Варандейський термінал – спеціалізований порт на узбережжі Печорського моря, призначений для вивозу продукції ряду нафтових родовищ Тимано-Печорської нафтогазоносної провінції.

Історія Наприкінці 1990-х компанія Лукойл узялась за розробку нафтових родовищ у прибережній зоні Ненецького округа. Підключення до існуючої південніше інфраструктури потребувало значних інвестицій, до того ж її вільна пропускна здатність видавалась недостатньою. Як наслідок, узялись за відвантаження морським транспортом, обравши для цього район розташованого прямо на узбережжі Варандейського родовища, від якого інші родовища групи – Торавейське, Мединське, Тобойське,  Мядсейське – знаходились на відстані у кілька десятків кілометрів.

На першому етапі в море вивели гнучку трубу підводного дюкера довжиною 4,8 кілометра, до якої могли підключатись танкери дедвейтом до 20 тисяч тонн. Цей тимчасовий термінал мав пропускну здатність у 1,5 млн тонн на рік та здійснив перше відвантаження у 2000 році. У 2003-му на дні додатково розмістили сталеву конструкцію вагою 100 тонн, розміщене в якій обладнання збільшило швидкість завантаження до 5 тис. м3 на годину та скоротило час на швартовку. З 2003-го танкери могли передавати ресурс на розміщений біля узбережжя Кольського півострова танкер-накопичувач «Белокаменка». Також практикували операції з передачі нафти прямо у морі на більші судна (під час першої такої операції одразу три малі танкери передали на більший по 15 тисяч тонн).

Невдовзі з огляду на заплановане збільшення видобутку узялись за спорудження постійного терміналу суттєво більшої потужності – 12 млн тонн на рік. Для розміщення його відвантажувального причалу баштового типу обрали район за 22 кілометра від узбережжя з глибиною 18 метрів, що давало можливість обслуговувати суттєво більші танкери з дедвейтом у 70 тисяч тонн. В Калінінграді виготовили два основні елементи причалу – опорну основу кесонного типу вагою 9,8 тисячі тонн та швартовочно-завантажувальний пристрій, що може обертатись на 360 градусів (з опорною основою також був інтегрований житловий модуль на 12 осіб, а з поворотним пристроєм – майданчик для гелікоптерів). Опорну основу розмістили на напівзанурюваній баржі «AMT Trader», а ще дві баржі прийняли поворотний пристрій та 24 палі для кріплення. У 2007 році всі вони прослідували по маршруту довжиною у 4700 кілометрів до Печерського моря, де основу вивели з «AMT Trader» та закріпили на дні (палі забивали на глибину у 40 метрів), після чого плавучий кран великої вантажопідйомності «Stanislav Yudin» змонтував на неї верхню споруду. Загальна вага причального комплексу понад 12 тисяч тонн, висота 66 метрів, ширина (враховуючи стрілу) 62 метри.

Від узбережжя до причального комплексу проклали два трубопровода діаметром по 820 мм, спорудження яких провела у 2006 та 2007 роках переобладнана в трубоукладальну баржа «MRTS Defender» (після цього була задіяна в прокладанні підводного переходу газопроводу Бованенково – Ухта). Роботи з під’єднання трубопроводу виконало самопідіймальне судно «MRTS Supporter», крім того, до робіт залучили землесосний снаряд «Диксон» та одноківшевий земснаряд «Сервис» (для захисту від льодових глиб, що в умовах мілководдя можуть перепахувати грунт, трубопровід заглибили у нього). Також для виконання якихось днопоглиблювальних робіт залучили землесосний снаряд «Oranje».

На узбережжі розмістили резервуарний парк загальним обсягом 325 тис. м3. Завантаження забезпечує насосна станція продуктивністю 8 тис. м3 на годину, при цьому нафта подається у підігрітому вигляді. Також у складі берегових споруд терміналу діє власна електростанція потужністю 32 МВт.

Під проєкт спеціально замовили човникові танкери льодового класу «Василий Динков», «Капитан Готский» та «Тимофей Гуженко», що з кінця 2017-го можуть передавати протранспортований ресурс на танкер-накопичувач «Кола», встановлений у Кольській затоці навпроти Сєвєроморська. Також флот терміналу включає криголам та буксир/судно постачання льодового класу.

Термінал почав свою роботу у 2008 році й за перші 5 років перевалив 26 млн тонн нафти з піковим показником у 2009 році на рівні 7,5 млн тонн (хоча у 2013-му цей показник впав вже до 3,1 млн тонн).

Окрім названих вище родовищ через Варандейський термінал проходить ресурс, поданий з більш віддалених локацій по нафтопроводу Харьяга – Південне Хильчую – Варандей, а у 2016-му ввели в розробку розташовані у ближній зоні Варандея родовища ім. Требса та ім. Тітова. Подача додаткового ресурсу дозволила у 2017-му перевантажити з термінала 7 млн тонн нафти.

За 9 місяців 2022-го з Варандею відправили 4,5 млн тонн нафти.

Примітки