Серія GP3 () — чемпіонат з автоперегонів на автомобілях із відкритими колесами, заснований у 2010 році організатором GP2 Бруно Мішелем як підготовча серія для GP2. GP3 супроводжувала всі європейські етапи Чемпіонату світу Формули-1 та серії GP2 як серія підтримки. Як і GP2, серія давала пілотам можливість здобути досвід у середовищі Гран-прі, а також використовувати наявну інфраструктуру змагань Формули-1, зокрема маршалів та медичні служби. Основна частина етапів GP3 проходила на європейських трасах, проте серія також проводила виїзні етапи на інших міжнародних автодромах, як-от у сезоні 2015 року на Міжнародному автодромі Бахрейну та на трасі Яс-Марина в Об'єднаних Арабських Еміратах.
Серія GP3 зарекомендувала себе як ефективний трамплін для молодих пілотів на шляху до найвищих щаблів світового автоспорту. Більшість успішних пілотів після виступів у GP3 переходили до старшої серії GP2 (з 2017 року — Чемпіонат Формули-2 FIA), звідки відкривався прямий шлях до Формули-1. Яскравими прикладами такої системи просування стали чемпіони GP3 Вальттері Боттас, Даніїл Квят, Естебан Окон, Шарль Леклер та Джордж Расселл, які після успіхів у GP3 та GP2/Формулі-2 отримали місця в основних складах команд Формули-1. Загалом через серію пройшло 14 майбутніх пілотів Формули-1. Пілоти, яким не вдалося долучитися до Формули-1 або надовго закріпитися у ній, успішно продовжували кар'єру в інших провідних категоріях, зокрема в серії IndyCar (Алекс Палоу, Александер Россі), Чемпіонаті світу з автоперегонів на витривалість (Антоніу Фелікс да Кошта, Антоніо Фуоко), (Джек Ейткен, Том Дільманн) та Формулі-E (Жан-Ерік Вернь, Нік де Вріс).
У 2019 році серія об'єдналася з Чемпіонатом Європи Формули-3 FIA, утворивши Чемпіонат Формули-3 FIA.
Боліди Усі команди серії GP3 використовували однакові боліди, побудовані на базі карбонового монокока Dallara.
Dallara GP3/10
У сезонах 2010—2012 років у серії GP3 використовувалося шасі GP3/10. Болід був розроблений та сконструйований компанією Dallara, яка також виробляла шасі для старшої серії GP2. На GP3/10 встановлювався підготовлений для перегонів чотирициліндровий 2,0-літровий турбодвигун потужністю 280 к.с., розроблений Renault Sport (на базі двигуна B20F), а турбокомпресори постачала компанія Pankl Racing Systems. На автомобілі застосовувалася 6-ступінчаста поздовжня секвентальна коробка передач Hewland. Офіційним постачальником шин для GP3 у 2010—2012 роках виступала компанія Pirelli, яка також забезпечувала гумою серію GP2.
Технічні характеристики Двигун: 2,0 л, рядний 4-циліндровий DOHC Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу) Вага: 630 кг Потужність: Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON) Об'єм паливного бака: 65 літрів Подача пального: безпосереднє впорскування Тип наддуву: один турбокомпресор Тиск турбонаддуву: 0,5 бар Довжина: 4 471 мм Ширина: 1 885 мм Колісна база: 2 780 мм Рульове керування: рейкове без підсилювача Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси та дощові з протектором)
Dallara GP3/13
У сезонах 2013—2015 років у серії GP3 використовувалося шасі GP3/13. Цей болід також був розроблений та сконструйований компанією Dallara. На GP3/13 встановлювався атмосферний 3,4-літровий двигун V6 потужністю 400 к.с., розроблений компанією AER Ltd. під позначенням P57. Трансмісія була представлена 6-ступінчастою поздовжньою секвентальною коробкою передач від Hewland. Компанія Pirelli продовжила залишатися офіційним постачальником шин для GP3 і з 2013 року.
Технічні характеристики Робочий об'єм двигуна: 3,4 л, V6 DOHC Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу) Вага: 630 кг Потужність: Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON) Об'єм паливного бака: 65 літрів Подача пального: безпосереднє впорскування Тип наддуву: атмосферний Довжина: 4 480 мм Ширина: 1 880 мм Колісна база: 2 780 мм Рульове керування: рейкове без підсилювача Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси) та Pirelli Cinturato (дощові з протектором)
Dallara GP3/16
У сезоні 2016 року серія перейшла на нове шасі, яке використовувалося до 2018 року. Цей болід також був розроблений та сконструйований компанією Dallara. На GP3/16 встановлювався атмосферний 3,4-літровий двигун V6 потужністю 400 к.с., розроблений компанією Mecachrome (модель V634), а його підготовкою та обслуговуванням займалася Teos Engineering. Також на боліді застосовувалася 6-ступінчаста поздовжня секвентальна коробка передач від Hewland, а Pirelli продовжувала залишатися офіційним постачальником шин з 2016 по 2018 рік.
