Га́ррі С. Тру́мен (Друге ім'я президента було просто ініціалом «S», даним на честь імен дідів — Андерсона Шіппа (Shipp) Трумена по батькові та Соломона Янга по матері.; , Ламар, штат Міссурі, США — , Канзас-Сіті, штат Міссурі, США) — американський політик та державний діяч, 33-й Президент США (1945—1953), Віцепрезидент США (1945) та член Сенату США від штату Міссурі (1935—1945). Член Демократичної партії. Полковник армії США (1932).

Народився в штаті Міссурі, в родині фермера та домогосподарки. Служив в армії з 1905 року, а в 1917—1918 роках взяв участь на західноєвропейських полях боїв Першої світової війни, де служив командиром батареї в польовій артилерії. Після війни займався бізнесом, але прогорів, а пізніше працював окружним суддею при підтримці , який в 1934 році допоміг йому балотуватися на посаду сенатора від штату Міссурі в Сенат США. В 1940 році Трумен переобрався на другий термін, де з 1941 року став лідером комітету, який успішно розслідував корупцію в державних установах, що принесло йому репутацію та популярність.

У 1944 році був висунутий Демократичною партією у Віцепрезиденти США в пару до Франкліна Делано Рузвельта, який вчетверте переміг на виборах 1944 року. В січні 1945 р. заступив на посаду Віцепрезидента.

Замінив Рузвельта на посаді Президента США після смерті останнього 12 квітня 1945 року. При першій каденції Трумена США успішно закінчили Другу світову війну, єдиний в історії національний лідер, хто підписав указ про застосування ядерної зброї у Другій світовій війні. Відомий тим, що продовжив соціально-економічні реформи «Нового курсу», ініційовані ще Рузвельтом, ініціював та підписав Доктрину Трумена (1947) та План Маршалла (1948). Неочікувано переміг на президентських виборах 1948 року і переобрався на другий термін. За його правління, США та СРСР почали Холодну війну, а також, почав і проводив Корейську війну. Став першим Президентом, який законодавчо протистояв расистській сегрегації афроамериканців в США. Двічі Людина року за версією журналу Time (1945, 1948).

У 1953 році вийшов на пенсію, заснував свою і активно виступав на підтримку Демократичної партії та її кандидатів в Президенти (Е. Стівенсон, Д. Кеннеді, Л. Джонсон). Помер в 1972 році та був урочисто похоронений в місті Канзас-сіті, штат Міссурі. Незважаючи на критику під час президентства, історики відносять Трумена найчастіше до першої десятки найуспішніших американських президентів, які суттєво впливали і як на історію США, так і на міжнародні відносини свого періоду.

Життєпис

Ранні роки Гаррі Трумен народився 8 травня 1884 року в місті Ламар, штат Міссурі в сім'ї фермера Джона Андерсона Трумена (1851—1914) та Марти Еллен Трумен (1852—1947). Гаррі був старшою дитиною. У нього були брат Джон Вівіан (1886—1965) та сестра Мері Джейн (1889—1978).

Трумен у сім років досить вправно навчився грати на фортепіано.

В 1901 році він закінчив школу і вступив до місцевої школи бізнесу, але провчився лише семестр. У 1902 році Трумен намагався вступити до Військової академії у Вест-Пойнті, але його не прийняли через поганий зір. З 1923 по 1925 рік він відвідував вечірні курси, щоб отримати ступінь бакалавра права в юридичній школі Канзас-Сіті (нині Юридична школа Університету Міссурі-Канзас-Сіті, але кинув навчання.

Участь у Першій світовій війні та початок кар'єри

Незважаючи на те, що Трумена не прийняли до військової академії у Вест-Пойнті, в 1905 році він записався в Національну гвардію штату Міссурі, примудрившись на медогляді обдурити лікарів, і за шість років дослужився на артилерійській батареї в Канзас-Сіті до капрала. Коли 1917 року США вступили у Першу світову війну, Трумен повернувся на службу до Національної гвардії, отримавши своє перше офіцерське звання.

