Су-24 — радянський надзвуковий фронтовий бомбардувальник з крилом змінної стрілоподібності. Розробка почалася на початку 1960-х, у 1975 році був прийнятий на озброєння ВПС СРСР. Випущено близько 1200 літаків в різних модифікаціях.
Призначений для завдання ракетно-бомбових ударів у простих та складних метеоумовах, вдень та вночі, зокрема на малих висотах з прицільним враженням наземних і надводних цілей. Носій тактичних ядерних зарядів.
Су-24М — основний літак бомбардувальної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.
Історія створення У 1961 році, після прийняття на озброєння винищувача-бомбардувальника Су-7Б, ДКБ Сухого було поставлено завдання щодо створення нової модифікації літака, що мав використовуватись за будь-яких погодних умов та знищення малих цілей. Це дало початок розробці літака Су-24. З початком робіт стало зрозумілим, що вирішити завдання у рамках модифікації існуючої моделі Су-7 неможливо (об'єм обладнання, що мав бути розміщений на борту, перевищував такі об'єми Су-7).
Починаючи з 1962 року у ДКБ розгорнута робота з проєктування нового літака, що отримав назву Су-6. Машина була створена за нормальною аеродинамічною схемою із тонким трапецієвидним крилом помірної стріловидності, двома двигунами. Екіпаж становили 2 людини — льотчик та штурман-оператор, що розташовувались у кабіні один за одним. 1963 року було підготовлено ескізний проєкт та макет літака Су-6. Комісія ВПС ознайомилась з матеріалами, проте через відсутність ПНС (прицільно-навігаційної системи) подальша розробка була призупинена..
З 1964 року роботи із створення нового літака було продовжено під новим шифром — Т-58М, що мало означати модифікований варіант літака Су-15. Було змінено тактично-технічні вимоги до літака, саме тому тепер він розглядався як штурмовик для малої висоти із вкороченим злітним шляхом та посадкою, однією з умов також було забезпечення тривалого надзвукового низьковисотного польоту для виходу із зони ППО противника. Разом із продовженням розробок вдосконалювалась компоновка літака. 1965 року було змінено компоновку кабіни пілота, із схемою посадки «поряд».
Перший серійний Су-24 був випущений в грудні 1971 року.
У 1972 році бомбардувальник був прийнятий на озброєння ВПС СРСР, а в кінці 1974 року перші Су-24 почали надходити в військові частини. У 1983 році був прийнятий на озброєння Су-24М. З 1985 року на озброєння стала надходити модифікація Су-24МК, що має нове бортове електронне устаткування та систему дозаправки в повітрі. В кінці 1980-х років була створена нова модифікація літака у варіанті тактичного розвідника. Літак отримав позначення Су-24МР.
Серійне виробництво всіх модифікацій Су-24 припинене у 1993 році. Всього було випущено близько 1200 літаків цього типу в різних модифікаціях, з них більше 770 — в модифікації Су-24М та її похідних варіантів. За даними The Military Balance на 2025 рік, у ВПС РФ налічується близько 160 Су-24 різних модифікацій, з них 26 машин — у авіації ВМФ.
Конструкція Літак є двомоторним високопланом з крилом змінної стрілоподібності. Залежно від режиму польоту передні частини крила (консолі) встановлюються в одне з чотирьох положень: 16° – на зльоті та при посадці, 35° – у крейсерському дозвуковому польоті, 45° – при бойовому маневруванні та 69° – при польоті на надзвуковій швидкості. Змінна геометрія крила забезпечує відмінні характеристики короткого зльоту та посадки, дозволяючи знижувати швидкість посадки до 230 км/год, що навіть нижче, ніж у Су-17, незважаючи на значно більшу злітну масу. Високе навантаження на крило забезпечує стабільний політ на малій висоті та мінімальну реакцію на турбулентність. На літаку триопорне шасі, що прибирається.
Фюзеляж напівмонококової конструкції, двомісна кабіна. Льотчик і штурман розташовуються поруч, «пліч-о-пліч», управління подвійне. Катапультні крісла типу К-36ДМ. Силовий набір фюзеляжу складається з шпангоутів, лонжеронів та стрингерів.
Су-24 оснащений двома ТРДФ АЛ-21Ф-3 (виріб «89»), кожен з яких розвиває тягу на форсажі (на рівні землі) 2×11200 кгс, на максимальному безфорсажному режимі - 7800 кгс. Повітря надходить до двигунів через два прямокутні повітрозабірники, встановлені з боків, зі щитками для відділення прикордонного шару.