Технічні характеристики Робочий об'єм двигуна: 3,4 л, V6 DOHC Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу) Вага: 661 кг Потужність: Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON) Об'єм паливного бака: 65 літрів Подача пального: безпосереднє впорскування Тип наддуву: атмосферний Довжина: 4 580 мм у 2016 році, пізніше 4 620 мм у 2017—2018 роках Ширина: 1 872 мм Колісна база: 2 880 мм Рульове керування: рейкове без підсилювача Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси) та Pirelli Cinturato (дощові з протектором)
Формат етапів Гоночний вікенд складався з однієї 45-хвилинної тренувальної сесії у п'ятницю та однієї 30-хвилинної кваліфікації в суботу, після яких проводилися дві гонки. Кваліфікаційна сесія була прямою боротьбою за найшвидший час кола й визначала порядок розташування на стартовій решітці для суботньої першої гонки.
Друга гонка проводилася в неділю. Стартова решітка для неї формувалася за результатами суботнього заїзду з реверсивним порядком для першої вісімки: таким чином, гонщик, який фінішував восьмим у суботу, стартував з поул-позиції, а переможець суботньої гонки розпочинав заїзд з восьмого місця.
Дистанція кожної гонки визначалася заздалегідь, проте якщо 30-хвилинний ліміт часу вичерпувався до завершення запланованої кількості кіл, лідеру гонки показували картатий прапор.
Нарахування очок
2010—2011
Очки в основній гонці Позиція 1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та 6-та 7-ма 8-ма Поул Н/к Очки 10 8 6 5 4 3 2 1 2 1
Очки в спринтерській гонці Позиція 1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та 6-та Н/к Очки 6 5 4 3 2 1 1
За цієї системи нарахування очок максимальна кількість балів, яку пілот міг здобути за один етап, становила 20 — для цього потрібно здобути поул-позицію, виграти обидві гонки та показати найшвидше коло в кожній із них. Щоб претендувати на очко за найшвидше коло, пілот мав проїхати щонайменше 90 % дистанції гонки та фінішувати в першій десятці.
Жодному пілотові так і не вдалося здобути максимальну кількість очок за цієї системи. Найближче до цього наблизилися Естебан Гутьєррес на британському етапі 2010 року (поул-позиція, перемога та найшвидше коло в основній гонці, а також третє місце у спринті, що в сумі дало 17 очок) та Вальттері Боттас на угорському етапі 2011 року (поул-позиція й перемога в основній гонці та друге місце у спринті — також 17 очок).
2012—2018
Очки в першій гонці Позиція 1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та 6-та 7-ма 8-ма 9-та 10-та Поул Н/к Очки 25 18 15 12 10 8 6 4 2 1 4 2
Очки в другій гонці Позиція 1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та 6-та 7-ма 8-ма Н/к Очки 15 12 10 8 6 4 2 1 2
За цієї системи нарахування очок максимальна кількість балів, яку пілот міг здобути за один етап, становила 48 — для цього потрібно здобути поул-позицію, виграти обидві гонки та показати найшвидше коло в кожній із них. Щоб претендувати на очко за найшвидше коло, пілот мав почати гонку зі стартової решітки та фінішувати в першій десятці.
За весь час дії нової системи очок жодному пілотові так і не вдалося набрати максимум балів за один етап. На угорському етапі 2011 року Антоніу Фелікс да Кошта став першим пілотом, який зміг виграти обидві гонки вікенду.
