Актино́бацильоз, проактиномікоз, псевдоактиномікоз або лігнірельоз (Actinobacillosis) — хронічна інфекційна хвороба поширена переважно серед великої рогатої худоби, іноді й серед людей (а ще свиней та оленів); характеризується гнійними ураженнями м'яких тканин голови, шиї, лімфатичних вузлів, рідше — внутрішніх органів, а також часто лімфаденітами і лімфангітами в ділянці голови і шиї.
Актинобацильоз належить до маловивчених зоонозних захворювань, яке раніше діагностували як актиномікоз. Хвороба розповсюджена повсюдноШишков В. П. Актинобациллёз // Ветеринарный Энциклопедический Словарь. — Москва: Советская Энциклопедия, 1981. — 640 с..
Симптоми Перші симптоми: сильна слинотеча, неможливість захоплювання корму через нерухомість губ і як наслідок виснаження тощо. У хворих тварин у м'яких тканинах голови та шиї, лімфовузлах утворюються гнійні гранулематозні утворення. У великої рогатої худоби часто спостерігають «дерев'яний язик». Перебіг хвороби здебільшого доброякісний, температура тіла зазвичай не підвищується.
Вогнища ураження мають вигляд щільних вузлів зі свищами, з яких витікає зеленувато-жовтий без запаху гній із зернами молочно-білого кольору. Розростання тканини навколо вузликів дає при пальпації відчуття щільності. При поразці носової перегородки утруднено дихання.
Збудник Збудник захворювання — актиноміцет Actinobacillus lignieresi або Proactinomyces lignieresi. Проникає в тіло через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку ротової порожнини, переважно з кормом. Виникає взимку чи навесні. До збудника чутливі всі домашні тварини (але чутливішим є молодняк). Джерело збудника — хворі тварини. Здебільшого збудник виявляють у ротовій порожнині клінічно здорових особин.
До збудника сприйнятливі самці морських свинок. Широко розповсюджений у ґрунті, на рослинах. Існування імунітету не досліджене.
Лікування та профілактика Для лікування проводять хірургічні обробки актинобацильозних уражень. В іншому випадку встановлюють дренаж, проводять очищення від змертвілих тканин і гною та хімієтерапію. Коли захворювання виникає, в господарствах проводять комплекс лікувальних заходів, застосовують хіміотерапевтичні препарати та вакцинацію потенційно зараженого поголів'я. Проводять також повний комплекс карантинно-обмежувальних і ветеринарно-санітарних заходів, ретельну дезінфекцію, дератизацію тощо.
У людей хвороба трапляється рідко, звичайні засоби гігієни запобігають захворюванню. Профілактичні заходи такі ж як і при актиномікозі.
Примітки
Джерела
Шишков В. П. Актинобациллёз // Ветеринарный Энциклопедический Словарь. — Москва: Советская Энциклопедия, 1981. — 640 с.
Література Спесивцева Н. А. Микозы и микотоксикозы, 2 изд. — М., 1964 Каришева А. Ф. Спеціальна епізоотологія. — Київ: Вища освіта, 2002. — 703 с. Рудой О. В. Особливості перебігу інфекційного процесу у тварин хворих на актинобацильоз (лігнієріоз) // Ветеринарна біотехнологія. — 2012. — № 21. — С. 50—55. Інвазійні хвороби жуйних тварин / За ред. В. Ф. Галата. — Полтава: Укрпромторгсервис, 2014. — 144 с. Іовенко А. В., Гуменний О. Г. Повільні інфекції тварин. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2016. — 92 с.