Джон Фі́цджеральд Ке́ннеді (, відомий також як JFK; 29 травня 1917, Бруклайн, штат Массачусетс, США  — 22 листопада 1963, Даллас, штат Техас) — американський політик, військовий ірландського походження, 35-й президент Сполучених Штатів Америки від Демократичної партії. Представник сімейства Кеннеді, син Джозефа Патріка Кеннеді та Рози Кеннеді, старший брат Роберта, Едварда, Розмарі, Юніс, Патриції та Джин Кеннеді.

Обраний до Палати представників 1946 року, через 6 років — до Сенату. 1961 року став другим наймолодшим президентом в історії Сполучених Штатів (після Теодора Рузвельта) та наймолодшим обраним на цю посаду. Перший римо-католик — президент США. Перший американський президент, що народився у XX столітті. Став єдиним президентом США, що отримав Пулітцерівську премію. Загинув унаслідок замаху на життя 22 листопада 1963 року.

Родина Кеннеді Народився 29 травня 1917 в сім'ї Кеннеді в Бруклайні, штат Массачусетс.

Батько — Джозеф Патрік Кеннеді (6.09.1888 — 18.11.1969) — американський політик, бізнесмен, інвестор, посол Сполучених Штатів Америки в Сполученому Королівстві.

Мати — Роуз Елізабет Фіцджеральд Кеннеді(22.07.1890 — 22.01.1995), американська філантроп, фактична матріах клану Кеннеді.

Брати: Роберт (20.11.1925 — 6.06.1968), Едвард (22.02.1932 — 25.08.2009), Джозеф Патрік (1915—1944).

Сестри: Розмарі (13.09.1918 — 7.01.2005), Кетлін (1920—1948), Юніс (10.07.1921 — 11.08.2009), Патріція (6.05.1924 — 17.09.2006), Джин (20.02.1928 — 17.06.2020).

Дружина — Жаклін (28.07.1929 — 19.05.1994).

Діти: Керолайн (27.11.1957), Араббела (1956—1956), Джон (1960—1999), Патрік (1963—1963).

Дитинство і сім'я

Джон Фіцджеральд Кеннеді народився о 3-й годині ночі 29 травня 1917 року в місті Бруклайн, штат Массачусетс. Його назвали на честь Івана Богослова та діда по матері. Він походив з багатої ірландської сім'ї, в якій було дев'ять дітей. Його батько, Джозеф Кеннеді (1888—1969), був відомим політиком, близьким радником президента Франкліна Рузвельта, послом США у Великій Британії (1938—1940). Мати — Роуз Елізабет Фіцджеральд (1890—1995), була найстаршою дочкою мера міста Бостон Джона Френсіса Фіцджеральда (1863—1950). Усі четверо його бабусь та дідусів були дітьми іммігрантів з Ірландії.

У сім'ї Джона називали «Джеком». Він мав троє братів: Джозефа «Джо», який загинув під час Другої світової війни, Роберта «Боббі» та Едварда «Теда». Двоє останніх пішли у політику та підтримували Джона під час його президентської каденції. Також він мав п'ять сестер: Роз Мері (1918—2005), Кетлін Агнес (1920—1948), Дженіс Мері (1921—2009), Патрицію Гелен (1924—2006) та Джин Енн (1928-2020).

Незабаром після народження Джона його родина переїхала на Абботсфорд-роуд, де він почав відвідувати школу «Декстер», у якій, серед протестантської більшості, учнями-католиками були лише він сам та його брат Джозеф. Джон зростав доволі слабким, що було пов'язано з його численними хворобами у дитинстві.

Освіта

У 1927 році велика сім'я Кеннеді здійснила черговий переїзд — тепер до Нью-Йорка, у район Рівердейл, згодом — у Бронксвіль. У селищі Гаянніс Порт, штат Массачусетс, у Кеннеді-батька залишився родовий маєток. Там Джон і почав відвідувати школу Рівердейл-Кантрі.

Восени 1930 року 13-річного Джона Кеннеді віправили до католицької , місто Нью-Мілфолд, штат Коннектикут. Там він скаржився на жорсткий режим школи та значну кількість релігійного виховання. Майже весь навчальний рік Джон провів у лікарні, продовжуючи страждати від численних хвороб. Внаслідок цього практикував домашню освіту, але продовжував займатися спортом, зокрема баскетболом, легкою атлетикою та бейсболом.