Чемпіони Пілоти СезонПілотКомандаПоулиПеремогиПодіумиН/кОчкиПрим. 2010 Естебан Гутьєррес ART Grand Prix35978855,000Гонка 15 з 1617 2011 Вальттері Боттас Lotus ART14736238,750Гонка 15 з 167 2012 Мітч Еванс MW Arden4363151.540,891Гонка 16 з 162 2013 Даніїл Квят MW Arden235416843,750Гонка 15 з 1630 2014 Алекс Лінн Carlin238320747,917Гонка 17 з 1844 2015 Естебан Окон ART Grand Prix3114525358,565Гонка 18 з 188 2016 Шарль Леклер ART Grand Prix438420246,759Гонка 17 з 1825 2017 Джордж Расселл ART Grand Prix447522059,946Гонка 13 з 1679 2018 Антуан Юбер ART Grand Prix2211421449,537Гонка 17 з 1816
Команди СезонКомандаПоулиПеремогиПодіумиН/кОчкиПрим. 2010 ART Grand Prix37148130Гонка 14 з 1644 2011 Lotus ART26144124Гонка 14 з 1655 2012 Lotus GP34160378.5Гонка 15 з 1669 2013 ART Grand Prix24144378Гонка 15 з 16100 2014 Carlin24134347Гонка 18 з 1817 2015 ART Grand Prix46611477Гонка 15 з 18195 2016 ART Grand Prix89238588Гонка 13 з 18291 2017 ART Grand Prix872311578Гонка 11 з 16292 2018 ART Grand Prix492911640Гонка 15 з 18207
Пілоти, що перейшли до серії GP2 ПілотGP3GP2СезониПерегониПеремогиПодіумиСезониПерша командаПерегониПеремогиПодіуми Даніель Абт201216272013—2014ART Grand Prix4200 Зоель Амберґ20116002015Venezuela GP Lazarus200 Еміль Бернсторфф2014—2015324122016Arden200 Пол Варгауґ‡201016112011, 2013DAMS2200 Роберт Вішою2012—201440232015Rapax1800 Естебан Гутьєррес‡201016592011—2012Lotus ART4449 Лука Ґіотто2014—201522592016Trident Racing2212 Вітторіо Ґіреллі2010—201128002013Venezuela GP Lazarus1000Auto GP (2013) Конор Дейлі2011—2013482112013—2014Hilmer Motorsport2000 Том Дільманн201114012012—2014iSport International4314Формула V8 3.5 (2016), (2024), 24 години Ле-Мана-LMP2 (2025, 2026) Джеймс Джейкс‡201012032009—2011Super Nova Racing200 Мітч Еванс2011—201232482013—2014Arden44210 Тіо Еллінас2012—201332342014MP Motorsport800 Нік Єллолі2011, 2013-201450192015Hilmer Motorsport1200 Джеймс Каладо201116162012—2013Lotus ART46414FIA WEC-GT (2017) Едріан Квейф-Гоббс2010—201131132013—2014MP Motorsport4014Світова серія Auto GP (2012) Марвін Кірхгефер2014—2015346152016Carlin Motorsport2002 Стефано Колетті†‡201014022009, 2011—2014Durango88715 Алекс Лінн201418382015—2016DAMS4048 Янн Марденборо2014—201532142015Carlin200 Найджел Мелкер2010—201132152012DAMS2300 Патрік Нідергаузер2012—201450582015Venezuela GP Lazarus1000GT Мастерс ADAC (2019) Факу Реґалія2012—201320122014Hilmer Motorsport800 Александер Россі‡201016252013—2015Caterham Racing52411 Річі Стенавей2011, 201422362015Status Grand Prix1822 Дін Стоунмен2013—201420572015Carlin600 Зімон Труммер2010—201130002012—2014Arden6801 Ріо Харьянто2010—201132372012—2015DAMS9037 Кевін Чеккон†201216012011, 2013Trident Racing1901 Марлон Штекінґер2011—201236122015Status Grand Prix2100 Примітки: Золотим тлом виділено чемпіонів GP3. † У 2009 році Колетті провів три старти в GP2 за команду Durango, а його першою командою в GP2 після виступів у сезоні GP3 2010 року стала Trident Racing. Чеккон також мав вісім стартів у GP2 у складі Scuderia Coloni, а його першою командою в GP2 після виступів у сезоні GP3 2012 року стала Trident Racing. ‡ Пілоти, що також виступали в Азійській серії GP2. Гутьєррес, Діллманн, Каладо, Колетті, Мелкер, Россі, Труммер, Харьянто та Чеккон брали участь у двох гонках Фіналу GP2 2011 року. Джейкс брав участь у сезонах Азійської серії GP2 2008—2009, 2009—2010 та 2011 років разом з двома виступами у сезоні основного чемпіонату GP2 2010 року. Антоніу Фелікс да Кошта також брав участь у Фіналі GP2 2011 року, але не виступав в основному чемпіонаті.
Пілоти, що перейшли до Чемпіонату Формули-2 FIA