«Загадка капіталу: Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше» (The Mystery of Capital: Why Capitalism Triumphs in the West and Fails Everywhere Else) — книга Ернандо де Сото, перуанського економіста, у своїй книзі досліджує причини бідності у країнах, що розвиваються. Його центральна теза полягає в тому, що основною перешкодою для економічного розвитку є не відсутність ресурсів, а неможливість їхнього ефективного використання через відсутність належних правових інститутів.

Де Сото стверджує, що бідняки в країнах «третього світу» володіють значними активами (земля, будинки, бізнес), але ці активи не можуть бути використані як капітал. Це відбувається тому, що вони є «мертвим капіталом» — їхнє право власності не зареєстроване належним чином, а існує лише у неформальній, «тіньовій» системі.

Зміст

Вступ: П'ять загадок капіталу Де Сото починає з того, що стверджує: більшість причин, які зазвичай називають як перешкоди для розвитку (корупція, культура, відсутність інвестицій), є лише наслідком, а не основною причиною. Він пропонує п'ять «загадок», які пояснюють, чому бідні країни не можуть перетворити свої активи на капітал.Де Сото Ернандо. Загадка капіталу: Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше / пер. з англ. Микола Климчук. — К. : Наш Формат, 2023. — 232 с. — С. 25–38

Загадка браку інформації Де Сото вказує, що величезна кількість майна (земля, будинки, бізнес) у країнах, що розвиваються, існує поза правовим полем. Вони не мають офіційних документів, які б підтверджували право власності. Ця «тіньова» економіка, незважаючи на свою значну вартість, є «мертвим капіталом», оскільки її неможливо використати як заставу.

Загадка капіталу Автор пояснює, що капітал — це не просто гроші, а скоріше потенціал активів, який можна розкрити. Наприклад, будинок є просто житлом, але з юридичним документом (правом власності) він стає капіталом, який можна закласти в банк для отримання кредиту і початку бізнесу.  Ця «таємниця» полягає в тому, що західні країни знайшли спосіб «дематеріалізувати» активи, перетворивши їх на юридичні документи, що є основою капіталістичної системи.

Загадка політичної сліпоти Де Сото підкреслює, що бідняки в країнах, що розвиваються, вже мають підприємницький хист. Вони будують будинки, відкривають бізнес, але роблять це поза офіційною системою. Вони створюють неформальні економіки, які є надзвичайно динамічними, але обмеженими. Це показує, що проблема не в ініціативі чи працьовитості, а в відсутності можливості інтеграції в легальну систему.

Забуті уроки історії США Де Сото звертається до історії США та інших західних країн. Він показує, що на ранніх етапах їхнього розвитку, бідняки та іммігранти також були «скваттерами» та працювали поза законом. Однак, уряд США усвідомив, що потрібно легалізувати ці активи та інтегрувати людей в систему, що і стало основою для потужного економічного зростання. Захід забув цей урок і тепер намагається нав'язати країнам, що розвиваються, складні, забюрократизовані системи, які не відповідають їхній реальності.

Загадка правових невдач. Чому законодавство про власність працює тільки на Заході Ця загадка пояснює, чому уряди не можуть вирішити проблему неформальної власності. Причина — у «правовій невдачі». Законодавчі системи є занадто складними, бюрократичними та дорогими для більшості населення.  В результаті, бідняки просто не можуть дозволити собі офіційно оформити своє майно, тому їхні активи залишаються «мертвими».

Замість післямови У висновку, Де Сото підсумовує, що для подолання бідності необхідно створити просту та доступну правову систему, яка дозволить інтегрувати мільйони людей та їхні активи в офіційну економіку, перетворивши «мертвий капітал» на реальну силу для економічного зростання.