Вже у 14-річному віці Джон пішов на навчання до Школи Чоут у місті Воллінгфорд, штат Коннектикут. Мав репутацію незібраного та несерйозного учня, входив у так званий «клуб Макерів», члени якого виконували непристойні пісні про викладачів та адміністрацію закладу, а оцінки його були не надто високими. З усім тим, його виключили і він закінчив її, хоч і не надто успішно.

Після отримання середньої освіти Джон вирішив продовжити навчання. 1935 року він здійснив спробу вступити до Гарвардського університету, але наприкінці серпня того ж року забрав документи і вирушив до Лондонської школи економіки та політичних наук. Через чергові проблеми зі здоров'ям, повернувся до США і на пів року був зарахований до Принстонського університету.

У серпні 1936 року, після чергової госпіталізації, Кеннеді вдруге подав документи до Гарвардського університету та був зарахований. У Гарварді Джон продовжував активні заняття спортом, читав багато літератури, набагато більше уваги приділяв навчанню. Після літніх канікул 1937 року, впродовж яких відвідав багато країн Європи, зокрема Німеччину та Італію, Кеннеді почав серйозно цікавитися історією та політологією, також став брати активну участь у студентській громаді. 1940 року закінчив університет з відзнакою у сфері міжнародних відносин.

Саме перед війною здійснив турне країнами Східної та Центральної Європи, а також Близьким Сходом, зокрема відвідав СРСР, Чехо-Словаччину та Балкани. Початок Другої світової війни застав його у Лондоні.

Військова служба (1941—1945)

Внаслідок проблем зі здоров'ям, «Джека» не призвали на військову службу. Але, завдяки наполяганням та впливу свого батька, Джон Кеннеді почав службу у ВМФ США у вересні 1941 року. Брав участь в бойових діях на Тихому океані. Кеннеді отримав звання лейтенанта і став капітаном торпедного катера «PT-109».2 серпня 1943 року японський есмінець «Амагірі» протаранив і розрізав торпедний катер «PT-109» навпіл, під час патрулювання у Соломоновому морі. Кеннеді внаслідок удару був перекинутий через палубу, що завдало йому травми — відбулось пошкодження хребта. Кеннеді врятував 11 з 13 своїх моряків. Він залишався в морі протягом 4 годин, для того, щоб підтримувати життя деяких своїх товаришів, які отримали тяжкі опіки. Тримаючись за колоду, морякам вдалось допливти до острова, який був за 5 кілометрів. За декілька днів проживання на острові команді зустрілися двоє тубільців. На кокосовому горіху Кеннеді вирізав ножем: «Тубільці знають місце. 11 живі. Кеннеді». Аборигени доставили напис на горіху до гори Рендову, через два дні американський торпедний катер прибув на порятунок. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 314. ISBN 978-617-7289-69-1 За цей геройський вчинок Джона нагородили Медаллю ВМС та Корпусу морської піхоти, а також про це було надруковано у «Нью-Йорк Таймс». Так він став улюбленцем американців та героєм війни. До речі, у день своєї інавгурації, Кеннеді отримав листівку з Японії, підписану усіма членами екіпажу есмінця «Амагірі», у якій вони його вітали з обранням на посаду Президента США.

Початок політичної кар'єри

Після закінчення Другої світової війни, Джон бажав стати журналістом, тому він влаштувався на роботу в одну з газет. Але у його батька були інші плани щодо сина. 1946 року Джон почав передвиборчу боротьбу за місце у Палаті представників Конгресу США у Бостоні, штат Массачусетс. Завдяки підказкам батька, Джон повторював у кожному виступі історію свого подвигу в південній частині Тихого океану, розповідав про героїчну загибель свого старшого брата Джо (пілота ВПС Сполучених Штатів Америки під час Другої світової війни) над протокою Ла-Манш у серпні 1944 року, чим забезпечив собі широку підтримку електорату. Навіть його мати Роза забезпечувала зростання популярності сина, запрошуючи на чай дружин політиків з передвиборчого оточення Джона. Так створювався образ дружньої, люблячої сім'ї, що сприяло збільшенню популярності Кеннеді. Його батько витрачав величезні суми грошей для підтримки політичних союзників сина. У грудні 1946 року Джон став депутатом Палати представників від Демократичної партії. Пізніше він переобирався ще 2 рази.

