Тургуд Маршалл (; 2 липня 1908—24 січня 1993) — суддя Верховного суду США, призначений 1967 року президентом Джонсоном. Правнук раба, учасник руху за громадянські права афроамериканців у США. Як адвокат Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення виграв справу «Браун проти Ради у справах освіти» у 1954 році. Перший афроамериканець, який став суддею Верховного Суду США.
Життєпис
Ранні роки Тургуд Маршалл народився 2 липня 1908 року в Балтиморі, Меріленд, в родині Норми та Вільяма Маршаллів. Його мати була вчителькою, а батько — ветераном громадянської війни, що воював на боці Союзу/Федерації. Вільям Маршалл також працював офіціантом в ресторанах, а також у вагонах-ресторанах на залізниці. Його прапрадід був рабом, якого привезли з Конго до Меріленду. Тургуд розповідав, що в його прапрадіда з Конго був настільки бунтівний характер, що господар його відпустив на волю. Його дід з боку батька був власником продуктового магазину в Балтиморі. За повідомленням газети Baltimore Sun в 1875 році його дід з боку матері брав участь в масовій демонстрації проти насильства поліції над афроамериканцями.
Після народження Тургуда родина Маршаллів переїхала до Нью-Йорку, до тітки Тургуда з боку матері. Батько Тургуда тоді працював на нью-йоркській центральній залізниці. Коли Тургуду прийшов час йти до школи, Маршалли повернулись до Балтимора. В Балтиморі Вільям Маршалл продовжував працювати офіціантом в готелях, заміських клубах та вагонах-ресторанах.
В Балтиморі Тургуд пішов до молодшої школи — Школи № 103 ім. Генрі Гайланда Ґарнета, названої на честь аболіціоніста Генрі Гайланда Ґарнета. Школа № 103 була школою для афроамериканців, і вважалась найкращою школою для афроамериканців у місті. В цій школі Тургуд провчився з 1 по 8-ий класи. В 1921 році він закінчив молодшу школу та перейшов до старшої школи, яка тоді називалась старшою школою для кольорових. Маршалл не тільки навчався, а й працював. Він почав працювати із семи років, коли став розсильним продуктового магазину. Пізніше він працював доставщиком капелюхів, вантажником на залізниці та офіціантом в ексклюзивному клубі.
За спогадами Маршалла, в старших класах він був заарештований за бійку з білим чоловіком. За його словами, коли він намагався втиснутись у тролейбус, тримаючи купу капелюхів, які мав доставити по роботі, його штовхнув білий чоловік, назвавши його «нігером», та сказав йому, що він вліз поперед білої жінки, і щоб він більше так не робив. Тургуд розлютився і вдарив цього чоловіка; приїхала поліція та заарештувала його. Тургуд подзвонив своєму роботодавцю, капелюшнику Мортімеру Шоену, і той забрав його з поліцейського відділку, заплативши 50 доларів США. Маршалл згадував, що Шоен ніколи не просив повернути ці гроші, а також не просив відшкодувати втрати за пошкодженні в бійці капелюхи.
В старших класах Тургуд захопився дебатами, які стали однієї з форм навчальних змагань спочатку в коледжах, а потім в старших школах. Коледжі та старші школи влаштовували змагання з дебатів, створювались ліги з дебатів. Коли Тургуд був в дев'ятому класі, його запросили до шкільної команди з дебатів, яка змагалась із командами шкіл для афроамериканців в Меріленді, Делавері та окрузі Колумбія. В одинадцятому та дванадцятому класах він був капітаном шкільної команди з дебатів. В 1925 році Маршалл закінчив з відзнакою школу, яка вже на той час називалась на честь Фредеріка Дугласа, відомого борця за права афроамериканців.
