Дорожня карта з Дура-Европос (або мапа етапів, ) — фрагмент найдавнішої мапи Європи часів Пізньої античності, який зберігся до наших днів. Датуєтся 230—235 роками.

Віднайдено під час будівництва поблизу Дура-Европос у 1923 році, це єдина дорожня карта античності збережена в оригіналіNabbefeld 2008, p. 41.. Зберігається у Bibliothèque nationale de France у ПарижіArchive number GR 1354(2) V..

Відкриття Бельгійський археолог () знайшов фрагмент щита у ковші екскаватора під час будівництва поблизу Дура-Европос у 1923Cumont 1925, p. 1f. році "Tower of the Archers"according to Cumont Tower 4.. Шматок пергаменту (телячої шкіри) був найдений серед залишків овального дерев'яного щита, та ідентифікований археологом як частина обшивки внутрішнього боку ламінованого щита.

Мапа була намальована римським легіонером — рядовим солдатом або ж зброєносцем армії Римської імперії у складі 20-ї Пальмірської когорти лучників (лат. ), яка зупинялася у Дура-Европос. Солдат намалював мапу маршруту під час походу через Крим на шкіряній поверхні щита між 230-им та 235-им роками.

Географічна невідповідність елементів маршруту може бути результатом того, що малюнок виконувався кимось іншим на замовлення власника щита.

Опис Розмір фрагменту — . Орієнтовний діаметр круглого щита був приблизно .Cumont 1925, p. 2.

Зображення розділене дугою, яка відтворює берегову лінію Західної і Північної частини узбережжя Чорного моря. Ліворуч від дуги представлене море у синіх тонах з трьома кораблями. Праворуч від дуги — суходіл, пофарбований у червоних тонах.

Дванадцять топономів на мапі написані у латинському варіанті, але у транслітерації грецькими літерами. Праворуч від назв подані відстані у Римських милях (, також milia passuumLease 1905, p.211., m.p., однією або двома ногами), як і в каталозі Ітинерарій Антоніна (Itinerarium Antonini).

Етапи ймовірно що були пройдені під час походу через півострів Крим. Населені пункти позначені автором однаковими будинками під стріхою, при цьому нижче Artaxata (Феодосія) внизу видно частину стріх наступних етапів (мапа далі обірвана). Дві блакитні лінії під назвами Ἰστρος ποτ(αμός) та Δάνουβις ποτ(αμός) імовірно є назвами перейдених у брід річок під час походу.

Відтворення етапів

Список етапів на віднайденому фрагменті щита за КюмонтомCumont 1925, p. 9.:

жирний текст — зчитуваний, у квадратних дужках — не зчитуваний, а крапки — втрачені літери.

Παν[υσος ποτ(αμός)? μί(λια) . .] — Panisos (річка?), нині є річка і село Камчія у Болгарії. Οδεσ[σός μί(λια) . .] — Odessus, нині Варна, Болгарія. Βυβόνα [μί(λια) . .] — Bybon, нині Каварна, Болгарія (єдиний відомий Bybon був древньогрецьким атлетом, відомий завдяки каменю з пісковика з написом його імені знаденим в Олімпії, Греція) Καλ[λ]ατις μί(λια) . . — Kallatis, нині Мангалія, Румунія. Τομέα μί(λια) λγ´ — Tomoi, нині Констанца, Румунія. Ἰστρος ποτ(αμός) μί(λια) μ´ — Istros (річка), нині у Румунії (у той час також існувало античне місто Histros, біля якого розташоване сучасне село Істрія, Румунія) Δάνουβις ποτ(αμός) [μί(λια) . .] — Danubis (річка), нині річка Дунай, Румунія. Τύρα μί(λια) πδ´ — Tyras, нині Білгород-Дністровський, Україна. Βορ[υ]σ[θέν]ης [μί(λια) . .] — Borysthenes, нині Одеса, Україна. За українським істориком Кирилом Галушком, могло бути і згадкою річки Дніпро (мав назву Борисфен), або античного міста Ольвія (також Борисфен (колонія), у якої на той час вже було морське сполучення з Херсонесом Таврійським у Криму). Χερ[σ]όν[ησος . . . . ] — Chersonesos Taurica, нині Херсонес Таврійський (заповідник) у Криму, Україна. Τραπ[εζοῦς . . . . .] — Trapezous, нині Трабзон у Туреччині (за іншою версієюContrary to Cumont and following Uhden 1932, p. 118, this is equated with the mountain Chatyr-Dag., гора Чатир-Даг у Криму, Україна). Aρτα[ξάτα μί(λια) . .] — Artaxata, нині Феодосія, Україна.

