Борис Тихонович Глухенький (13 серпня 1925, Ростов-на-Дону (Росія) — 19 грудня 2015, Київ) — український лікар-дерматовенеролог, доктор медичних наук (1974), професор (1975). Заслужений лікар України.Глухенький Борис Тихонович / А. І. Курченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006, оновл. 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-30487
Багаторічний організатор наукової школи в галузі імунозалежних дерматозів.
Один із фундаторів післядипломної дерматологічної освіти в Україні.
Племінник Тимофія Титовича Глухенького.
Біографія Народився 13 серпня 1925 року в місті Ростов-на-Дону (Росія) в родині лікаря. Батько — Тихон Титович Глухенький (1896–1990), професор, доктор медичних наук. На момент народження сина обіймав посаду асистента кафедри дерматовенерології медичного факультету Донського університету.«Український журнал дерматології, венерології, косметології» // https://uadvc.org.ua/?p=455
Закінчив чотири класи середньої школи міста Мінеральні Води. Повну середню освіту отримав у Ростові-на-Дону, закінчивши восьмирічку на "відмінно". Продовжив навчання в місті Орджонікідзе (нині Владикавказ, Північна Осетія, Росія), куди був евакуйований разом з матір’ю, коли його батька мобілізували на військову службу.Виленский Ю. “Борис Тихонович Глухенький – немеркнущая звезда украинской дерматовенерологии» // «Медична газета”. №18/2017. - С. 64
У жовтні 1941 року разом з іншими учнями чоловічої статі своєї школи був відправлений на оборонні роботи (копати протитанкові рови, будувати дзоти) під місто Моздок. До навчання повернувся після розгрому німецько-фашистських військ під Москвою (зима 1941 року). Дев’ятий клас Борис Глухенький закінчив на “відмінно”.
В серпні 1942 року сім’я Глухеньких переїздить до Єревану (Вірменія). Там Борис Глухенький здав екстерном всі екзамени за десятий клас на "відмінно”, отримавши атестат з відзнакою про закінчення середньої школи.
У 1943 році Борис Глухенький вступив до Медичного інституту міста Орджонікідзе, який на той час перебував в евакуації в Єревані. Після закінчення другого курсу, в липні 1944 року, студент Борис Глухенький був мобілізований до Червоної Армії. Протягом двох місяців був бійцем винищувального батальону, який вів боротьбу з німецькими диверсантами в горах Кавказу.
У грудні 1944 року Борис Глухенький був переведений на третій курс навчання до Львівського медичного інституту у зв’язку з переїздом його сім’ї до Львова, куди його батько отримав нове призначення. За відмінне навчання студент Глухенький отримував Сталінську стипендію.«Український журнал дерматології, венерології, косметології» // https://uadvc.org.ua/?page_id=683
Інститут закінчив з відзнакою в 1947 році. Тоді ж був направлений на роботу лікарем-ординатором шкірного відділення клінічної лікарні Львівського медичного інституту. Водночас виконує обов’язки вченого секретаря цього інституту. Через деякий час призначається головним лікарем одного з львівських щкірно-венерологічних диспансерів.
В 1952-1953 роках брав участь у експедиціях із виявлення сифілісу в Івано-Франківській та Закарпатській областях, а також у санітарно-просвітницьких кампаніях у західних областях України.
1953–1955 — молодший науковий співробітник Львівського науково-дослідного інституту дерматології і венерології (обраний за конкурсом).
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Роль білкових функціональних проб печінки при лікуванні хворих на сифіліс новарсенолом і препаратами вісмута».
Того ж року, у зв’язку з розформуванням Львівського науково-дослідного інституту дерматології і венерології, Борис Глухенький був переведений на посаду асистента кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Там він пропрацював до 1961 року.
З 1961 року — доцент, старший викладач, науковий співробітник та професор Київського інституту вдосконалення лікарів (нині — Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика).
1964-1994 – головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) Української РСР (з 1991 року — України) за спеціальністю “дерматовенерологія”. Перебуваючи на цій посаді, брав активну участь у засіданнях Колегії МОЗ та методичних нарадах з розгляду організаційних і фахових питань дерматовенерологічної служби.
У 1974 році захистив докторську дисертацію «Матеріали до патогенезу екземи (клініко-експериментальні дослідження)».
У 1975 році отримав вчене звання професора.
1976–1993 — завідувач кафедри дерматовенерології Київського інституту удосконалення лікарів.
1992-1999 — голова Українського товариства дерматовенерологів.
1994-2003 — професор кафедри дерматовенерології Київського інституту вдосконалення лікарів.
1994-2013 - професор-консультант (за трудовою угодою) Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру.
З 2001 року - віце-президент Української Асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, голова Київського міського осередку Асоціації.
З 2010 року – Почесний президент Асоціації.
З 2014 року — професор-консультант шкірно-венерологічного відділення в Олександрівській клінічній лікарні міста Києва.
Помер 19 грудня 2015 року в Києві на 91-му році життя. Похований у Києві.
Наукова, професійна та громадська діяльність Борис Глухенький був одним із перших дослідників імунозалежних дерматозів в Україні та ролі гормонів наднирників у їхньому розвитку. Його монографія «Імунозалежні дерматози» (1990) стала основою для розвитку вітчизняної дерматоімунології. Він також зробив значний внесок у вивчення екземи, псоріазу, кропив’янки, старечого свербежу, булозних дерматозів та клінічної фармакотерапії в дерматології.