Університетські роки Після закінчення школи перед Тургудом постало питання коледжу. Він не міг вступити до Мерілендського університету, оскільки тоді університет не приймав афроамериканців. Він вирішив піти до маленького приватного навчального закладу для афроамериканців — Університету Лінкольна в Оксфорді, Пенсильванія. Навчаючись в Університеті Лінкольна він також працював в пекарні студмістечка, щоб фінансувати своє навчання.
В Університеті Лінкольна Маршалл навчався на одному курсі із відомим американським поетом та письменником Ленгстоном Г'юзом. В перший рік навчання академічні успіхи Маршалла були трохи вищими за середні: він добре розумівся на математиці, але в нього важко йшли іноземні мови. В університеті Маршалл продовжив брати участь в дебатах, ставши членом університетської команди з дебатів, яка змагалась з командами з університетів для чорношкірих: коледж Моргана в Меріленді, Говардський університет та Вірджинія-Юніон-Юніверсіті в Ричмонді. На літніх канікулах після першого курсу Маршалл влаштувався на роботу офіціантом у вагон-ресторан залізниці, що курсувала з Вашингтону на північ та на захід.
На другому курсі він став членом братерства Альфа-Фі-Альфа, а також почав приділяти більше уваги навчанню, що покращило його академічну успішність. Крім того, на цьому курсі Маршалл відзначився тим, що був відсторонений від занять на тиждень за гейзинг, практику, яка полягала в тому, що старші студенти університету цькували першокурсників. Гейзинг був своєрідною «традицією» в університеті, і Маршалл теж відчув його на собі, коли був першокурсником. Коли Маршалл був на другому курсі, гейзинг офіційно заборонили директивою виконуючого обов'язки президента університету.
Також на другому курсі Маршалл занурився в дебати. Разом із своєю командою з дебатів він взяв участь в перших міжрасових дебатах між командами коледжів. Темою цих дебатів був «Сухий закон». Також він взяв участь у дебатах із командою Університету штату Пенсильванія. Команда Маршалла відстоювала позицію, що «Сухий закон» був занадто жорстким та потрібно було запровадити деякі послаблення.
На третьому курсі Маршалл продовжує брати участь у дебатах. В 1927 року команда Університету Лінкольна разом дебатувала із англійськими командами з Університету Редінга, Лондонського університету та Единбурзького університету . Питання дебатів було сформульовано так: «Вирішено, що ставлення англосаксів до підконтрольних кольорових рас є неетичним та шкідливим для прогресу». Команда Маршалла захищала цю тезу, засудивши англійський імперіалізм, та стверджуючи, що англосакси пригнічували кольорові раси задля переваг бізнесу. Пізніше Маршалл брав участь в дебатах в Гарвардському університеті з наступним чином сформульованої тези: «Вирішено, що подальше змішування рас в США є бажаним». Ці дебати привернули увагу місцевого Ку-клукс-клану. Члени Ку-клукс-клану вимагали скасувати дебати, або змінити тему. Коли дебати почались, то в будівлю, в якій вони проходили, летіло каміння. Однак, дебати все ж відбулись. Команді Маршалла випало заперечити тезу, і заперечення зводилось до того, що діти у змішаних сім'ях не належать до жодної з рас, і що в багатьох штатах міжрасові шлюби були заборонені.
Маршалл майже не відвідував університет протягом другого семестру третього курсу спочатку з причин здоров'я, а потім, можливо, через брак фінансів. Він повернувся до університету вже в 1928 році. В 1929 році він познайомився із своєю майбутньою дружиною, студенткою Пенсильванського університету, Вівіан Барі. Вівіан та Тургуд одружились того ж року. В 1930 році Маршалл закінчив Університет Лінкольна з відзнакою.
Навчання в Школі права Говардського університету Після закінчення Університету Лінкольна Маршалл вступив до Школи права Говардського університету. Однак він не переїхав до Вашингтону, де знаходилась школа, через брак коштів, а їздив туди з Балтимору шість днів на тиждень. На першому курсі від досяг особливих успіхів у юридичних дослідженнях та навчальному судовому процесі. Його викладач з юридичних досліджень Вільям Гейсті, майбутній перший федеральний суддя-афроамериканец, був дуже вражений Маршаллом та поставив йому найвищу оцінку. Маршалл закінчив перший рік школи з найвищою середньою оцінкою в своєму класі, а також отримав Премію Калагана за отримання найвищої оцінки з юридичної бібліографії.