У ранніх версіях Су-24 ці повітрозабірники мали змінні рампи, що дозволяло досягати максимальної швидкості 2320 км/год) на висоті, що відповідає числу Маха 2.18, а також стелі у 17 500 м. Оскільки Су-24 використовується майже виключно для місій на малій висоті, приводи для змінних повітрозабірників були зняті для зменшення ваги та спрощення обслуговування. Це не вплинуло на продуктивність на малій висоті, але максимальна швидкість і висота були знижені до Маха 1.35 та 11 000 м. Ранні версії Су-24 мали коробкоподібний хвостовий фюзеляж, який згодом був змінений на більш обтічний, що щільніше огортає двигуни, для зменшення опору. Оновлений літак також отримав три антенні обтічники, розташовані поряд один з одним на носі, переміщений гальмівний парашут та новий повітрозабірник у основі хвостового оперення.
Модифікації Су-24М (Fencer-D) — паралельно із вдосконаленням серійних машин ДКБ провадило розробку нової модифікації бомбардувальника Т-6М. Доробки були пов'язані із встановленням вдосконаленої прицільно-навігаційної системи. Це підвищило бойові якості літака, забезпечило можливість застосування нової зброї — керованих ракет із лазерними та ТБ головками самонаведення. Перший політ модернізованого бомбардувальника відбувся 24 липня 1977 року. Ще до завершення випробувань було прийнято рішення про серійне виробництво нової машини під назвою Су-24М.
Су-24МР (Fencer-Е) — розвідувальний варіант для фронтової розвідки та потреб сухопутних військ. Розробка почалась у 1978 році на базі Су-24М. Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень та вночі за різних метеоумов на глибину до 400 км від лінії фронту за умов протидії засобів ППО противника. Обладнаний бортовим комплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу ймовірність виявлення та розпізнавання військових об'єктів засобами радіолокаційної, інфрачервоної, телевізійної, лазерної, радіаційної розвідки.
Су-24МП (Fencer-F) — спеціальна модифікація літака для встановлення шумових перешкод (для придушення електронних систем противника). Створення апарату на базі Су-24М розпочате у 1976 році. Літак не призначений для роботи по наземних цілях, озброєння складається із вбудованої гармати та 2-4 самонавідних ракет повітряного бою типу Р-60 або Р-60М. Виробництво розпочате 1979 року, кількість одиниць моделі обмежена, за різними оцінками налічує до 20 екземплярів.
Су-24МК — комерційна модифікація Су-24М. Призначена для експорту у дружні до СРСР східні країни. Від прототипу Су-24М відрізняється переробленими обладнанням навігації та зв'язку під стандарт, що було оговорено у контракті. Експортувався до Сирії, Іраку, Лівії.
Моделі, що наразі перебувають на озброєнні, зазнають нових модифікацій та переробок застарілого обладнання. Після модернізації маркування моделі змінюється, наприклад, літаку Су-24М присвоюється маркування Су-24М2.
Тактико-технічні характеристики літака Наведені нижче характеристики відповідають модифікації Су-24М. Дані взяті з: Sukhoi, Combat Aircraft since 1945, deagel.com, airforce-technology.com
Технічні характеристики
Екіпаж: 2 особи (пілот та штурман-оператор) ліве робоче місце пілота, праве — штурмана Довжина: 22,67 м Розмах крила: при куті стрілоподібності χ=16°: 17,638 м при куті стрілоподібності χ=69°: 10,366 м Висота: 6,193 м Площа крила: при куті стрілоподібності χ=16°: 55,16 м² при куті стрілоподібності χ=69°: 51 м² Коефіцієнт видовження крила: при куті стрілоподібності χ=16°: 5,64 при куті стрілоподібності χ=69°: 2,107 Кут стрілоподібності по передній межі: 16°/ 35°/ 45°/ 69° Поперечне V крила: −4,5° База шасі: 8,51 м Колія шасі: 3,31 м Маса порожнього: 22 300 кг Маса спорядженого: 23 700 кг Нормальна злітна маса: 33 500 кг Максимальна злітна маса: 39 700 кг Нормальна посадкова маса: 24 500 кг Максимальна посадкова маса: 28 000 кг Маса палива у внутрішніх баках: 