Усть-Кутський газопереробний завод – підприємство газової промисловості Росії, що спеціалізується на фракціонуванні сумішей зріджених вуглеводневих газів (пропан-бутанової фракції та фракції С2+).
Проект реалізувала Іркутська нафтова компанія (ІНК), що має права на кілька нафтогазоконденсатних родовищ в Іркутській області, зокрема, Ярактинське та Марківське. Під час розробки їх нафтових покладів отримують значні обсяги супутнього газу, багатого на гомологи метану, і ще більші обсяги останніх містяться у газоконденсатних покладах. Відсутність інфраструктури для поставок природного газу тривалий час стримувала (і станом на середину 2020-х все ще стримує) повноцінну розробку газових запасів ІНК, проте виник задум узятись за монетизацію ресурсу саме гомологів метану.
На першому етапі в 2017 році ввели в дію установку комплексної підготовки супутнього газу Ярактинського родовища пропускною здатністю 3,6 млн м3 на добу, що має здатність продукувати стабільний газовий конденсат (фракція С5+) та вилучати кріогенним способом зріджений нафтовий газ (ЗНГ, пропан-бутанова фракція) в обсягах біля 0,16 млн тон на рік. За обраною технологічною схемою далі конденсат домішується до нафти, ЗНГ відправляється для подальшого продажу по прокладеному в межах того ж етапу трубопроводу Ярактинське – Марківське – Усть-Кут, а залишковий газ із вмістом етану до 10% закачується назад у пласт з метою збереження.
Одразу після цього перейшли до реалізації другого етапу, що передбачав зведення ще трьох установок комплексної підготовки пропускною здатністю по 6 млн м3 на добу – двох на Ярактинському та однієї на Марківському. В цьому випадку технологічна схема була іншою та передбачала наявність у складі кожної установки колони-деметанизатора, що дозволяє отримати комплексну фракцію С2+ (етан-пропан-бутан та певні обсяги більш важких вуглеводнів). Колони-деметанизатори змонтували вже у 2019 – 2020 роках, проте повноцінна реалізація цієї схеми була неможливою до введення Усть-Кутського заводу полімерів, який був єдиним можливим споживачем етану. Втім, навіть запуск установок по тимчасовій технологічній схемі дозволяв довести продукування ЗНГ до 0,9 млн тон на рік, що вже було достатнім для роботи першої установки власне Усть-Кутського газопереробного завод – газофракційної установки № 1 (ГФУ-1). Остання стала до ладу в 2022 році та за проектом повинна щорічно продукувати 550 тисяч тон пропану та 350 тисяч тон бутану.
Введення в дію ГФУ-2, призначеної для розділення фракції С2+, мало довести потужність ГПЗ до 2,4 млн тон на рік з можливість отримання 0,9 млн тон етану, а також пропану, бутану та стабільного газового конденсату. Ознакою її готовності стали пусконалагоджувальні роботи на заводі полімерів, що почались у квітні 2025-го з використанням етану.
Примітки