Свято Цапа () — роман 2000 року перуанського лауреата Нобелівської премії з літератури Маріо Варгаса Льйоси. Події книги розгортаються в Домініканській Республіці та зображують вбивство домініканського диктатора Рафаеля Трухільйо та його наслідки з двох різних точок зору, що відрізняються одним поколінням: під час і одразу після самого вбивства, у травні 1961 року; та тридцять п'ять років потому, у 1996 році. Протягом усієї книги також містяться роздуми про розквіт диктатури в 1950-х роках та її значення для острова та його мешканців.
Роман розповідає про три переплетені сюжетні лінії. Перша розповідає про жінку, Уранію Кабраль, яка повертається до Домініканської Республіки після довгої відсутності, щоб відвідати свого хворого батька. Зрештою, вона згадує події зі своєї юності, перш ніж розповісти давню таємницю своїй тітці та двоюрідним братам і сестрам. Друга сюжетна лінія зосереджується на останньому дні життя Трухільйо з моменту його пробудження та показує нам внутрішнє коло режиму, до якого колись належав батько Уранії. Третя лінія зображує вбивць Трухільйо, багато з яких раніше були лояльними до уряду, коли вони чекають на його машину пізно вночі; після вбивства ця сюжетна лінія показує переслідування вбивць. Кожен аспект сюжету книги розкриває різний погляд на політичне та соціальне середовище Домініканської Республіки, минуле та сьогодення.
Читачам показують спадну спіраль режиму, вбивство Трухільйо та його наслідки очима людей з його кола, змовників та жінки середнього віку, яка озирається назад. Таким чином, роман є калейдоскопічним портретом диктаторської влади, включаючи її психологічні наслідки та довгостроковий вплив. Теми роману включають природу влади та корупції, а також їхній зв'язок з мачизмом або сексуальними збоченнями в жорстко ієрархічному суспільстві з чітко гендерними ролями. Пам'ять та процес запам'ятовування також є важливою темою, особливо в оповіді Уранії, коли вона згадує свою молодість у Домініканській Республіці. Її історія (і книга в цілому) закінчується, коли вона розповідає про жахливі події, які призвели до того, що вона покинула країну у віці 14 років.
Варгас Льйоса переплітає вигадані елементи та історичні події: книга не є документальною, а родина Кабраль, наприклад, повністю вигадана. З іншого боку, персонажі Трухільйо та вбивць Трухільйо взяті з історичних записів; Варгас Льйоса вплітає реальні історичні випадки жорстокості та гноблення в історії цих людей, щоб краще висвітлити природу режиму та реакцію, яку він викликав. За словами Варгаса Льйоси: «Це роман, а не історична книга, тому я взяв на себе дуже багато вольностей. […] Я поважав основні факти, але я змінив і спотворив багато речей, щоб зробити історію більш переконливою — і я не перебільшував»Qtd. in .
Роман отримав переважно позитивні відгуки, деякі рецензенти відзначили зображення в книзі взаємозв'язку між сексуальністю та владою, а також графічні описи насильницьких подій. Книгу описали як потужне дослідження злочинів, пов'язаних з диктатурою, та свідчення небезпеки абсолютної влади.
Фільм за мотивами роману вийшов у 2005 році, у головних ролях знялися Ізабелла Росселліні, Пол Фрімен, Томас Міліан та Стефані Леонідас. Хорхе Алі Тріана та його дочка Вероніка Тріана написали сценарій для театру у 2003 році.
Передісторія «Свято Цапа» — це лише другий роман Варгаса Льйоси, дія якого відбувається за межами Перу (першим був «Війна кінця світу»). Він також незвичайний тим, що це перший роман, у якому головна героїня — жінка. Як пише критикиня Лінн Волфорд про головну героїню цього роману, а також про героїню наступної книги Варгаса Льйоси «Шлях до раю»: «обидві абсолютно не схожі на жодну з інших жіночих персонажів у його попередніх романах».
