Ів Шово

Ів Шово (, 14 квітня 1945, Бург-ан-Бресс) — французький футболіст, що грав на позиції воротаря. Зіграв 461 матч у Першому дивізіоні Франції, в тому числі 420 за «Ліон», з яким став дворазовим володарем Кубка Франції та переможцем Суперкубка Франції. Також провів одну гру за національну збірну Франції.

Клубна кар'єра

Ів Шово спершу займався регбі, перш ніж приєднався до футбольного клубу «Бур-Перонна», де став воротарем. Згодом він перебрався до «Ліона», де почав як дублер Марселя Обура. Дебютував у першій команді в сезоні 1964/65, відігравши два матчі в Кубку Шарля Драго. Наступного року був відданий в оренду у «Гренобль» з Дивізіону 2, де тренер Альбер Батте зробив його основним голкіпером.

Повернувшись до «Ліона», конкурував із Мішелем Зевулко за місце в основі. У сезоні 1966/67 зіграв 19 матчів чемпіонату та дійшов із командою до фіналу Кубка Франції, де, втім, тренери віддали перевагу Зевулко. «Ліон» здобув трофей, а Шово згодом зіграв у другому таймі матчу за Суперкубок Франції 1967 року проти «Сент-Етьєна», де його команда програла 0:3. Вже наступного року Ів став основним воротарем і здобув прізвисько «Tonton». Виступаючи в Кубку ярмарків 1967/68 проти «Тоттенгем Готспур», вразив англійську пресу та отримав прізвисько «летючий воротар».

У 1971 році дійшов із «Ліоном» до фіналу Кубка Франції, де поступився «Ренну» (0:1). Проте вже у 1973 році здобув Кубок Франції, обігравши у фіналі «Нант» (2:1), після чого виграв і Суперкубок Франції 1973 року. У чемпіонаті «Ліон» здобував треті місця двічі поспіль у 1974 та 1975 роках, а сам Шово залишався одним із ключових гравців.

1974 року перейшов до «Монако», з яким спочатку вилетів у Дивізіон 2, але вже наступного року допоміг клубу повернутися в еліту. Через травму втратив місце основного голкіпера на користь Жана-Люка Еторі. У сезоні 1977/78 Монако з Еторі у воротах здобув титул чемпіона Франції, а Шово залишився в тіні, провівши лише 4 гри у тому турнірі.

Повернувшись до «Ліона» наприкінці 1970-х, знову зайняв місце у воротах, однак фінансові труднощі клубу та нестабільні результати привели до боротьби за виживання. У сезоні 1981/82 «Ліон» вилетів у Дивізіон 2, а Шово втратив місце основного голкіпера на користь Слободана Топаловича. Після цього Ів Шово відкрив страхову фірму та вирішив покинути футбол.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Вільфранш Божоле», за яку виступав протягом 1982—1984 років у другому та третьому дивізіонах країни.

Виступи за збірну 6 квітня 1968 року Шово вперше був викликаний до складу національної збірної Франції, однак залишився в запасі у матчі проти Югославії (1:1). Загалом він 8 разів отримував виклики, найчастіше як дублер Жоржа Карню або Марселя Обура. 30 квітня 1969 року провів свій єдиний офіційний матч за збірну Франції проти Румунії. Також грав за молодіжну збірну та команду Франції B.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Чемпіон Франції (1): «Монако»: 1977/78 Володар Кубка Франції (2): «Ліон»: 1966/67, 1972/73 Володар Суперкубка Франції (1): «Ліон»: 1973

Примітки

Посилання