Ґабрієль Маскаро (, 24 вересня 1983, Ресіфі) — бразильський візуальний митець і кінорежисер.
Біографія Ґабрієль Маскаро народився 24 вересня 1983 року в місті Ресіфі, столиці штату Пернамбуку, у Північно-Східній Бразилії. Належить до нової генерації бразильських режисерів з Пернамбуку, які здобули міжнародне визнання, серед яких також , і .
Його роботи демонструвалися на провідних фестивалях та у відомих культурних інституціях: Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA), Локарнському міжнародному кінофестивалі, Роттердамському кінофестивалі, Венеційській бієнале (секція «Orizzonti»), Обергаузенському фестивалі, у , на «Videobrasil», у Музеї сучасного мистецтва Барселони (MACBA), у Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорка (MoMA), на «Panorama da Arte Brasileira» в MAM-SP, а також на Бієнале мистецтва Сан-Паулу.
Він проходив художні резиденції у Франції (Videoformes, за підтримки Videobrasil) та у (США). У квітні 2016 року в Нью-Йорку (США) у відбулася перша ретроспектива його творчості.
Має диплом з соціальних комунікацій Федерального університету Пернамбуку (UFPE).
Кар'єра Маскаро розпочав кар'єру як документаліст у 2008 році, коли разом з Марселу Педросу зняв фільм «KFZ-1348». Стрічка, побудована навколо пошуку колишніх власників автомобіля Volkswagen Beetle з номерним знаком KFZ-1348, стала своєрідним «вікном» у життя бразильського суспільства. Фільм отримав Спеціальний приз журі на 32-му Міжнародному кінофестивалі в Сан-Паулу.
У 2009 році він зняв документальний фільм «Um Lugar ao Sol» («Висотка»), що демонструвався більш ніж на 30 фестивалях, зокрема на та . Стрічка досліджує життя мешканців розкішних пентхаусів у Ресіфі, Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу, піднімаючи питання бажання, статусу, видимості й соціальної нерівности.
У 2010 році Маскаро представив фільм «Avenida Brasília Formosa», присвячений розриву між міським плануванням та мріями жителів. Стрічку відібрали до програми «Bright Future» Роттердамського кінофестивалю, а режисер отримав грант Hubert Bals Fund на розвиток сценарію до майбутнього фільму «Boi Neon» («Неоновий бик»).
У 2012 році вийшов документальний фільм «Doméstica» («Домробітниці»), де сім підлітків отримали камери, щоб протягом тижня знімати своїх хатніх працівниць. Стрічка, випущена в прокат у День праці, спричинила широку дискусію та була названа «історичним документальним фільмом». Прем'єра фільму відбулася за кордоном на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі у 2012 році. Він отримав нагороди на головних бразильських фестивалях, таких як , Panorama de Cinema та Cachoeiradoc. У статті для газети Estado de São Paulo кінокритик Луїс Карлос Мертен сказав, що "жоден інший фільм не зображує реальність, яка давно закарбувалася в бразильській підсвідомості, так само добре, як «Домробітниці». Того ж року Маскаро створив короткометражний документальний фільм «A onda traz, o vento leva» («Приплив і відплив»), що розповідає про повсякдення глухого чоловіка Родрігу, який встановлює аудіосистеми в автомобілі. Фільм отримав премію ArtAids і демонструвався в MACBA та на багатьох фестивалях, де здобув нагороду за найкращий монтаж у Бразиліа.
У 2014 році режисер зняв свій перший ігровий повнометражний фільм «Ventos de Agosto» («Серпневі вітри»), що здобув відзнаки в Локарно, Ам'єні та на . Фільм розповідає про Ширлі, яка залишає велике місто заради тихого життя в маленькому приморському містечку, щоб доглядати за хворою бабусею. Вона працює трактористом на кокосовій фермі, де, попри ізоляцію, розвиває смак до панк-року та мріє стати .
У 2015 році він представив «Boi Neon» («Неоновий бик»), який приніс йому міжнародне визнання. Фільм уперше показали на Венеційському кінофестивалі, де він отримав Спеціальний приз журі в секції . Стрічка здобула численні нагороди в , Варшаві, , та інших фестивалях. На Марракешському кінофестивалі Маскаро отримав нагороду за найкращу режисуру з рук режисера Френсіса Форда Копполи, одного з членів журі заходу. Кінофільм отримав захоплені відгуки критиків і підтримку відомих діячів культури, зокрема Каетану Велозу. Головний кінокритик Indiewire Ерік Кон схарактеризував фільм як «лірично захопливий та глибоко чуттєвий» і назвав його «великим відкриттям цьогорічного Торонтського фестивалю». Він також обговорив оригінальність фільму в другій статті під назвою: «Як Габріель Маскаро винайшов новий вид кіно».
У 2019 році Маскаро представив фільм («Божественна любов»), прем'єра якого відбулася на кінофестивалі «Санденс», а згодом і на Берлінале. Фільм отримав схвальні рецензії та потрапив до списків найкращих фільмів року за версіями The Hollywood Reporter та Screen International.
У 2025 році фільм Маскаро «O Último Azul» («Блакитна стежка») був включений до основної конкурсної програми , де він отримав «Срібного ведмедя» — Гран-прі журі.
У червні 2025 року його запросили приєднатися до режисерської гілки Американської академії кіномистецтв і наук.
Фільмографія
Художні фільми РікНазваОригінальна назваПримітки2010Пригоди Пауло БруськогоAs Aventuras de Paulo Bruscky2014Серпневі вітриVentos de AgostoСпецвідзнака Локарнського кінофестивалю; найкращий режисер (Recife); FIESEL Award (Мар-дель-Плата); Licorno D'Or (Ам'єн); приз журі (); найкращий фільм (Стамбул)2015Неоновий бикBoi NeonСпецприз журі секції «Orizzonti» (Венеція); відзнака TIFF; нагороди в , , Варшаві та ін.2019Divino Amor2025Блакитна стежкаO Último AzulСрібний ведмідь (); номінація на «Золотого ведмедя»
Документальні фільми РікНазваОригінальна назваПримітки2008KFZ-13482009Місце під сонцемUm Lugar ao SolСпецвідзнака ; приз журі (Сантьяго); нагорода в Ріо2010Av. Brasília Teimosa2012Припливи та відпливиA Onda Traz o Vento LevaПриз за монтаж (Бразиліа)2012ДомробітниціDomésticaНизка національних і міжнародних нагород
Примітки
Посилання