Фено́мен світа́нку (іноді називається «ефе́кт ра́нкової зорі́») — спостерігається підвищення рівня цукру (глюкози) в крові, яке відбувається рано вранці, часто між 2 і 8 годинами ночі. Вперше описаний Шмідтом у 1981 році як підвищення рівня глюкози або потреби в інсуліні в крові, що відбувається на світанку, цей природний феномен часто зустрічається серед населення загалом і має клінічне значення для пацієнтів з діабетом, оскільки може вплинути на їхнє медикаментозне лікування. На відміну від синдрому хронічного передозування інсуліну, феномен ранкової зорі не пов'язаний з нічною гіпоглікемією.

Фізіологія Хоч і феномен світанку поки не до кінця вивчений, вважається, що він викликаний посиленням нормальних фізіологічних гормональних процесів, що відбуваються протягом ночі. Протягом ночі в організмі людини підвищується рівень кількох гормонів, насамперед гормону росту та катехоламінів, що призводить до прискорення вироблення глюкози печінкою та її вивільнення. Ці гормони також пригнічують дію інсуліну, що призводить до загального підвищення рівня глюкози у крові. Цей ефект посилюється у пацієнтів з дисфункцією β-клітин острівців підшлункової залози, наприклад, у людей із цукровим діабетом. Примітно, що протягом цього процесу рівень глюкагону залишається незмінним, а підвищений рівень кортизолу, що спостерігається вночі, мабуть, не бере участі в цьому процесі. Спостерігається гіперглікемія, вторинна по відношенню до феномену ранкової зорі, часто визначається як підвищення рівня глюкози в крові принаймні на >1,1 м моль /л (20 мг/дл) між найнижчим рівнем уночі та найвищим рівнем перед сніданком; однак фактичні діапазони можуть відрізнятися.

Фізіологічний процес, що викликає феномен «ранкової зорі», спостерігається у більшості людей. У пацієнтів без діабету спостерігається помірне підвищення секреції інсуліну безпосередньо перед світанком, що компенсує підвищене вивільнення глюкози з печінки для запобігання гіперглікемії. Але дослідження показали, що пацієнти з діабетом не компенсують це тимчасове підвищення викиду глюкози в кров, що призводить до гіперглікемії. Ця гіперглікемія має клінічне значення для пацієнтів з діабетом, оскільки її довгострокові наслідки можуть призвести до загального погіршення глікемічного контролю. У хворих на цукровий діабет 1-го типу гіперглікемія, викликана феноменом ранкової зорі, може зберігатися протягом ночі, незважаючи на адекватну компенсацію інсуліну, у той час як у хворих на цукровий діабет 2-го типу феномен ранкової зорі, як було показано, стійкий до лікування як і пероральними, так і дієтичними змінами.

Також спостерігався продовжений феномен «ранкової зорі», при якому аномальне підвищення рівня глюкози в крові триває після сніданку. Передбачається, що така тривала тривалість обумовлена кумулятивним ефектом засвоєння та метаболізму вуглеводів, отриманих під час сніданку, у цей період. Було показано, що як феномен «ранкової зорі», так і його тривалість значно складніше контролювати, якщо рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) пацієнта перевищує 7 %.

Лікування та догляд за пацієнтами Лікування феномена ранкової зорі у кожного пацієнта індивідуальне і повинно проводитися під регулярним наглядом лікаря. Деякі варіанти лікування включають, крім іншого, зміну дієти, збільшення фізичної активності перед сніданком і ввечері, а також пероральні антигіперглікемічні препарати, якщо рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) пацієнта перевищує 7 %. Інсулінові помпи також можуть використовуватися для безперервного підшкірного введення інсуліну та вважаються золотим стандартом лікування феномену ранкової зорі у хворих на цукровий діабет 1-го типу. Системи безперервного моніторингу глюкози (НМГ) використовуються для моніторингу змін рівня цукру в крові протягом ночі.

Дивитеся також

Підвищення рівня кортизолу після пробудження

Примітки