П'єр Паоло Крешенці (, ; 1572, Рим, Папська держава — , там же) — представник римського роду Крешенці, доктор юриспруденції, кардинал-єпископ Палестрини та Порто-Санта Руфіни.

Кандидат на місце римського папи під час конклаву 1644 року. Колекціонер творів мистецтва, насамперед античної та ранньої християнської скульптури. Друг святого Філіпо Нері.

Біографія

Ранні роки та юність Народився 1572 року в Римі в сім'ї Вірджиліо Крешенці, барона де Монторіо і Костянти, уродженої маркізи Дель Драго. Був старшим братом художника й архітектора .

Виховувався ораторіанцями, яким особливе заступництво надавали його батьки. На все життя П'єра Паоло пов'язала міцна дружба зі святим Філіпо Нері, засновником цієї конгрегації. Пізніше він двічі свідчив про нього на процесі з його канонізації. Закінчивши , вступив до університету в Перуджі, де вивчав церковне та світське право. Здобув ступінь доктора юриспруденції й обрав церковне служіння.

1596 року розпочав кар'єру при папському дворі з посади абревіатора великого парку. У лютому 1601 року призначений правителем Орв'єто. Здобув титул апостольського протонотарію. У травні 1608 року переведений на посаду референдарію Трибуналів Апостольської Сигнатури правосуддя та милості. 10 вересня 1609 року призначений генеральним аудитором Апостольської палати. Ймовірно, одночасно з цим призначенням зведений у сан священника, але точна дата його висвячення невідома.

Кардинал Папа Павло V 17 серпня 1611 року звів його в кардинали, а 12 вересня того ж року йому надали титул кардинала-священника Санті-Нерео-ед-Акіллео. 14 липня 1612 року номінований в . 12 квітня того ж року в церкві Санта-Марія-ін-Валлічелла в Римі відбулася його хіротонія, яку очолив кардинал , єпископ Кассано.

У куріальній політиці підтримував тісні зв'язки з кардиналами Барберіні — Антоніо та Маффео, майбутнім римським папою Урбаном VIII. На конклаві 1621 року не підтримав кардинала , креатуру кардинала Шипіоне Боргезе, попри те, що входив до партії останнього. Самостійно проголосував за кардинала Алессандро Людовізі, який і став римським папою під ім'ям Григорія XV.

В подяку за це, 17 березня 1621 П'єр Паоло переведений на , яку обіймав до 23 травня 1644 року. При цьому він зберіг за собою титул кардинала-священника Санті-Нерео-е-Акіллео. 1624 року провів єпархіальний синод. Запросив єзуїтів, передавши їм церкву Санті-Апостолі до Орв'єто. Сприяв поширенню в єпархії маріанського культу. Як експерт, входив до комісії з вироблення критеріїв визнання культів мучеників раннього періоду церковної історії. Брав участь на конклаві 1623 року, на якому римським папою обрали його друга, кардинал Маффео Барберіні.

Під час Тридцятилітньої війни був прихильником проіспанської партії, яка чинила сильний тиск на понтифіка, вимагаючи від нього підтримати Габсбургів у боротьбі з протестантами. 8 жовтня 1629 року йому надано титул кардинала-єпископа Палестрини, який 1 липня 1641 року замінили на титул кардинала-єпископа Порто-Санта Руфіни. Останній мав аж до смерті.

Останні роки Залишаючись кардиналом-єпископом Порто-Санта Руфіни, з липня 1641 по лютий 1645 року був віцедеканом Колегії кардиналів. На конклаві 1644 року його кандидатура розглядалася, як одна з можливих на місце понтифіка, але обрали кардинала Джамбаттіста Памфілі, який став римським папою під ім'ям Інокетія X.

Крешенці був захопленим колекціонером творів мистецтва. Він перетворив свій палац у Римі на подобу музею. Особливо численними у зборах були древні античні і християнські скульптури. Колекцію кардиналу допомагав збирати його друг, археолог Джованні Дзаратіно-Кастелліні. Більша частина цієї колекції зберігається в Оксфорді в .

Помер у Римі близько півночі 19 лютого 1645 року. Похований 22 лютого того ж року у крипті церкви Санта-Марія-ін-Валічелла. Над його могилою біля щаблів вівтаря зображений герб роду Крешенці.

Примітки

Література

Посилання