Права лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерних та квір-людей (ЛГБТК) у Швейцарії є одними з найповніших за світовими стандартами. з 1940-х років лібералізуються дедалі швидше, паралельно із загальною ситуацією в Європі та західному світі. Законодавство, що передбачає запровадження , спільного всиновлення дітей та доступу до штучного запліднення, було схвалено 64 % виборців на 26 вересня 2021 року та набуло чинності 1 липня 2022 року.

Одностатеві сексуальні стосунки між дорослими є законними у Швейцарії з 1942 року. Вік згоди для гомосексуальних і гетеросексуальних стосунків було зрівняно (до 16 років) після . Юридичне визнання існує з 2007 року, після . Процедура реєстрації зміни статі після операції зі зміни статі була визначена у 1993 році, однак з 2010 року органи влади дотримуються практики реєстрації зміни статі без обов'язкової операції. З січня 2022 року люди можуть змінювати юридично вказану стать на основі самовизначення. Конституція Швейцарії 1999 року (ст. 8) гарантує рівність перед законом, зазначаючи «спосіб життя» як одну з підстав, захищених від дискримінації. Певні форми гомофобної дискримінації стали кримінальним правопорушенням після .

Найбільшими ЛГБТ-правозахисними організаціями у Швейцарії є , що займається правами лесбійок (заснована 1989 року), , яка захищає права ЛГБТ (заснована 1993 року), та (заснована 2010 року). У 2010-х роках ці організації дедалі частіше використовували абревіатуру (від «лесбійки, геї, бісексуали, трансгендерні, інтерсекс») як загальний термін для позначення своїх сфер діяльності. Організація виступає за та тілесну автономію.

Законність одностатевих сексуальних стосунків Одностатеві сексуальні стосунки були декриміналізовані по всій країні у 1942 році з ухваленням національного кримінального кодексу. Деякі кантони легалізували такі стосунки ще раніше. Кантон Женеви, Тічино, Во та Вале зробили це у 1798 році, прийнявши Наполеонівський кодекс.

Підвищений вік згоди для одностатевих стосунків (20 років замість 16 для різностатевих) було скасовано реформою кримінального законодавства у 1992 роціState-sponsored Homophobia A world survey of laws prohibiting same sex activity between consenting adults . На загальнонаціональному референдумі 17 травня 1992 року 73 % виборців підтримали реформу федерального законодавства Швейцарії про сексуальні злочини, зокрема усунення будь-якої дискримінації гомосексуальності з Кримінального кодексу. Стаття 187 Кримінального кодексу встановлює загальний вік згоди на сексуальні стосунки у Швейцарії — 16 років.

Визнання одностатевих стосунків

Зареєстровані партнерства

Зареєстровані партнерства (лише для одностатевих пар) визнаються законом з 1 січня 2007 року, коли набув чинності Закон про зареєстровані партнерства. До цього кантони Женева, Фрібур, Невшатель і Цюрих вже дозволяли такі партнерства. У 2007 році кожен десятий союз у Цюриху був зареєстрованим партнерством Kein Run aufs Standesamt , Swissinfo, accessed 1 November 2009.

Одностатеві шлюби

Одностатеві шлюби були легалізовані на референдумі 26 вересня 2021 року. 64,1 % виборців підтримали поправку до цивільного кодексу, яка дозволила одностатеві шлюби, усиновлення дітей одностатевими парами та застосування допоміжних репродуктивних технологій для жінок у таких парах. Поправка набула чинності 1 липня 2022 року.

Поправка виникла на основі законопроєкту депутатки від Партії зелених лібералів Швейцарії , що передбачав запровадження одностатевих шлюбів. 18 грудня 2020 року федеральний парламент Швейцарії ухвалив відповідне законодавство, яке також надає лесбійським парам доступ до процедур штучного запліднення. У швейцарській системі напівпрямої демократії цей закон міг бути винесений на референдум, якщо його противники зібрали б 50 000 підписів протягом трьох місяців. Правоконсервативна партія це зробила, зібравши 61 027 підписів.