Перед відправкою до Франції пройшов додаткову підготовку на базі Форт-Сілл у штаті Оклахома. У середині 1918 року у складі експедиційного корпусу було перекинуто до Європи. Командував артилерійською батареєю 129 полку польової артилерії 60-ї бригади 35-ї піхотної дивізії. Брав участь у боях у Вогезах, у Сен-Міельській операції та у битвах в Аргоннському лісі. Поки Трумен командував батареєю, жоден його солдат не загинув. Згодом він пишався своєю службою в артилерії під час Великої війни.

Після демобілізації у квітні 1919 року одружився з Елізабет (Бесс) Уоллес Ферман. Зайнявся бізнесом, але розорився під час кризи 1922 року.

22 червня 1917 році Трумен отримав звання лейтенанта, а 23 квітня 1918 — капітана. 6 травня 1919 року Трумена було з честю звільнено з армії у званні капітана. В 1920 він отримав звання майора запасу, в 1925 — підполковника запасу, а в 1932 року — полковника запасу.

Початок політичної кар'єри Гаррі Трумена тісно пов'язаний з ім'ям Тома Пендергаста, мера Канзас-сіті та керівника апарату Демократичної партії в штаті Міссурі. Спираючись на його підтримку, а також завдяки популярності серед ветеранів Першої світової війни, Трумена в 1922 році було обрано суддею округу Джексон. В 1924 р. не зміг переобратися, зате 1926 року знову став головою суду округу.

Сенатор США Пропрацювавши на цій посаді два строки, 1934 року, знову завдяки підтримці Пендергаста, Трумена обрали членом Сенату США. На виборах Трумен переміг чинного республіканця Роско Паттерсона майже на 20 відсоткових пунктів у тривалій хвилі Нового курсу, обраних під час Великої депресії. У січні 1935 року став на посаду сенатора. Незважаючи на сумнівну репутацію, якою він спочатку користувався, оскільки завдячував обранням корумпованому партійному босові, Трумен швидко завоював авторитет завдяки сумлінному виконанню своїх обов'язків і дружнім стосункам із колегами. Трумен підтримав «Новий курс» Франкліна Рузвельта. Під час виборів до Сенату США 1940 року, незважаючи на те, що Трумен був політично ослаблений, коли Пендергаст перебував під вартою у в'язниці за ухиляння від податку на прибутокRobert Dallek. Harry S. Truman (англ.). — N. Y.: Times Books, 2008. — Vol. 33. — P. 11—12. — (The American presidents). — ISBN 978-0-8050-6938-9., він (ледь-ледь) переміг республіканця Манвела Девіса у співвідношенні 51—49 %.

У роки Другої світової війни здобув загальнонаціональну популярність як голова сенатського комітету, що розслідував перебіг виконання Національної програми оборони; комітет виявив факти неефективного використання державних коштів і корупції під час укладання військових контрактів. Трумену доручили очолити комітет, його діяльність викликала широкий розголос у засобах масової інформації, і принесла йому позитивну репутацію на національному рівні. Повідомляється, що комітет заощадив близько 15 мільярдів доларів (що еквівалентно 230 мільярдам доларів у 2022 році), а завдяки своїй діяльності Трумен у листопаді 1944 року опинився на обкладинці журналу Time.

На початку 1944 року Роберт Ханніган обійняв посаду голови Національного комітету Демократичної партії, і це зіграло суттєву роль у подальшій політичній кар'єрі Трумена. У Рузвельта було погане здоров'я, а чинний Віцепрезидент Генрі Воллес мав репутацію занадто лівого діяча, лідерам демократів не хотілося бачити його президентом у випадку смерті Рузвельта. Перед президентськими праймеріз демократів, що відбувалися того ж року, після внутрішніх дискусій, під час яких Рузвельт відкинув кандидатів у Віцепрезиденти, запропонованих йому лідерами демократів, Ханніган запропонував кандидатуру Трумена. Його репутація, як чесного і сумлінного політика, позитивно оцінилася Рузвельтом, і Трумен був висунутий кандидатом у Віцепрезиденти у липні 1944 року в парі з чинним Президентом Франкліном Д. Рузвельтом, який виставляв свою кандидатуру вже на четвертий термін.