Критика

Критика методології та достовірності даних Дослідження, проведене аналітиками з Інституту закордонного розвитку (Overseas Development Institute, ODI) у 2004 році. Дослідники стверджують, що де Сото використовував дані вибірково, а його оцінки «мертвого капіталу» є сильно завищеними. Вони зазначають, що цифра у 9,3 трильйона доларів є «надзвичайно нереалістичною» і не підтверджена іншими джерелами. Автори відзначають, що концепція «мертвого капіталу» надмірно спрощує проблему бідності, ігноруючи інші важливі чинники, такі як політична нестабільність, відсутність інфраструктури та корупція. Виявляється, що дані, які Де Сото використовував для своїх розрахунків, були дуже вибірковими, і його загальна оцінка у 9,3 трильйона доларів є надзвичайно нереалістичною.Marika Speckman, Anna-Liisa Kinnunen. The Mystery of Capital: Unlocking the Poor's Assets? Overseas Development Institute (ODI) Working Paper 244, 2004

Занадто сильний акцент на правах власності Інші критики стверджують, що де Сото надмірно зосереджується лише на правах власності, недооцінюючи інші інституційні та соціальні перешкоди. Джеймс Робінсон і Дарон Аджемоглу, автори книги «Чому нації занепадають» визнають важливість прав власності, але вважають, що ця концепція не є єдиною причиною економічного розвитку. Аджемоглу і Робінсон стверджують, що економічний успіх залежить від наявності інклюзивних політичних інститутів, які забезпечують правовладдя, ефективні механізми примусу до виконання контрактів і протидію корупції. Вони критикують де Сото за «інституціональний детермінізм», який зводить складну проблему до однієї змінної. Центральна теза Де Сото полягає в тому, що бідні країни є бідними, тому що їхній капітал ‘мертвий’... Але він не пояснює, чому ця проблема існує, і чому її не вирішують... [Це] політична проблема.Аджемоглу, Дарон; Робінсон, Джеймс А. Чому нації занепадають: Походження влади, процвітання та бідності. Пер. з англ. Олександр Дем'янчук. К. : Наш Формат, 2018.

Ігнорування політичних та соціальних контекстів Критики також зазначають, що де Сото ігнорує політичний контекст, який часто перешкоджає проведенню реформ. Майкл С. Росс, професор політології Каліфорнійського університету, вказує, що навіть якщо уряди усвідомлюють необхідність реформ, вони часто стикаються з опором з боку еліт, які мають вигоду з існуючої неформальної системи. Еліти можуть використовувати свій політичний вплив, щоб блокувати законодавство, яке б легалізувало власність бідняків.Він [Де Сото] недооцінює роль політики і влади. ...Еліти, які отримують вигоду від існуючої системи, можуть чинити опір змінам, навіть якщо ці зміни принесуть загальне благо.Майкл С. Росс, цитата з рецензії на книгу.

Недооцінка ролі неформальних систем Деякі науковці стверджують, що неформальні системи можуть мати свою власну ефективність. Тімоті Мітчелл, професор Колумбійського університету, стверджує, що де Сото надмірно демонізує неформальні системи, не визнаючи, що вони часто є гнучкими і дозволяють бідним людям здійснювати транзакції та вирішувати конфлікти, коли офіційна система не працює. Замість того, щоб просто легалізувати неформальні системи, де Сото пропонує їх повністю поглинути формальним правом, що може призвести до втрати їхньої гнучкості.Де Сото не враховує, що неформальні угоди можуть бути... дієвими, дозволяючи мільйонам людей здійснювати економічні операції та вирішувати суперечки без звернення до офіційних інститутів.Timothy Mitchell. The Market's Edge: The 'Other' in Modern Political Economy. The University of Chicago Press, 2011

Українське видання

Де Сото Ернандо. Загадка капіталу: Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше / пер. з англ. Микола Климчук. — К. : Наш Формат, 2023. — 232 с. ISBN 978-617-8120-64-1 (паперове видання), ISBN 978-617-7513-14-7 (електронне видання)

Примітки