Александрівське – Анжеро-Судженськ – Красноярськ – Іркутськ – потужний нафтопровід в Росії, що забезпечує постачання ресурсу західносибірського походження на схід країни.
Вихідним пунктом виступає нафтоперекачувальна станція Александрівське, до якої вивели перемички від Самотлора (довжина 23 км, діаметр 1020 мм) та Нижньовартовська (довжина 15 км, діаметр 720 мм). Спорудження трубопроводу відбувалось у два етапи:
– у 1973 – 1974 роках стали до ладу ділянки Александрівське – Анжеро-Судженськ (довжина 818 км, діаметр труб 1220 мм) та Анжеро-Судженськ – Красноярськ (602 км, діаметр труб 1020 мм);
– в 1984-му ввели в дію ділянку Красноярськ – Іркутськ (660 км, діаметр труб 1020 мм).
Транспортування нафти на ділянці Александрівське – Анжеро-Судженськ забезпечують нафтоперекачувальні станції Чапаєвка, Раскіно, Зав’яловка, Парабель, Первомайка, Молчаново, Орловка. На цій же ділянці до системи надходить додатковий ресурс з родовищ Томської області, який подають по нафтопроводах Васюган – Раскіно та Ігольсько-Талове – Парабель. В Анжеро-Судженську трубопровід сходиться в один коридор зі спорудженим раніше менш потужним нафтопроводом Омськ – Новосибірськ – Красноярськ – Іркутськ.
Поблизу Красноярську нафту отримує Ачинський нафтопереробний завод (став до ладу в 1982 році та наразі має потужність у 7,5 млн), а в кінцевому пункті маршруту розташований Ангарський нафтопереробний завод (введений в дію ще у 1960-х з огляду на ресурс, поданий по напрямку Омськ – Іркутськ, і наразі може переробляти біля 10 млн тон на рік). Також можливо відзначити, що в 2012-му поблизу Анжеро-Судженська став до ладу Яйський нафтопереробний завод (перша черга доволі малої потужності у 3 млн тон на рік). В Ангарську створили комплекс перевалки нафти на залізницю для доставки її у далекосхідні регіони країни (в подальшому через нього ж почались відвантаження до Китаю).
Є відомості, що пропускна здатність ділянки Анжеро-Судженськ – Красноярськ становить 45 млн тон на рік, тоді як для відтинку Красноярськ – Іркутськ цей показник дорівнює лише 40 млн тон. В 2024-му повідомлялось, що сукупна пропускна здатність нафтопроводів Александрівське – Анжеро-Судженськ – Іркутськ та Омськ – Іркутськ на ділянці від Анжеро-Судженська до Ачинська становила 59 млн тон, а на відтинку Ачинськ – Тайшет 53 млн тон, при цьому були розпочаті роботи зі збільшення цих показників до 65 та 59 млн тон відповідно.
Велика пропускна здатність нафтопроводів до Іркутська зробила їх головним джерелом ресурсу для введеного наприкінці 2000-х нафтопроводу ВСТО («Восточная Сибирь – Тихий океан»), що бере початок в Тайшеті і прямує до Китаю та далекосхідного нафтоналивного порту Козьміно.
Примітки