Шейла Геті (; 25 грудня 1976) — канадська письменниця.
Дитинство та освіта Шейла Геті народилася 25 грудня 1976 року в Торонто. Її батьки — іммігранти з числа угорських євреїв, брат — комік Девід Геті.
Навчалася в школі Святого Климента в Торонто. Закінчила Північно-Торонтський колегіальний інститут у Торонто. Потім вивчала драматургію у Національній театральній школі Канади (кинула цю програму через рік), а потім історію мистецтва та філософію в Університеті Торонто. Зі слів Геті, на ранньому етапі творчості на неї справили літературний вплив Маркіз де Сад і Генрі Міллер.
Кар'єра Письменство Творчий доробок Геті охоплює різноманітні жанри, зокрема п'єси, короткі оповідання та романи. Вона дописувала до таких періодичних видань, як Flare, London Review of Books, Brick, Open Letters, Maisonneuve, Bookforum, n+1, the Look, McSweeney's та New York Times. Її книжки вийшли в багатьох країнах, зокрема у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії, Нідерландах, Швеції та Данії[ джерело?].
Раніше працювала редакторкою інтерв'ю у The Believer, де регулярно брала інтерв'ю. Вела колонку про акторську майстерність у Maisonneuve. Геті є засновницею Trampoline Hall, популярної щомісячної серії лекцій у Торонто та Нью-Йорку, де люди говорять на теми поза межами своєї спеціалізації. The New Yorker похвалив серію за «прославлення оригінальності та винахідливості у дусі «зроби сам»». З моменту її створення у грудні 2001 року квитки на всі події були розпродані[потрібне посилання].
На початку 2008 року Геті вела блог під назвою «Метафізичне опитування», де публікувала сни людей про Барака Обаму та Гілларі Клінтон у період праймеріз 2008 року, які надсилали читачі.
Акторська майстерність та театр У дитинстві Геті була акторкою, а підліткою грала у вставах, режисером яких був Гіллар Лійтоя, засновник і художній керівник експериментального театру DNA.
Вона знялася у фільмі Марго Вільямсон «Гамлет-підліток» 2010 року у ролі Ленор Дулан з книжки Ліанн Шептон «Важливі артефакти та особисте майно з колекції Ленор Дулан та Гарольда Морріса, зокрема книжки, вулична мода та ювелірні вироби». У листопаді 2013 року Джордан Таннагілл поставив п'єсу Геті «All Our Happy Days Are Stupid» у торонтському кінотеатрі Videofag. Її поставили знову у лютому 2015 року в театрі The Kitchen у Нью-Йорку. Її десятирічні зусилля з написання п'єси є основним елементом сюжету в романі «Якою має бути людина?»
Книжки The Middle Stories Перша книжка Геті, «The Middle Stories», збірка з тридцяти коротких оповідань, вийшла 2001 року у видавництві House of Anansi в Канаді, коли їй було двадцять чотири роки. 2002 року видавництво McSweeney's видало її у Сполучених Штатах. Книжку було перекладено німецькою, французькою, іспанською та голландською мовами.
Ticknor Новела Геті «Ticknor» вийшла 2005 року. Головні герої роману основані на реальних людях: Вільямі Гіклінгу Прескотті та Джорджі Тікнорі, хоча факти їхнього життя змінені. Її видали видавництва House of Anansi Press у Канаді, Farrar, Straus & Giroux у Сполучених Штатах та Éditions Phébus у Франції.
Якою має бути людина? Книжка Геті «Якою має бути людина?» вийшла у вересні 2010 року. Вона описує її як твір сконструйованої реальності, оснований на записаних інтерв'ю зі своїми друзями, зокрема з художницею Марґо Вільямсон. її видав Генрі Голт у Сполучених Штатах у липні 2012 року в дещо іншій редакції (вона розповідала в інтерв'ю про внесені нею редагування), і до неї було додано підзаголовок «Роман з життя». The New York Times заніс книжку до списку 100 найкращих книжок 2012 року, а критик The New Yorker Джеймс Вуд назвав її однією з найкращих книжок року. Вона також увійшла до підсумкових списків року, укладених Salon, The New Republic, The New York Observer та іншими виданнями.