Віцепрезидент США

Президентські вибори 1944 року завершилися переконливою перемогою пари Рузвельт-Трумен. Трумен вступив на посаду Віцепрезидента 20 січня 1945 року. За 82 дні віцепрезидентства, Трумен зустрічався з Рузвельтом лише двічі; до вирішення ключових зовнішньополітичних питань його не залучали. Не знав він і про проект створення ядерної бомби.

Після раптової смерті Рузвельта 12 квітня 1945 року, згідно з Конституцією США, Трумен обійняв президентський пост.

Президент США Першочерговими завданнями, що постали перед Труменом, виявилися завершення Другої світової війни і післявоєнне врегулювання. Після капітуляції Німеччини Трумен узяв участь у Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945), що встановила основні параметри післявоєнного розвитку Європи.

Перший термін 1945—1949

Див. також:

Ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі Доктрина Трумена План Маршалла Трумен вважав, що Рузвельт на конференції в Ялті пішов на занадто великі поступки Сталіну. Виникли розбіжності з приводу визволення Європи і, особливо, Східної Європи. 24 липня Трумен повідомив Сталіна, що США створили атомну бомбу, не кажучи про це прямоПотсдамская конференция // История дипломатии / под ред. А. А. Громыко, И. Н. Земскова, В. А. Зорина, В. С. Семёнова, М. А. Харламова. — 2-е. — >М.: Политиздат, 1975. — Т. IV. — С. 664—691..

Влітку 1945 року Об'єднаний комітет начальників штабів США запропонував використати атомні бомби проти Японії. Трумен відкинув пропозицію; його жахала сама думка, що зброя такої колосальної руйнівної сили може бути взагалі застосована коли-небудь у реальних умовах військового конфлікту. Однак військові експерти ознайомили президента з несприятливим прогнозом подальшого ведення бойових дій на Японських островах. За обережними оцінками, у разі, якщо США ухвалять рішення висадитися на острови, опір японської армії різко посилиться, з патріотичних спонукань її підтримає цивільне населення. Війна триватиме ще не менше року. Розрахункові втрати армії США становитимуть близько 1 млн тільки загиблими. З моральної та політичної точок зору, це призведе до різкого падіння популярності Трумена серед виборців; президенту не пробачать загибелі такої значної кількості американських солдатів і офіцерів. Після деяких коливань Трумен санкціонував застосування атомної зброї — на заключному етапі війни.

У серпні 1945 року Трумен погодився з пропозицією військових здійснити атомні бомбардування японських міст Хіросіма і Нагасакі. Своє рішення президент США обґрунтував тим, що атомне бомбардування Островів змусить Японію вийти з війни, і це збереже сотні тисяч життів як американців, так і японців. Лише після цього війська США окупували Японію, і японський імператор Хірохіто запропонував припинити бойові дії, виробити умови капітуляції та укласти мир.

Після Постдамської конференції саме Трумену довелося брати на себе рішення: застосувати проти Японії нову зброю, чи ні. Та вже 6 серпня 1945 року атомну бомбу «Малюк» скинули на Хіросіму, а 9 серпня бомба «Товстун» вразила Нагасакі. Супротивники Трумена звинувачували його в антигуманності. Трумен же у нелегкому рішенні бачив можливість негайно закінчити війну проти Японії, за оцінками американських військових, інакше б на японських островах загинули б 250 000 американців. Війна могла б затягнутись щонайменше ще на рікІгор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 281. ISBN 978-617-7289-69-1.