Перша частина фрагменту мапи демонструє шлях з Візантії до гирла річки Danubis (Дунай), також описаний у атласі доріг Ітинерарій Антоніна та Пейтингеровій таблиці (Tabula Peutingeriana). Деякі зі згадуваних міст були описані й у . Слідуючи мапою, Дунай перетнули з боку сучасного півострову Істрія і вирушили шляхом, який раніше не описувався як якась з Римських доріг ані в Itinerarium Antonini, ані в Tabula Peutingeriana.

Картографічні характеристики Мапа на фрагменті зорієнтована на Захід, беручи до уваги орієнтацію підписів. Найзахідніша точа — річка Panysus, а найсхідніша місцина Artaxata, на нижній межі фрагменту, на якій видно також стріхи наступних етапів. Орієнтація мапи на Захід унікальна для мап римлян, які зазвичай використовували орієнтацію мап на СхідUhden 1932, p. 121f..

Датування Мапу можна датувати 3-ім століттям н.е.Nabbefeld 2008, p. 39f., так як є факти підтверджуючі перебування Cohors XX Palmyrenorum в Дура-Европос у 230-му році, про що згадував Римський Імператорий Александр Север. Після поразки у Битві при Едес в 260 році, римляни покинули Чорноморський регіон. Одне з міст, Істрія, було захоплене готами у 238 році, після кількох бунтів по смерті Александра Севера у березні 235-го року. Військові пройшли маршем через цей регіон між 235-им і 238-им роками, і це надало можливість визначити часові межі датування фрагменту щита у п'ять років між 230-им та 235-им роками.

Цінність, важливість та значення Після відкриття, вже за кілька років про мапу знову забули.

У 2004 році, у своїй публікаці про зброю з Дура-Европос, Кюмон згадав про мапу, проте не вказав що вона була частиною римського щитаSimon James: The Arms and Armour and Other Military Equipment. Excavations at Dura-Europos 1928-1937, Volume 7. British Museum, p. 25.. Лише історик Ансгар Наббефелд () знову повернув мапу у історичний дискурсNabbefeld 2008, Catalog No. 712.. Окрім важливості артефакту для історії античної картографії, мапа також важлива і для Військової історії, так як доводить перебування римлян на території України перед вторгненням готів після 260 року і що місто Aρταξάτα (нині Феодосія) могло бути під контролем римлян на той момент.

Примітки

Джерела

Pascal Arnaud: Observations sur l'original du fragment de carte du pseudo-bouclier de Doura-Europos. Revue des études anciennes, No. 90, 1–2, Paris 1988. pp. 151–161. Pascal Arnaud: Une deuxième lecture du bouclier de Doura-Europos. Comptes rendus de l'Académie des inscriptions et belles-lettres, No.133-2, 1989. pp. 373–389. Pascal Arnaud: Pouvoir des mots et limites de la cartographie dans la géographie grecque et romaine. Dialogues d'histoire ancienne, 1989–15. pp. 9–29. Franz Cumont: Fragment de bouclier portant une liste d'étapes. Syria, No. 6-1, Paris 1925. pp. 1–15. Ansgar Nabbefeld: Roman shields. Studies on archaeological finds and iconographic evidence from the end of Republic to the late Roman period. Cologne 2008. . : Le bouclier de Doura. Syria, No. 63–1–2, Paris 1986, pp. 85–105. Richard Uhden: Bemerkungen zu dem römischen Kartenfragment von Dura Europos. Hermes 67, 1, Berlin 1932, pp. 117–125. Картографія. / Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 976-992. Kyrylo Galushko. Україна до появи України // Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до XX століття: науково-популярне видання. (in Ukrainian) — К., 2013. — С. 9-12. — ISBN 978-966-439-691-9 Kyrylo Galushko. Украина до появления Украины : Античность // Украинские пределы: Украина и украинцы в европейской картографии от Античности до ХХ века: научно-популярное издание (in Russian) / К. Галушко – К., 2014. – С. 9-11. ISBN 978-966-439-691-9. Jochen Fornasier (ed.); Alfred Twardecki (ed.); David Braund (ed.); Sergii Dmytrovych Kryzhytsky. Північне Причорномор'я за античної доби (на пошану С. Д. Крижицького) / НАН України, Ін-т археології, Нац. іст.-археол. заповідник "Ольвія". - Київ : Ін-т археологіїї, 2017. (in Ukrainian, Russian, English). . Dmytro Vortman, Yakiv Hordiyenko, Maksym Maiorov: Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель : від кімерійців до сьогодення. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. (in Ukrainian). . Boris Rashkovskiy (2018): Terra Ukrainica. Historical Atlas of the Ukraine. From the Cimmerian Times to the Present Day. ISTORIYA. . Rostyslav Sossa (2020): DEVELOPMENT OF HISTORICAL MAPPING IN UKRAINE. Ukrainian geographical journal, 2020, 2(110). pp. 57-64. . .