9 800 кг Об'єм паливних баків: 11 860 л Силова установка: 2 × ТРДФ АЛ-21Ф-З Безфорсажна тяга: 2 × 7 800 кгс (76,5 кН) Форсажна тяга: 2 × 11 200 кгс (110 кН)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: на великій висоті: 1 700 км/год (1,6М) на малій висоті 200 м: 1 400 км/год (без підвіски) Швидкість відриву: 300—310 км/год Посадкова швидкість: 280—290 км/год Бойовий радіус: 560 км (на висоті 200 м з ППБ та нормальним бойовим завантаженням) Перегінний радіус: 2 850 км (з ППБ) Практичний максимум висоти: 11 000 м Навантаження на крило: 607 кг/м² (за норм. злітної маси при χ=16°) Тягооснащеність: 0,67 / 0,56 (за норм./макс. злітної маси на форсажі) Довжина розбігу: 1 150 — 1 250 м (за норм. злітної маси) Довжина пробігу: 950 — 1 000 м (при норм. злітної маси та з гальмівним парашутом) Максимальне експлуатаційне перевантаження: + 6,5g
Озброєння
Стрілецько-гарматне: 1 × шестиствольна автоматична 23 мм гармата ГШ-6-23 з 500 сн. Точки підвісу: 8 Бойове навантаження: 8 000 кг (максимальна) Керовані ракети: ракети «повітря — повітря»: 2 × Р-60 (АА-8) ракети «повітря — поверхня»: + 4 × Х-25МЛ/МР або Х-23 + 3 × Х-29Л/Т або Х-59 + 6 × С-25Л + 2 × Х-58 + 2 × Storm Shadow — модифіковані Су-24 для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України Некеровані ракети: 192 (6 × 32) × 57 мм С-5 у блоках УБ-32 або 120 (6 × 20) × 80 мм С-8 у блоках Б-8М або 30 (6 × 5) × 122 мм С-13 у блоках Б-13Л або 4 × 240 мм С-24 або 6 × 266 мм С-25 Бомби: вільнопадаючі та кориговані різного призначення, бомбові касети 3 × 1 500 кг (ФАБ-1500, КАБ-1500Л/ТК, тощо) або 7 × 500 кг (КАБ-500Л/КР, ЗБ-500) або 10 × 500 кг (ФАБ-500, РБК-500) або 30 або 16 × 250 кг (ФАБ-250, РБК-250) або 38 × 100 кг (ОФАБ-100) або 7 × контейнерів КМГУ-2 Гарматні контейнери: 3 × СППУ-6 з 23 мм гарматою ГШ-6-23 з 400 сн. Підвісний контейнер радіотехнічної розвідки та цілевказання «Фантасмагорія»
Аварії та катастрофи
Су-24 вважається одним з найбільш аварійних літальних апаратів в пострадянській військовій авіації. За майже 40 років експлуатації (на лютий 2015) ця модель літака тільки в Росії зазнала більше 80 аварій. 11 лютого 2015 після чергової катастрофи літака Су-24 під Волгоградом під час його заходу на посадку в 7 км від ЗПС, Міністерство оборони Росії вирішило призупинити всі польоти цих фронтових бомбардувальників. 24 листопада 2015 року СУ-24 ПКС РФ під час порушення турецького повітряного простору був збитий винищувачем F-16 ПС Туреччини. За даними міністерства оборони Туреччини, пілоти F-16 кілька разів намагалися вийти на зв'язок з пілотами збитого винищувача, однак не отримали відповіді .
10 жовтня 2017 року СУ-24 ПКС РФ розбився при зльоті з аеродрому авіабази «Хмеймім» в Сирії. Літак викотився за межі злітної смуги і зруйнувався. Екіпаж не встиг катапультуватись. За попередніми даними, причиною могла бути технічна несправність .
1 березня 2020 року Туреччина збила 2 Су-24 під час проведення військової операції «Весняний щит» в Сирії, в провінції Ідліб.
27 серпня 2021 року в Пермі (Росія) впав фронтовий бомбардувальник Су-24М, льотчикам вдалось катапультуватись. 9 жовтня 2022 року поблизу хутора Сибірьки (Морозовський р-н Ростовської обл.) розбився російський (ймовірно, навчальний) літак Су-24М, поряд розташована авіабаза Морозовськ, на якій дислокуються Су-24, Су-24М та Су-34. 12 вересня 2023 року літак Су-24М розбився у Волгоградській області. 13 червня 2025 року Су-24М, який належав російському Африканському корпусу розбився в Малі в річці Нігер у регіоні Гао. Обидва пілоти благополучно катапультувалисяIncident Sukhoi Su-24 , Friday 13 June 2025. Aviation Safety Network. 16 червня 2026 року на Хмельниччині під час виконання завдання зазнав аварії фронтовий бомбардувальник Су-24М 7-ї бригади тактичної авіації ПС ЗСУ. Екіпаж загинув.
Бойове застосування
Війна в Афганістані