В інтерв'ю з Дейвом Гікі для The Believer 2007 року вона зазначила: «Мене дедалі менше цікавить написання про вигаданих людей, бо здається таким нудним вигадувати фальшиву людину та змушувати її проходити через фальшиву історію. Я просто… я не можу цього зробити».
The Chairs Are Where the People Go 2011 року вона опублікувала книжку «The Chairs Are Where the People Go», яку написала разом з подругою Мішею Ґлоберман. Журнал The New Yorker назвав її «тріумфом розмовної філософії» та обрав однією з найкращих книг 2011 року.
Нам потрібен кінь Видавництво «МакСвіні» замовило у Геті дитячу книжку; ілюстраторка — Клер Рохас.
Жінки в одежі Восени 2014 року Геті видала науково-популярну книжку про ставлення жінок до того, що вони одягають. Співредакторками були Ліанн Шептон та Гайді Юлавіц. Кошти на видання зібрали за допомогою краудсорсингу. У книжці ідеться про 639 жінок з усього світу. У США та Великій Британії її видало видавництво Penguin, а німецьке видання вийшло 2015 року у видавництві S. Fischer, Франкфурт-на-Майні. Кілька місяців вона перебувала у списку бестселерів The New York Times.
Материнство У травні 2018 року Геті опублікувала автобіографічний роман «Материнство», присвячений її роздумам про те, чи варто мати дітей. Спочатку його було задумано як публіцистичний твір, у книжці Геті досліджує акцент, який суспільство надає материнству, і те, як жінок оцінюють незалежно від їхнього рішення: «…жінка завжди відчуватиме себе злочинницею, хоч би який вибір вона зробила, хоч би як вона старалася. Матері почуваються злочинницями. Не-матері теж». Книжка увійшла до короткого списку фіналістів премії Scotiabank Giller Prize 2018 року.
LitHub назвав роман «Материнство» улюбленою книжкою 2018 року й вона стала вибором критиків New York Times за 2018 рік.
Чистий колір 2022 року вийшов роман «Чистий колір», що досліджує людське існування. Він став переможцем премії Генерал-губернатора за англомовну художню літературу на церемонії вручення премій Генерал-губернатора 2022 року. Роман є роздумом і дослідженням на тему творіння, адже головна героїня, Міра, живе у «першому начерку творіння». Через подорож Міри — дружбу, кохання, втрати й горе — Геті водночас шукає відповідь на питання, що означає творити і що означає бути продуктом творіння. Тема творіння розкривається як крізь космологію «оповіді про створення світу», так і через мистецтво, взаємостосунки та самість.
Алфавітні щоденники Книжка «Алфавітні щоденники» вийшла на початку 2024 року. Геті взяла щоденники за десять років і впорядкувала речення в алфавітному порядку, а потім провела ще близько десяти років, скорочуючи їх до нової книжки.
Нагороди Рік Робота Приз Результат Посилання 1994 рік — Нагорода за досягнення YTV 2001 рік — Премія Now за найкращий дебют автора 2002 рік — — Нагорода митців К. М. Гантера 2003 рік — Премія Now за найкращий дебют автора 2004 рік — 2013 рік Якою має бути людина? Нагорода ReLit Жіноча літературна премія 2014 рік Жінки в одеді Книжка року в категорії документальної літератури за версією Quill and Quire 2018 рік Материнство Премія Гіллера 2022 рік Чистий колір Премія Гіллера Премія Генерал-губернатора за художню літературу англіською мовою 2023 рік Премія «Фоліо» за художню літературу Геті живе в Торонто.
Бібліографія Авторка
Короткі оповідання Малиновий кущ Лілі взимку Поет і романіст як сусіди по кімнаті Русалка в глечику Що змінилося Елеонора Дівчата з Сент-Олвінн на морі
Есеї «Мені не подобалося годинами сидіти з брязкальцем». The Brooklyn Rail. 2017.
Редакторка
Співавторка
Women in Clothes. Blue Rider Press. 2014. ISBN 9780399166563
Інтерв'ю Interview with artist Frank Stella.
Переклади українською 2025 року видавництво «Грушка» анонсувало вихід українського перекладу романів «Чистий колір» та «Алфавітні щоденники»hrushka.publishing.
Примітки