Релігійні громади У червні 2019 року організація «Протестантські жінки Швейцарії» оголосила про підтримку запровадження одностатевих шлюбів та допоміжних репродуктивних технологій для лесбійських пар.

У червні 2019 року Швейцарська спілка католицьких жінок також висловила підтримку цим ініціативам.

У листопаді 2019 року проголосувала за запровадження цивільних шлюбів для одностатевих пар.

У серпні 2020 року Старокатолицька церква Швейцарії ухвалила рішення проводити церемонії одностатевих шлюбів у своїх храмах.

Усиновлення та батьківство Одинокі особи, незалежно від сексуальної орієнтації, можуть усиновлювати дітей. Законопроєкт, який дозволяє усиновлення пасинка або падчерки одностатевими парами, був ухвалений парламентом навесні 2016 року. Противники безуспішно намагалися ініціювати референдум щодо цього закону. Закон набув чинності 1 січня 2018 року. До кінця грудня 2018 року, через рік після набуття чинності, було подано близько 173 заяви на усиновлення пасинка/падчерки одностатевими парами (дані не включають кантони Люцерн, Тургау та Цюрих). Приблизно 22 заяви надійшли з кантона Женева і 20 — з міста Лозанна.

Спільне усиновлення було заборонене для одностатевих пар у Швейцарії, оскільки воно дозволялося лише гетеросексуальним подружжям. Поправка до закону, яка легалізувала одностатеві шлюби, також надала можливість таким подружжям спільно усиновлювати дітей та користуватися процедурами штучного запліднення. Вона набрала чинності 1 липня 2022 року«Ehe für alle» bringt volles Adoptionsrecht, Luzerner Zeitung, 3 June 2018.

Захист від дискримінації

Антидискримінаційні закони

Конституційне та цивільне право Конституція Швейцарії (ст. 8) гарантує рівне ставлення перед законом, зазначаючи «спосіб життя» як один із критеріїв, захищених від несправедливої дискримінації. Швейцарське право визнає дуже сильний принцип свободи об'єднань і, відповідно, містить лише обмежені положення, що забороняють дискримінацію у приватному секторі або між приватними особами. Винятками є Закон про рівне ставлення чоловіків і жінок (; ; ; ) та стаття 261bis Кримінального кодексу, яка забороняє дискримінацію за ознакою «раси, етнічного походження, релігії чи сексуальної орієнтації». Через таку правову ситуацію приватні позови про дискримінацію останніми роками дедалі частіше намагаються ґрунтувати на складній для тлумачення забороні «порушення особистих прав» (ст. 28a Цивільного кодексу)Privatrechtliche Normen zum Schutz vor Diskriminierung (humanrights.ch) , September 2016.. Заборонено звільняти працівника з дискримінаційних мотивів, якщо можна довести, що це пов'язано з «властивістю, притаманною особі за її природою, крім випадків, коли ця властивість має відношення до характеру трудового договору або суттєво впливає на робоче середовище»Eigenschaft, die der anderen Partei kraft ihrer Persönlichkeit zusteht, es sei denn, diese Eigenschaft stehe in einem Zusammenhang mit dem Arbeitsverhältnis oder beeinträchtige wesentlich die Zusammenarbeit im Betrieb SR 210.328. Однак фактичних судових процесів за позовами про таку дискримінацію було дуже мало. Дослідження 2015 року виявило лише сім окремих випадків, жоден з яких не стосувався дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичностіWalter Kälin et al., Der Zugang zur Justiz in Diskriminierungsfällen (2015), 43f. Alleged grounds for discrimination included: religion (1990), race (1993), antisemitism (1999), political orientation (animal rights activism, 2002), race (2005), age (2005) and ethnicity (2006)..

Антидискримінаційні положення існують також у законодавстві деяких кантонів та муніципалітетів. Наприклад, у вересні 2017 року ухвалив нові правила протидії дискримінації за ознакою статі, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в кантональній адміністрації. Дискримінація на робочому місці щодо ЛГБТ-людей розглядається як постійна проблема у звіті 2014 року Інституту гендерних досліджень Женевського університету та Федерації ЛГБТ-асоціацій Женеви.

