainzer Stadtschreiber) 1999 — Премія Ґотфріда Келлера (Gottfried-Keller-Preis) 2000 — Європейська премія з есеїстики імені Шарля Веййона 2000 — Літературна премія Касселя (Kasseler Literaturpreis) 2004 — Почесний доктор теології, [Базельський університет] 2011 — Літературна премія кантону Золотурн (Solothurner Literaturpreis)
Збірки коротких оповідань
Спроби про Джино (, 1960) І справді пані Блюм дуже хотіла б зустрітися з молочником: 21 історія (, 1964) Пори року (, 1997) Дитячі історії (, 1970) Швейцарія швейцарця: есеї (, 2005) Зміст нудьги (, радіоп’єса, 1971) Історії невчасно: колонки 1975 – 1978 (, 1998) Читач. Розповідання: Франкфуртські поетичні лекції (, 1997) Учителювання (, 1998) Бузант: про пияків, поліцейських і прекрасну Магелону (, 2000) Десь в іншому місці: колонки 1980 – 1985 (, 1999) Хотіли б ви бути Моцартом? (, 2006) Навпаки: колонки 1986–1990 (, 1999) До міста Парижа: історії (, 1993) Проти нашого листоноші нічого не можна було вдіяти (, 2002) Тотальні демократи: есеї про Швейцарію (, 1998) Черубін Гаммер і Черубін Гаммер (, 2001) Усе, чому я навчився: колонки 1995 – 1999 (, 2000) Подорожі потягом (, 2015) Ізабеллового кольору зимова школа доктора Шлеєра: колонки 2000 – 2002 (, 2003) Солодка отрута букв: промови про літературу (, 2004) Де ми живемо: історії (, 2004) У весняній гавані Берна (, 2017) Колонки, колонки (, 2018) Навіть у віслюка є душа: ранні тексти та колонки 1963 – 1971 (, 2020) Взимку з банановими деревами треба щось робити: історії для холодної пори року (, 2021) Прекрасна сестра Нудьга: історії на кожен день (, 2023)
Додаткова інформація
Рольф Юкер, ред. (1996). Пітер Біхсель. Кардіфф: Видавництво Університету Уельсу. ISBN (identifier)|ISBN 978-0-7083-1380-0 Вінета Колбі (1985). «Пітер Біхсель». Світові автори, 1975–1980 . Нью-Йорк: Вілсон. ISBN (identifier)|ISBN 978-0-8242-0715-1.