Довгота висхідного вузла — один з елементів орбіти в небесній механіці, визначений як кут від заданого напрямку відліку (початку довготи), до напрямку висхідного вузла (☊), виміряний у заданій площині відлікуParameters Describing Elliptical Orbits, web page, accessed May 17, 2007.. Позначається символом Ω. Висхідний вузол — це точка, де орбіта об'єкта проходить через площину відліку.
Визначення Зазвичай використовують опорні площини та початки довготи:
Для геоцентричних орбіт (наприклад, штучних супутників Землі) площиною відліку є екваторіальна площина Землі, а початком довготи — . У цьому випадку довготу також називають прямим піднесенням висхідного вузла. Кут вимірюється на схід (або, якщо дивитися з півночі, проти годинникової стрілки) від точки Овна до вузлаKeplerian Elements Tutorial , amsat.org, accessed May 17, 2007.. Альтернативним орбітальним елементом до точки Овна є місцевий час висхідного вузла, який визначають як місцевий середній час, коли космічний корабель перетинає екватор, рухаючись на північ. Подібні визначення існують і для супутників навколо інших планет (див. ). Для геліоцентричних орбіт екліптика є площиною відліку, а точка Овна — початком координат. Кут вимірюють проти годинникової стрілки (якщо дивитися з північного полюсу екліптики) від точки Овна до вузлаOrbital Elements and Astronomical Terms , Robert A. Egler, Dept. of Physics, North Carolina State University. Web page, accessed May 17, 2007.. Для орбіт поза межами Сонячної системи площиною відліку є площина, дотична до небесної сфери (так звана площина неба), а початком координат — північ (тобто проєкція напрямку від спостерігача до північного небесного полюса на площину неба). Кут вимірюють на схід (тобто проти годинникової стрілки) від півночі до вузлаThe Binary Stars, R. G. Aitken, New York: Semi-Centennial Publications of the University of California, 1918., pp. 40, 72, 137; Celestial Mechanics , Jeremy B. Tatum, on line, accessed May 17, 2007., chap. 17..
У випадку подвійної зорі, відомої лише за візуальними спостереженнями, неможливо визначити, який вузол є висхідним, а який низхідним. У цьому випадку орбітальний параметр називають просто довготою вузла, ☊, і він позначає довготу того вузла, довгота якого знаходиться між 0 і 180 градусами, chap. 17;, p. 72..
Розрахунок через вектори станів В астродинаміці довготу висхідного вузла можна обчислити за h наступним чином:
Тут n = ⟨nx, ny, nz⟩ — вектор, що вказує на висхідний вузол. Площиною відліку вважають площину xy, а початком координат — додатну вісь x. Натомість k — одиничний вектор (0, 0, 1), який є вектором нормалі до площини відліку xy.
Для ненахилених орбіт (з нахилом, що дорівнює нулю), ☊ не визначено. Тоді для обчислень його за домовленістю встановлюють рівним нулю; тобто висхідний вузол розміщується в напрямку відліку, що еквівалентно тому, щоб n вказував на додатну вісь x.
Див. також
Рівнодення Вузол орбіти
Примітки