Шоу-сін, буквально Зоря Довголіття (寿星), також Старець Південного полюса (南極老人), Старий безсмертний Південного полюса (南極仙翁), сянь Довголіття (寿仙) — персонаж традиційної китайської релігії та даосизму, уособлення зорі Канопус, що має ранг божества — покровителя довголіття. Його зазвичай зображують як невисокого старого з персиком довголіття.
Образ і заняття Шоу-сіна зображають як невисокого чоловіка, що поєднує риси старого і дитини. В нього добре пухке обличчя рожевого кольору, виступаюче лисе чоло, сиві борода й вуса, а також довгі сиві брови. Одягнений він, як простолюдин. В правій руці тримає кривий посох, вищий за нього, в лівій — великий персик довголіття. Цей персик росте в саду богині Сі Ван Му раз на 3 тисячі років і хто скуштує його — негайно отримає безсмертя («персик» і «довголіття» звучать китайською однаково). Іноді старець їде на олені чи журавлі, а його посох або персик тримає хлопчик-слуга. Функції Шоу-сіна могли приймати богині Ма Гу, Сі Ван Му, а також історичні діячі Пен Цзу та Лао-цзи, які нібито дізналися таємницю безсмертя.
Деякі легенди стверджують, що він був чоловіком з міста Сюй повіту Пуян провінції Хенань. Він був праведником і ще за життя міг бути в кількох місцях одночасно. Проживши 108 років, піднявся на небо і став богом довголіття. Інші версії пояснюють, що Шоу-сін — це та сама особа, що й Лао-цзи, який народився вже сивим. Також подекуди повідомляється, що це був Пен Цзу — легендарний довгожитель, який за переказами прожив понад 800 років — до часів династії Інь, що за понад тисячоліття до Лао-цзи. Китайці вірили, що його земною оселею є палац десь на півдні, оточений садами ароматних рослин, поміж яких росте трава безсмертя.
Вважається покровителем довголіття та миру. Коли його зорю бачили на землі — це віщувало мир і процвітання. В цього вірування є раціональна підстава. Канопус стає видний в Китаї посередині неба у час збору врожаю на осіннє рівнодення. Якщо погода безхмарна, і зорю видно, то врожай можна було без перешкод збирати. Пізніше Шоу-сін став покровителем довголіття правителів і зрештою — всіх людей.
Культ Від династій Чжоу до Юань Канопус вшановували як бога довголіття. Щороку у восьмому місяці місячного календаря китайські монархи справляли йому почесті в столиці. Особливо старих чоловіків, яким виповнилося 70 років, ще за династії Хань імператорський двір забезпечував на це свято частуваннями та прикрашеними посохами з навершям у формі горлиці. Такий посох зрештою став атрибутом Шоу-сіна. Після династій після династій Вей та Цзінь став використовуватися посох із персикового дерева, якому приписували здатність відганяти хвороби та подовжувати життя.
Коли Цінь Ши Хуан-ді об'єднав Китай, він збудував храм, присвячений богу довголіття в окрузі Ду поблизу Чан'аня. За часів Східної династії Хань поклоніння богу довголіття було включено до національних обрядів. За часів династії Тан поширилися публічні вівтарі на його честь. Але за часів ранньої династії Мін вшанування бога довголіття стало справою кожної родини окремо.
Шоу-сіна часто зображають на вітальних листівках із побажаннями здоров'я та довголіття. Шоу-сін — це також шаноблива назва старого чоловіка.
У мистецтві Шоу-сіна почали малювати ще принаймні за династії Тан. Особливо його зображення полюбляли створювати розписувачі фігурок Шанхайської школи пізньої династії Цін, митці пізньої Ліннанської школи живопису республіканського Китаю.
В анімаційному фільмі «Нечжа 2» Шоу-сін присутній під іменем Вулян і всупереч традиційному образу, постає лиходієм. Він прагне виготовити еліксир безсмертя для створення непереможної армії.
Галерея
Примітки