Пізніше Маршалл влаштувався помічником бібліотекара в бібліотеці Школи права. На другому та третьому курсі школи також залишався найкращим студентом класу. Він отримав найвищі оцінки з курсу доказів, міжнародного приватного права, управління заповітами та спадщиною. Він також виграв навчальний судовий процес. На другому курсі Маршалл робив юридичне дослідження даля свого викладача Вільяма Гейтсі у справі Джорджа Кроуфорда, афроамериканця, якого звинувачували у вбивстві двох білих жінок. На літніх канікулах Маршалл працював офіціантом в елітному заміському клубі. В 1933 році Маршалл закінчив Школу права з відзнакою, а через два тижні склав адвокатський іспит.
Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення
В 1933 році після закінчення юридичної школи Маршалл відкрив невелику юридичну практику в Балтиморі. В той же час він все більше долучається до справ щодо громадянських прав, і скоро його кар'єра зосереджується саме на громадянських правах. Під егідою Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення (, або скорочено ) він багато подорожує Мерілендом, розслідуючи лінчування. Крім того, він добився, щоб чорношкірим вчителям платили таку саму зарплатню, що ї білим, а також організував бойкот мережі магазинів A&P, щоб примусити мережу наймати білих працівників.
В 1935 році Маршалл одержав значну юридичну перемогу: разом із своїм викладачем з Говардського університету вони домоглись, десегреграції в Школі права Мерілендського університету.
В 1936 році Маршалл став спеціальним допоміжним радником Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення в Нью-Йорку. В 1940 році він став головним радником з питань планування юридичної стратегії для Фонду юридичного захисту та освіти Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення. В 1944 році Маршал здобув виборчі права для чорношкірих жителів півдня США, коли успішно виступив у знаковій справі «Сміт проти Олрайта» (), в якій Верховний суд США постановив, що закони Техасу, які дозволяли виключно білі праймериз були антиконституційними.
В 1948 році Маршал виграв у Верховному суді знакову справу «Шеллі проти Кремера» (), в якій Верховний суд постановив, що обмеження на володіння власністю на підставі раси були незаконними. В 1950 Маршалл здобув перемогу в двох інших важливих справах: «Світ проти Пейнтера» () та «Маклорен проти Членів правління вищої освіти штату Оклахома» (), в яких Верховний суд США постановив, що закони штатів, які забороняють спільне навчання чорношкірих та білих, були антиконституційними.
В 1951 році Маршалл здійснив подорож до Японії та Південної Кореї з метою розслідування звинувачень щодо жорстокого поводження із чорношкірими солдатами з боку південних командирів. В 1954 році Маршалл з командою юристів з Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення в Нью-Йорку виграв знакову справу «Браун проти Ради освіти» (), в якій Верховний суд США постановив, що сегрегація в державних закладах освіти була антиконституційною.
Призначення на посаду судді Апеляційного суду другого округу США В 1961 році президент Джон Кеннеді призначив Маршалла суддею Апеляційного суду другого округу США, який розглядає апеляції з окружних судів штатів Вермонт, Нью-Йорк та Коннектикут. Спочатку він вагався щодо пропозиції президента Кеннеді, побоюючись, що його союзники по руху за громадянські права подумають, що він кидає боротьбу. «Мені довелося боротися з собою», — сказав він в одному інтерв'ю. «Але на той час я створив штат — до біса хороший персонал — чудову раду та підтримку, яка дозволила б їм йти вперед. І коли у когось є можливість служити уряду, він повинен двічі подумати, перш ніж відмовитись від неї.»