Віктор Германович Казанцев (рос. Виктор Германович Казанцев, 22 лютого 1946, Коханово, Толочинський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР — 14 вересня 2021, Краснодар, Росія) — радянський та російський військовий та громадський діяч. Герой Російської Федерації (1999), генерал армії (2000). Командувач військами Північно-Кавказького військового округу (1997—2000). Уповноважений представник президента Росії у Південному федеральному окрузі (2000—2004). Казанцев керував операцією зі спроби порятунку заручників під час захоплення чеченськими військовими московського театру у жовтні 2002 року.
Біографія Народився 22 лютого 1946 року у селищі міського типу Коханово, Вітебської області, Білоруської РСР. Пізніше разом з батьками перебрався до Волчанська, Свердловської області, РРФСР.
Освіта В 1963 році, закінчив Єкатеринбурське суворовське військове училище, Санкт-Петербурське вище загальновійськове командне училище в 1966 році, Військову академію імені М. В. Фрунзе в 1970 та Військову академію Генерального штабу в 1987.
Військова карє'ра
Радянський Союз
У 1966-1976 роках проходив службу на посадах командира взводу, командира мотострілецької роти, начальника штабу, заступника, а потім командира мотострілецького батальйону у Закавказькому військовому окрузі, начальника штабу та заступника командира мотострілецького полку у Середньоазіатському військовому окрузі.
З серпня 1979 по 1985 рік служив у Центральній групі військ у Чехословаччині. Був командиром 275-го гвардійського мотострілецького полку в 18-й гвардійській мотострілецькій дивізії, з 1981 року - заступником командира, з жовтня 1982 року - командиром 30-ї гвардійської мотострілецької дивізії.
З 1988-90 командував 17-й стрілецького корпусу розташованого у місті Фрунзе, нині Бішкек, в колишній Киргизької РСР. В 1991 році став військовим радником в уряді Казахстану.
Росія У 1991-1993 роках обіймав посаду першого заступника начальника штабу Забайкальського військового округу (ЗабВО). Пізніше був заступником командувача військ округу з бойової підготовки - начальником управління бойової підготовки ЗабВО.
З квітня 1993 року до лютого 1996 року був начальником штабу — першим заступником командувача військ ЗабВО.
У період із лютого 1996 по липень 1997 року обіймав посаду першого заступника командувача військ Північно-Кавказького військового округу (СКВО). 29 липня 1997 року був призначений на посаду командувача військ СКВО.
Чечня Паралельно з 17 серпня 1999 року по квітень 2000 року був командувачем Об'єднаного угрупування військ (сил) на Північному Кавказі. Керував бойовими діями на території Дагестану та Чечні.
Політична діяльність В травні 2000 року зайняв посаду Уповноваженого представника президента Росії у Південному федеральному окрузі. Перебуваючи на цій посаді, Казанцев 28 вересня 2001 року провів телефону розмову з віце-прем’єром уряду Ічкерія Ахмадом Закаєвим про можливу зустріч представників російського керівництва і президента Чечні Аслана Масхадова. Мова йшла про місце і час планованих переговорів, де обговорюватимуться шляхи врегулювання конфлікту у Чечні.
9 травня 2004 року, був знятий з посади та замінений колишнього віце-прем'єра-міністра РФ Володимира Яковлєва.
У 2004-2009 роках був проректором Північно-Кавказької академії державної служби. Працював викладачем Інституту з перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів гуманітарних та соціальних наук при Ростовському державному університеті (нині Південний федеральний університет).
Помер 14 вересня 2021 року в Краснодарі після довгої важкої хвороби.
Нагороди та звання
Герой Російської Федерації Орден «За військові заслуги» Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Медаль «За бойові заслуги» (СРСР) Орден Дружби (Південна Осетія) Вдячність президента Російської Федерації Почесний громадянин Гюмри Почесний громадянин Ставрополя Почесний громадянин Краснодару
Родина Був одружений, має трьох синів, які всі обрали військову кар'єру.
Примітки