Роман досліджує диктаторський режим Рафаеля Леонідаса Трухільйо Моліни в Домініканській Республіці. Трухільйо, за словами історика Еріка Роорди, був «особою значного впливу в історії Домініканської Республіки та Карибського басейну», який керував «одним із найстійкіших режимів ХХ століття» протягом тридцяти одного року між захопленням влади в 1930 році та вбивством у 1961 році. Трухільйо навчався у Корпусі морської піхоти США під час окупації острова Сполученими Штатами та закінчив Військову академію Гайна в 1921 році. Після виведення військ США з острова в 1924 році він став головою Домініканської національної поліції, яка під його командуванням була перетворена на Домініканську національну армію та особисту «практично автономну базу влади» Трухільйо.
Трухільйо офіційно був диктатором лише з 1930 по 1938 рік та з 1942 по 1952 рік, але фактично залишався при владі протягом усього періоду. Хоча його режим був загалом націоналістичним, Даніель Чіро зазначає, що він «не мав особливої ідеології», а його економічна та соціальна політика була в основному прогресивною.
Назва роману взята з популярної домініканської меренге Mataron al Chivo («Убивство Цапа»), яка стосується вбивства Трухільйо 30 травня 1961 року. Меренге — це музичний стиль, створений Ньїко Лорою в 1920-х роках та активно пропагований самим Трухільйо. Зараз він вважається національною музикою країни. Культурні критики Джулі Селлерс та Стівен Ропп коментують цей конкретний меренге, що, уявляючи диктатора як тварину, яку можна перетворити на рагу (як це часто траплялося з цапами, яких збивали на дорогах Домініканської Республіки), пісня «дала тим, хто виконував, слухав і танцював під цей меренге, відчуття контролю над ним і над собою, якого вони не відчували понад три десятиліття». Варгас Льйоса цитує слова цієї меренге на початку свого роману.
Сюжет Оповідь роману поділена на три окремі частини. Одна зосереджена на Уранії Кабраль, вигаданій домініканській персонажці; інша розповідає про змовників, причетних до вбивства Трухільйо; а третя зосереджена на самому Трухільйо. У романі ці сюжетні лінії чергуються, перестрибуючи з 1961 по 1996 рік, з частими спогадами про попередні періоди правління Трухільйо.
Роман починається з повернення Уранії до її рідного міста Санто-Домінго, яке було перейменовано на Сьюдад-Трухільйо за часів правління Трухільйо. Ця сюжетна лінія значною мірою інтроспективна, вона стосується спогадів Уранії та її внутрішнього сум'яття через події, що передували її від'їзду з Домініканської Республіки тридцять п'ять років тому. Уранія втекла від режиму Трухільйо, що руйнувався, у 1961 році, заявивши, що планувала навчатися під керівництвом черниць у Мічигані. У наступні десятиліття вона стає відомою та успішною нью-йоркською адвокаткою. Зрештою, вона повертається до Домініканської Республіки в 1996 році, спонтанно, перш ніж виявляється змушеною протистояти своєму батькові та елементам свого минулого, які вона довго ігнорувала. Розмовляючи зі своїм хворим батьком, Агустіном Кабралем, Уранія все більше згадує гнів і огиду, які призвели до її тридцяти п'яти років мовчання. Уранія переповідає про падіння свого батька в політичну опалу, розкриваючи при цьому зраду, яка є суттєвим кінцем між сюжетною лінією Уранії та сюжетною лінією самого Трухільйо.
Друга та третя сюжетні лінії розгортаються у 1961 році, за тижні до та після вбивства Трухільйо 30 травня. Кожен вбивця має свою власну передісторію, яка пояснює мотивацію його участі у змові з метою вбивства. Кожен з них зазнав кривди з боку Трухільйо та його режиму, тортур та жорстокості, або ж через напади на його гордість, релігійну віру, мораль та близьких. Варгас Льйоса переплітає історію чоловіків зі спогадами, що виринають у ніч смерті Трухільйо, коли змовники чекають на «Цапа». З цими історіями пов'язані дії інших відомих трухільїстів того часу: Хоакіна Балагера, президента-маріонетки; Джонні Аббеса Гарсії, нещадного голови Служби військової розвідки (SIM) та інших — деякі реальні, деякі є частково натхненні історичними постатями, а деякі — суто вигадані.
