Едвард Браєвський (; 18 лютого 1894, Лемберг — 16 вересня 1939, Янів-Любельський) — польський офіцер, майор піхоти Польської армії.
Біографія Син Вавжинця та Катажини (Антоніни) Браєвських.
8 серпня 1914 року вступив до Польських легіонів. З 12 травня 1915 року служив у 5-й роті 2-го батальйону 4-го піхотного полку. З 12 серпня того ж року служив сержантом відділення. У липні 1917 року, після кризи присяги, вступив до Польського допоміжного корпусу. Служив сержантом взводу в технічних таборах 3-го піхотного полку. Після битви під Раранчою (15–16 лютого 1918 року) його інтернували в Бустяхазі, а 12 квітня того ж року його призвали до Імператорської та Королівської армії та відправили на Італійський фронт.
12 червня 1919 року, бувши унтерофіцером колишніх Польських Легіонів, підвищений до підпоручника піхоти з 1 червня того ж року. Потім він служив у 4-му піхотному полку Легіонів. 1 червня 1921 року служив поручником у Командуванні на площі Радом, а його материнським підрозділом все ще був 4-й піхотний полк Легіонів. 3 травня 1922 року йому присвоєно звання капітана, зі старшинством з 1 червня 1919 року, та 1432-е місце в офіцерському корпусі піхоти. Пізніше його перевели до 45-го Кресівського стрілецького піхотного полку в Рівному. 18 лютого 1928 року його підвищили до майора зі старшинством з 1 січня 1928 року та 121-м місцем в офіцерському корпусі піхоти. У квітні того ж року його перевели до 26-го піхотного полку у Львові на посаду командира округу військової підготовки. У серпні 1929 року його підвищили до командира батальйону, а в листопаді 1931 року — до квартирмейстера. У квітні 1934 року звільнено з посади й передано в розпорядження командира корпусного округу № VI. Вийшов у відставку 31 липня того ж року.
Загинув у бою під час Польської кампанії. Похований на цвинтарі на вулиці Бяльській у Януві-Любельському.
Нагороди Бронзова медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Золотий хрест Заслуги Хрест Незалежності (6 червня 1931)
Література в