Кримінальне право

З лютого 2020 року дискримінація за ознакою «сексуальної орієнтації» заборонена статтею 261bis Кримінального кодексу Швейцарії. Цю категорію було додано законом 2018 року, ухваленим швейцарськими виборцями на референдумі 9 лютого 2020 року, до вже чинної норми, що забороняла дискримінацію за ознакою раси, етнічного походження чи релігії. Конкретно забороненими діями є:

публічне підбурювання до ненависті або дискримінації; публічне поширення ідеологій чи пропагандистських кампаній, метою яких є систематичне приниження або обмовляння людей; публічне приниження чи дискримінація людей у спосіб, що порушує людську гідність; відмова в наданні послуги, призначеної для широкого загалу.

Порушення караються позбавленням волі на строк до трьох років або грошовим штрафом.

Зміну закону ініціював у 2013 році Матіас Рейнар, депутат Соціал-демократичної партії, який подав законопроєкт про заборону будь-якої «дискримінації та підбурювання до ненависті» за ознакою «раси, етнічності, релігії або сексуальної орієнтації». 11 березня 2015 року Національна рада проголосувала 103–73 за продовження розгляду законопроєкту. 23 квітня 2015 року Комісія з правових питань Ради кантонів дала йому «зелене світло». У лютому 2017 року Комісія з правових питань Національної ради підтримала поправку до законопроєкту, що додавала «гендерну ідентичність» як заборонену підставу для дискримінації (15 голосів «за», 9 «проти»). Проти виступили кілька депутатів Швейцарської народної партії, які вважали законопроєкт зайвим, хоча партія в цілому не зайняла офіційної позиції Loi contre l'homophobie et la transphobie: la droite freine des quatre fers 360.ch, 10 October 2017. Інші партії переважно підтримали його, як і 86 % швейцарців за результатами опитувань.

У серпні 2018 року Федеральна рада висловила підтримку ініціативі, але порадила вилучити термін «гендерна ідентичність» через його «нечіткість». Національна рада відмовилася це робити й 25 вересня 2018 року ухвалила законопроєкт 118 голосами «за» проти 60, при 5 утриманнях. 7 листопада 2018 року Комісія з правових питань Ради кантонів також схвалила зміни (9 «за», 2 «проти», 1 утримався), зробивши незаконною дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Комісія зазначила, що трансгендерні та інтерсекс-люди зазнають дискримінації так само, як і гомо- та бісексуальні. У листопаді 2018 року Рада кантонів схвалила законопроєкт (32 «за», 10 «проти»), але 23 голосами проти 18 вирішила вилучити термін «гендерна ідентичність» як «надто нечіткий». Багато депутатів та ЛГБТ-організацій вітали розширення закону на сексуальну орієнтацію, але висловили розчарування через виключення гендерної ідентичності, що, за словами , «виключає та ще більше маргіналізує інтерсекс і трансгендерних людей. [Закон] буде повним лише тоді, коли він засуджуватиме дискримінацію на основі гендерної ідентичності». Оскільки юридичний текст було змінено, Національна рада мусила голосувати повторно. 3 грудня, попри вимоги соціал-демократів і «зелених», 107 голосами проти 77 вона проголосувала за виключення гендерної ідентичності з законопроєкту.

До квітня 2019 року опоненти зібрали 70 000 підписів, щоб домогтися проведення референдуму. Незважаючи на побоювання щодо достовірності підписів (деякі люди, за повідомленнями, підписалися, думаючи, що це кампанія проти гомофобії), референдум відбувся 9 лютого 2020 року. Швейцарські виборці схвалили закон близько 63 % голосів «за».

Закони про злочини на ґрунті ненависті та насильство У листопаді 2016 року швейцарські ЛГБТ-організації започаткували для ЛГБТ-людей.