Третя сюжетна лінія стосується думок та мотивів самого Рафаеля Леонідаса Трухільйо Моліни. Розділи, що стосуються «Цапа», згадують основні події його життя, включаючи різанину тисяч домініканців-гаїтян у 1937 році. Вони також стосуються напружених міжнародних відносин Домініканської Республіки під час Холодної війни, особливо зі Сполученими Штатами за часів президентства Джона Ф. Кеннеді та Кубою за часів Кастро. Варгас Льйоса також розмірковує над найпотаємнішими думками Трухільйо та малює картину людини, чиє фізичне тіло поступово підводить його. Трухільйо мучиться як через нестриманість, так і через імпотенцію. Зрештою, його сюжетна лінія перетинається з розповіддю Уранії, коли з'ясовується, що Трухільйо сексуально домагався Уранії. Він не може досягти ерекції з Уранією та, у розпачі, ґвалтує її голими руками. Ця подія є основою сорому та ненависті Уранії до власного батька. Крім того, це причина постійного гніву Трухільйо через «анемічну маленьку сучку», яка була свідком його імпотенції та емоцій, а також причина, чому він прямує переспати з іншою дівчиною в ніч свого вбивства.
В останніх розділах роману три сюжетні лінії перетинаються дедалі частіше. Тон цих розділів особливо похмурий, оскільки вони стосуються переважно жахливих тортур і смерті вбивць від рук урядових агентів, провалу перевороту, зґвалтування Уранії та поступок, зроблених найжорстокішим прихильникам Трухільйо, що дозволило їм здійснити свою жахливу помсту змовникам і втекти з країни. Книга закінчується тим, що Уранія готується повернутися додому, цього разу сповнена рішучості підтримувати зв'язок зі своєю родиною на острові.
Персонажі
Сучасність Уранія Кабраль та її батько Агустін Кабраль з'являються як у сучасній, так і в історичній частинах роману. У 1996 році Уранія вперше після свого від'їзду у віці 14 років повертається до Домініканської Республіки. Вона — успішний нью-йоркський адвокат, яка провела більшу частину останніх 35 років, намагаючись подолати травми свого дитинства, мету, яку вона прагне досягти через академічне захоплення Трухільйо та історією Домініканської Республіки. Уранія глибоко стурбована подіями свого минулого і змушена зіткнутися зі своїм батьком Агустіном щодо його ролі в цих подіях. Уранія відвідує батька, виявляючи, що він ослаблений віком та важким інсультом, настільки, що він ледве здатний фізично реагувати на її присутність, не кажучи вже про розмову. Агустін безпорадно слухає, як Уранія розповідає про своє минуле та минуле її батька, високопоставленого члена близького кола Трухільйо, та про його різке падіння. Уранія детально описує роль Агустіна в подіях, які призвели до зґвалтування її лідером Домініканської Республіки, а також до подальшого життя, пов'язаного з безшлюбністю та емоційною травмою. Персонаж Агустіна в сучасній частині роману слугує переважно резонатором для спогадів Уранії про епоху Трухільйо та події, що супроводжували як ганьбу Агустіна Кабраля, так і втечу Уранії з країни. Його відповіді зазвичай мінімальні або безголосні, незважаючи на палкість звинувачень Уранії та жахливість його власних дій під час правління Трухільйо.
Режим Трухільйо
Рафаель Трухільйо, також відомий як Цап, Вождь та Благодійник, — персонаж, заснований на реальному диктаторі Домініканської Республіки з 1930 по 1961 рік та офіційному президенті Республіки з 1930 по 1938 рік та з 1943 по 1952 рік У творі Варгас Льйоса уявляє найпотаємніші думки диктатора та переповідає останні години Цапа з власної точки зору.
Персонаж Трухільйо бореться зі старінням та фізичними проблемами нетримання сечі та імпотенції. Через вигадані події та оповідь від першої особи читач отримує уявлення про людину, яка протягом своїх «тридцяти одного року жахливих політичних злочинів» модернізувала інфраструктуру та армію країни, але атака режиму на ворогів за кордоном (зокрема, спроба вбивства Ромуло Бетанкура, президента Венесуели) призвела до запровадження економічних санкцій проти Домініканської Республіки Організацією американських держав у 1950-х роках. Економічний спад, який стався внаслідок цього, у поєднанні з іншими факторами, призводить до змови з метою вбивства, підтриманої ЦРУ, яка поклала край життю Трухільйо 30 травня 1961 року.