Аймон де Кварт (Aymon de Quart, іноді пишеться як Aymon, Ame/Émé або навіть Raymond; помер 13 жовтня 1311, Івреа) — єпископ з долини Аоста, єпископ Женеви під іменем Аймон IV.
Біографія
Походження Походив зі знатної родини Кварт із долини Аоста. Був третім сином Жака II (Захарія), лорда Кварта. Його брати також обіймали високі церковні посади, зокрема блаженний Емерик (Емерик I де Кварт) (помер 1313), єпископ Аости.
Кар'єра Аймон розпочав духовну кар’єру як канонік (1283/1284), а з 1286 по 1303 рік був великим кантором Примаса Святого Жана у Ліоні.. 1287 року після смерті П’єра д’Орона його обрали єпископом Сіону, однак він відмовився від цього призначення, оскільки капітул каноніків не підтвердив його кандидатуру.
1292 року Аймон перейшов на службу до короля Англії Едуарда І, де став каноніком і писарем, а згодом, 1295 року, ректором собору св. Джона у Беверлі. Він був серед багатьох савойців, які пішли за лордом П'єтро Савойським до Англії. Пізніше він став ректором Лозаннського собору.
Єпископат У лютому 1304 року його було обрано єпископом Женеви, і 5 жовтня того ж року він отримав єпископські свячення. Обрання сумнівне, оскільки дискусії відбувалися між смертю Мартена де Сен-Жермена у грудні 1303 року та лютим 1303 року. Ймовірно, капітул не хотів обирати прелата не з їхньої єпархії.
29 квітня 1305 року Аймон віддав васальну присягу графу Женеви Амедею II. Його понтифікат позначився численними конфліктами з графами Савойськими та Женевськими, а також із женевською міською буржуазією.
Через напружені стосунки з графом Савойським Амедеєм V він звернувся по допомогу до папи Климента V. Папською буллою від 13 січня 1306 року Климент призначив арбітрів для врегулювання суперечки. 1307 року Аймон уклав союзний договір із графом Амедеєм II Женевським, дофіном Жаном II де В’єннуа та його братом Гуго де Фосіньї у замку Вуаш, щоб захистити права єпископа на Женеву.
Втім, його опозиція до женевської буржуазії призвела до того, що між 1307 і 1309 роками він був змушений залишити місто. 28 лютого 1309 року він погодився на компроміс, що передбачав адміністративні реформи й надання Женеві права створювати муніципалітет та обирати опікунів
На службі в імператора та смерть У жовтні 1310 року, коли король римлян Генріх VII Люксембурзький прямував до Італії на коронацію імператором, Аймон приєднався до нього й став його секретарем. Він супроводжував монарха у військових походах, зокрема під час захоплення Віченци.
Захворівши у Брешії, він вирішив повернутися до Женеви, але помер у дорозі 13 жовтня 1311 року в Івреї (П’ємонт). Його тіло було поховано в колегіальній церкві Сен-Урс у Аості, в сімейній каплиці, присвяченій святому Блезу.
Дивись також
Бібліографія
. . .
Пов'язані статті
Женевська єпархія графство Женева Історія Женеви Історія Савойї в Середньовіччі
Примітки