Тільки перед початком балотування у Сенат Джон став приділяти більше уваги своїй політичній програмі та проявляти зовнішню активність. Щоб заявити про себе на міжнародній арені, Джон вирушив у подорож країнами світу, зустрівшись з президентом Югославії Йосипом Брозом Тіто, з Папою Римським Пієм XII, з ізраїльським прем'єр-міністром Давидом Бен-Гуріоном, прем'єр-міністром Індії Неру та іншими лідерами. 1952 року він почав свою передвиборчу боротьбу за місце в Сенаті від штату Массачусетс і переміг. Це було початком його боротьби за президентський пост.

12 вересня 1953 року Кеннеді одружився з Жаклін Був'є, відомою законодавицею мод, фотокореспонденткою газети «Вашингтон Таймс». Вони познайомились на весіллі спільного знайомого, коли Джон ще не був сенатором, а Жаклін навчалася в університеті. В шлюбі Жаклін народила четверо дітей, з яких двоє померли невдовзі після пологів; вижили дочка Керолайн і син Джон, який загинув в авіакатастрофі у 1999 році. У шлюбі прожили трохи більше 10 років, поки Джона не вбили. Згодом Жаклін одружилася з Аристотелем Онассісом.

Передвиборчі перегони

Ставлення до Джона в його рідній партії було неоднозначним. Старші діячі, такі як Ліндон Джонсон, не підтримували його, стверджуючи, що він у Сенаті за багато років не зробив нічого значного.

На початку своєї політичної кар'єри Кеннеді дуже гостро реагував на амбіційність батька та його постійні поради заявляючи:

Але з часом він втягнувся у політичну гру, і думка про президентство перестала його лякати. Навіть більше, Джон захотів стати президентом. Спочатку, він намагався стати кандидатом у віцепрезиденти від демократів на майбутніх президентських виборах, але місце віддали сенатору від штату Теннессі Естесу Кевоферу. Після цієї поразки він відвідав 150 міст у рамках кампанії підтримки кандидата від демократів Едлая Стівенсона. На президентських виборах 1956 року республіканець Ейзенхауер переміг Стівенсона, але брати Кеннеді набралися чималого досвіду передвиборчої боротьби.

У січні 1960 року Кеннеді офіційно заявив про свій задум балотуватися у президенти США. Для цього йому потрібно було висунути свою кандидатуру на з'їзді Демократичної партії. Кеннеді, не маючи достатніх зв'язків і підтримки з боку серйозних політиків, став часто з'являтися у телепрограмах, виступати на радіо, широко використовував засоби масової інформації для прямого спілкування з народом.

Кеннеді проти Ніксона

Активна політика щодо американських ЗМІ посприяла повній перемозі Кеннеді на виборах над своїми конкурентами — Г'юбертом Гамфрі та Ліндоном Джонсоном, отримавши 14 липня на праймеріз Демократичної партії майже вдвічі більше голосів, ніж його конкуренти. Таку ж стратегію проводили і під час президентських виборів. Джон, вступивши у боротьбу з республіканцем Річардом Ніксоном, завжди з'являвся перед телекамерами, передаючи глядачам свої думки та пропозиції.

На виборах 1960 року основна боротьба за президентський пост точилася між демократом Джоном Кеннеді та республіканцем Річардом Ніксоном. Кеннеді було 43 роки, а Ніксону — 46 років. Обидва почали політичну кар'єру в 1946 році. У Сенаті їхні кабінети знаходилися поряд, тому стосунки між ними склались непогані. Коли у 1954 році Кеннеді переніс операцію на хребті, він отримав від Ніксона кошик з фруктами та побажання найшвидшого одужання.

Але вони дуже відрізнялись. Джон був сином мультимільйонера, його кар'єра складалася легко, а успіхи Ніксона — результат його кропіткої праці. Під час правління президента Ейзенхауера Ніксон займав пост віцепрезидента. Він 8 років був у політиці, тому вважався беззаперечним фаворитом виборів 1960 року. На початку передвиборчої кампанії шальки терезів показували перевагу Ніксона над Кеннеді. Все вирішили прямі теледебати кандидатів. Ніксон, поводячи себе скуто та нервово, не отримав симпатій з боку глядачів. Позитивний Кеннеді сподобався виборцям більше, ніж серйозний Ніксон.

Нарешті, 8 листопада 1960 року, Джон Кеннеді переміг з надзвичайно малою різницею голосів, а саме, 34 млн 220 тис. 984 голоси за Кеннеді проти 34 млн 108 тис. 157 голосів за Ніксона. Сполучені Штати вперше за свою історію обрали президента-католика ірландського походження.

Президент