Обо — місто в Центральному Задунайському краї, у регіоні Феєр, округу Секешфегервар.
Розташування Місто розташоване 20 кілометрів на південно-південний схід від Секешфехервара, у північній частині Мезефельда, в долині Шарвіз . Його площа становить 8 805 гектарів.
Логістика
Автодороги Найважливішим під'їзним шляхом є головна дорога 63, до якої можна дістатися з напрямків Секешфегервара та Шарбогарда . З Сопоні вона з'єднана ненумерованою, але заасфальтованою бічною дорогою, до поселення Белшобаранд можна дістатися з головної дороги 63 дорогою 6214 (така ж дорога з'єднує його з Шерегеєм, але в цьому напрямку шлях проходить ґрунтовою дорогою протягом кількох кілометрів).
Громадський автомобільний переїзд здійснюється автобусами Volánbusz .
Потяг До міста можна дістатися потягом - залізничною лінією MÁV Sárbogárd–Börgönd-vasútvonalán № 45. Залізниця має три зупинки в районі Аба, а саме: від залізничної станції Секешфегервар (по порядку):
Автобусна зупинка «Белшобаранд», на західній околиці однойменного поселення, з північної сторони залізничного переїзду дороги 6214; Залізнична станція Бодакайтор-Фелшосентіван, поруч з головною дорогою 63, недалеко на північ від відгалуження під'їзної дороги, що веде до поселення; та залізничну станцію Аба-Шаркерестур, на південній околиці центру міста.
Райони міста
Белшобаранд Бодакайтор розташований за 5 кілометрів на північний захід від центру Аби. За даними 2011 року, у Бодакайторі проживає 371 особа та 82 квартири. У Бодакайторі є громадський центр.
Історія
Серед частин поселення Бодакайтор вперше згадується в 1448 році як Кайтор, Внутрішній і Зовнішній Баранд у 1465 році як Баранд . Bögöd (Sár) згадується в 1192 році як Bugud . Це був маєток замку Фегервар і родини Моносло .
У 1192 році, за правління Бейли III, після смерті сина Фульберта, Гергея з роду Моносло, його було передано Макарію комесу (ішпану), який наказав записати його межі.
У 1231 році Міклош і Тамаш з клану Моносло розділили його на дві частини під назвою комес Бьоґод, а в 1237 році сини Тамаша під іменем бана Тамаш і Гергелі Шар. У 1247 році вищезгаданий син Міклоша Андраш успадкував маєток Беґод разом із 5 вільновідпущениками та продав його синові Тамаша Тамашу. У 1270 році, коли родина Моношла була розділена, маєток дістався синові Петра, Петру. До 1294 року Беґод був придбаний родиною Тенґерді шляхом покупки. У 1294 році сини Міклоша Тенґерді обміняли його з капітулом Фегервара разом із його приналежностями.
Сьогодні на кордоні Оби на північному заході є дві рівнини: Сентівань (рівнина) і Фельшсентіван.
У 1543 році місто потрапило під турецьку окупацію.
У 1559 році імператор Фердинанд I надав його головним лицарям замку Міхаю Чеснекі та Балажу Бараньяї.
У 1707 році австрійські імперські війська спалили село, оскільки багато мешканців воювали за Вака Боттіана . Під час війни за незалежність Ракоці 170 людей померли від чуми.
З кінця 18 століття тут діяла школа. Мешканці брали активну участь у революції та війні за незалежність 1848–1849 років .
Під час Війни за незалежність 1848–1849 років командир Національної гвардії Обо Гедеон Сюч та 183 бійці Національної гвардії брали участь у битві при Озорі .
До кінця 19 століття в селі вже були залізнична станція, поштове відділення, жандармська дільниця та пожежна команда, а до 1900 року його населення досягло 3500 осіб. Воно розвивалося далі між двома світовими війнами.
Поселення сильно постраждало під час Другої світової війни . 21 березня 1945 року його окупували радянські війська. В результаті тривалих і важких боїв 165 будинків стали непридатними для проживання, а обидві церкви були серйозно пошкоджені.