Займався вдосконаленням методів лікування хворих на сифіліс та гонорею.
Керував організацією системи спеціалізованої дерматологічної допомоги в Україні. Брав участь у оновленні підходів до диспансерного нагляду, профілактики та лікування шкірних і венеричних хвороб.
Опублікував понад 200 наукових і методичних праць. Мав авторські свідоцтва та патенти.
Під керівництвом Бориса Глухенького було підготовлено 17 кандидатів і докторів медичних наук. Серед його учнів — професор Сергій Грандо (США), професор Ольга Богомолець, професор Андрій Курченко, а також низка науковців, які сформували кістяк сучасної української дерматовенерології.
Член експертної комісії Вищої атестаційної комісії України (1970–1992).
Був делегатом та доповідачем на багатьох з’їздах, симпозіумах, міжнародних конгресах у СРСР, Європі, США, Ізраїлі, Югославії, Болгарії, НДР, Польщі.
Головні праці «Гнойничковые болезни кожи» (К., 1983) (у співавторстві) «Справочник по врачебной косметике» (К., 1986) (у співавторстві) «Иммуннозависимые дерматозы» (К., 1990) (у співавторстві) «Старческий зуд» (К., 1993) “Лечение аллергодерматозов с применением антигистаминных препаратов второго поколения “// Укр. журн. дерматологии, венерологии и косметологии. 2002. - № 2 (у співавторстві). History and clinical Significance of mechanical Symptoms in blistering dermatos in blistering dermatoses // J. American Academy of Dermatology. 2003. Vol. 48, № 1.
Брав також участь у підготовці практичних посібників з лікування алергодерматозів та дерматозів у осіб літнього віку.
Нагороди Відзнака «Відмінник охорони здоров’я СРСР» Почесні грамоти МОЗ України Почесна відзнака Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів «Честь і пошана від Української дерматовенерології».
Відгуки колег і учнів Сергій Грандо, професор кафедри дерматології Університету Каліфорнії в м. Девіс (США):
“До Глухенького на консультацію з’їжджалися хворі фактично з усього колишнього СРСР, як правило, такі, що вже побували в багатьох лікарів і пройшли безуспішне лікування. Ці консультації я ніколи не забуду, коли Борис Тихонович із ходу видавав діагнози, про які ми й не чули, до найменших подробиць «розкочував» кожен симптом… Повірте, ми ним цілком щиро захоплювалися! Та він і став таким успішним дерматологом багато в чому завдяки своїм унікальним природним даним, своїй дивовижній пам’яті…”.Семиволос П. “Школа Глухенького”//“Дзеркало тижня”, 12 серпня 2005 р. https://zn.ua/ukr/SOCIUM/shkola_gluhenkogo.html
Ольга Богомолець, головний лікар Інституту дерматології та косметології, доктор медичних наук:
Саме професор Глухенький був моїм науковим керівником під час підготовки кандидатської дисертації, яка була присвячена алергодерматозам (я писала її тоді ще на друкарській машинці). Борис Тихонович мене спрямовував і у виборі теми для дисертації, і в подальших наукових публікаціях...Богомолець О. В. “Спогади про Вчителя”// “Українська правда”. Блог Ольги Богомолець https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogomolec/689ac1c7151f1/ У Бориса Тихоновича в голові завжди працювала така собі фармацевтична фабрика, кожен його пропис відрізнявся від іншого, завжди враховувався вік, стать пацієнта, стан його шкіри та безліч подібних речей. Тому його секрет — у найглибшому аналітичному розумі, здатності кожному пацієнту підібрати суворо індивідуальне, єдино правильне для нього лікування.
Андрій Курченко, доцент кафедри клінічної імунології й алергології Національного медичного університету:
«Київська школа дерматології, і зокрема школа Глухенького, завжди славилися своїм новаторством. Уже в далекі 1970-ті він намагався подивитися на суто дерматологічні питання з боку цілком нового на той момент напряму — прикладної імунології, про яку лише сьогодні заговорили на повен голос! Борис Тихонович ніколи не боявся конкуренції. Коли він «на око» ставив діагноз, відсоток його лікарської помилки був мінімальний, повірте, я такого ніде більше не спостерігав».
Примітки
Джерела Глухенький Борис Тихонович / А. І. Курченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006, оновл. 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-30487 «Український журнал дерматології, венерології, косметології» // https://uadvc.org.ua/?p=455 «Український журнал дерматології, венерології, косметології» // https://uadvc.org.ua/?page_id=683 Богомолець О. В. “Спогади про Вчителя” // “Українська правда”. Блог Ольги Богомолець https://blogs.pravda.com.ua/authors/bogomolec/689ac1c7151f1/ Виленский Ю. Борис Тихонович Глухенький – немеркнущая звезда украинской дерматовенерологии // «Медична газета”. №18/2017. - С. 64. Семиволос П. “Школа Глухенького” // “Дзеркало тижня”, 12 серпня 2005 р. https://zn.ua/ukr/SOCIUM/shkola_gluhenkogo.html