Міські голови
1990–1994: Лайош Кошша( SZDSZ - Fidesz ) 1994–1998: Лайош Кошша (незалежний) 1998–2002: Лайош Кошша (незалежний) 2002–2006: Лайош Кошша (мер округу Фейер) 2006–2010: Лайош Кошша (мер округу Фейер) 2010–2014: Лайош Кошша (незалежний) 2014–2016: Лайош Кошша (незалежний) 2016–2019: Лайош Кошша (незалежний) 2019–2024: д-р Лайош Мікула (Асоціація регіонального розвитку Шарвіза) 2024– : Ілдіко Молнар Кийпліне (Спортивна асоціація Sárréte)
Памятні місця
Римсько-католицький парафіяльний костел Святої Трійці в Обо був освячений у 1756 році на честь Святої Трійці . Його архітектурна особливість полягає в тому, що він символізує Святу Трійцю своїм трикутним планом та детальними рішеннями (потрійні вікна, фрески). Ймовірно, це робота лінцького архітектора Пауля Хатцінгера. Розпис купола був виконаний у 1756 році, головного вівтаря та амвона — у 1764 році. Після 1846 року його було розширено нефом та вежею. Його дзвони були відлиті Ласло Шлезаком . Його орган був виготовлений Іштваном Фіттлером для Беренте близько 1940 року, а в 1963 році його було перенесено до Аби. Після 1700 року церквою та парафією опікувалися францисканці Секешфегервара, а з 1746 року — єзуїти. Його парафіяльні книги датуються 1754 роком, а його Historia Domus — 1897 роком. Він був пошкоджений під час Другої світової війни. Реформатська церква : збудована у 1948–1950 роках, вона була освячена через 10 років після того, як стару реформатську церкву підірвали німецькі війська наприкінці Другої світової війни. На церковному подвір’ї є два надгробки (Лайоша Галя та Гедеона Сюча), а також так званий ганебний камінь XVII століття, на який клали жінок, яких називали «аморальними», перед початком церковної служби. Пам'ятник героям Першої світової війни, статуя Бели Фаркаша, був відкритий у 1925 році. Меморіал Другої світової війни був збудований у 1992 році та є роботою Фріг'єша Янцера. Пам'ятник Революції 1956 року, також роботи Фріг'єша Янцера, було встановлено у 2006 році.
Археологічна пам'ятка 7,5 см × 3.5 см, бронзовий нагрудний хрест-реліквійник візантійського типу з рельєфно-литим зображенням на передній стороні. Вертикальні кінці ніжки дещо розширені, горизонтальні – звужені. Виливок дуже товстий, шорсткий, з низьким вінцем на задній частині. Тулуб ледь сформований. На вертикальній ніжці хреста внизу та вгорі розташоване погруддя, на горизонтальних – голова. На верхній та нижній частинах хреста є вушко для кріплення до відкидної задньої пластини. Ймовірно, це імітація візантійського нагрудного хреста XI-XII століть, виготовленого місцевого виробництва. Його придбав музей Святого Іштвана Кірай у Секешфегерварі у 1922 році. Як місце його розташування позначено маєток Богод у Фелшосентіван-пушті, де були видно сліди середньовічного села.
Щороку культурні заходи так званих Днів Обо відбуваються з п'ятниці по неділю у вихідні після П'ятидесятниці .
У палаці Зічі-Больварі, відомому серед місцевих як Кіскастелі, розташований продуктовий магазин. Палац Біссінген-Зічі або Великий замок є приватною резиденцією Замок Холцер-Ясзай-Яніга-Шпінглер (Belsőbárándon)
Демографічні дані
За даними перепису населення 2011 року, 85,5% населення ідентифікували себе як угорці, 0,2% як роми, 0,3% як німці та 0,2% як румуни (14,4% не вказали свою приналежність; через подвійну ідентичність загальна сума може перевищувати 100%). Розподіл релігійного сповідання був таким: римо-католики 36,3%, реформати 20,5%, лютерани 0,2%, греко-католики 0,3%, безконфесійні 16,7% (25,4% не вказали свою приналежність).
Мешканці у 1840 році: 406 римо-католиків, 18 лютеран, 1218 кальвіністів, 105 іудеїв, всього: 1747; У 1910 році 2379 римо-католиків, 16 лютеран, 1688 кальвіністів, 1 унітарій, 78 іудеїв, 2 інших релігій, всього 4164; У 1940 році 2494 римо-католики, 3 греко-католики, 3 православні, 11 лютеран, 1644 кальвіністи, 44 іудеїв, всього 4199; У 1948 році 1797 римо-католиків, всього 3258 (247 учнів у початковій римо-католицькій школі з 4 вчителями); У 1983 році 2600 римо-католиків, всього 4206; У 1990 році загальна чисельність населення становила 3997 осіб. У 2017 році загальна чисельність населення становила 4635 осіб. У 2019 році загальна чисельність населення становила 4660 осіб.
У 2022 році 90,8% населення ідентифікували себе як угорці, 0,4% як роми, 0,2% як німці, 0,1-0,1% як серби, греки, болгари, українці та румуни, 2,1% як інші, не місцеві національності (9,1% не вказали; через подвійну ідентичність загальна сума може перевищувати 100%). За своєю релігійною приналежністю 26,6% були римо-католиками, 14,5% як кальвіністами, 0,3% як євангелістами, 0,3% як греко-католиками, 0,1% як православними, 0,6% як інші християни, 0,9% як інші католики, 18,2% як безконфесійні (38,5% не відповіли).
Освіта
Дитячий садок "Семикольорова квітка" Початкова школа Аби Самуеля Середня школа Атілли Кірай
Видатні особи
Гедеон Сюч, командир Національної гвардії Аба. Його гробниця розташована в саду реформатської церкви Обо. Ізидор Барна, до 1887 року Браун (1860–1911) — угорський журналіст, поет і піонер угорської бульварної преси . Імре Тауссіг (1894–1945) — угорський футболіст, нападник і правий вінгер. Він став жертвою Голокосту. Янош Танка (1908–1992), родом з Дебрецена, був учителем, кантором, лектором і бібліотекарем в Обо. Бібліотека Обо отримала ім'я Яноша Танки після його смерті.
Примітки
Джерела
Györffy György : Fejér County. Угорська католицька енциклопедія