Джон Френсіс О’Махоні (1815 – 7 лютого 1877) був ірландським націоналістом і одним із засновників Фенійського братства у Сполучених Штатах — сестринської організації Ірландського республіканського братства. Попри походження з доволі заможної родини та гарну освіту, головною метою життя О’Махоні залишалася боротьба за незалежність Ірландії від Британської імперії, прагнення, яке зрештою призвело його до матеріальних труднощів. Він брав участь у повстанні «Молодих Ірландців» 1848 року та у громадянській війні в США, а також організаційно долучався до Фенійського повстання 1867 року в Ірландії та Фенійських набігів на Канаду.
Раннє життя О’Махоні народився 1815 року в Кілбегені, на кордоні графств Лімерик і Корк, у родині дрібного римо-католицького землевласника, який зумів зберегти землю після Мюнстерської плантації. Він походив із давнього роду ірландських активістів: члени його родини активно захищали права корінних ірландців у період дії кримінальних законів наприкінці XVII та на початку XVIII століть, а батько й дядько брали участь в Ірландському повстанні 1798 року як члени Об’єднаних ірландців.
Після смерті старшого брата О’Махоні успадкував майно, яке приносило 300 фунтів стерлінгів на рік. Проте пізніше він передав цей спадок своїй сестрі, щоб мати змогу повністю присвятити себе діяльності у Фенійському братстві.
Освіта О’Махоні здобув освіту в коледжі Мідлтон під керівництвом доктора Хембліна. Незважаючи на те, що він був католиком, він пізніше вступив до Триніті-коледжу в Дубліні (формально католикам було заборонено навчатися в Триніті через його зв’язки з Протестантською церквою Ірландії), де вивчав санскрит, давньоєврейську та ірландську мови. Він став видатним галійським фахівцем, згодом викладав грецьку та латинську мови та публікував статті в ірландських і французьких журналах. О’Махоні залишив Триніті, так і не здобувши ступеня.
Ірландська політика У 1843 році він приєднався до руху Денієла О’Коннелла за скасування Акту про союз 1800 року, але швидко розчарувався через відсутність прогресу та приєднався до руху Молодих Ірландців, очолюваного Смітом О’Брайеном. Рух Молодих Ірландців дійшов висновку, що після невдачі Асоціації за скасування Союзу насильство є єдиною альтернативою.
О’Махоні брав участь у невдалому повстанні Молодих Ірландців 1848 року, яке в основному розпалося ще до початку через те, що британська влада була добре поінформована про плани повстанців. Після придушення повстання лідерів почали шукати, і О’Махоні, будучи серед них, змушений був тікати. Після арешту Джона Мітчелла багато молодих ірландців пішли в гори, продовжуючи боротьбу у партизанському стилі. О’Махоні та його група добровольців були одними з останніх, хто чинив опір. Однак після захоплення таких лідерів, як Сміт О’Брайен, Томас Францис Меєр, Джеймс Стівенс і Терренс Бел’ю Макманус, стало зрозуміло, що спроба була приречена на невдачу.
Еміграція Його участь у повстанні змусила його залишити Ірландію, і деякий час він жив у Парижі, перебиваючись великими труднощами та бідністю. У 1854 році він дізнався, що Джон Мітчел утік із виправної колонії на острові Ван-Дімен і дістався Нью-Йорка. О'Махоні зміг приєднатися до нього там і згодом активно брав участь у діяльності Асоціації допомоги емігрантам, Асоціації пам’ятника Еммету та інших ірландських організацій.
Історія Ірландії У 1857 році він опублікував книгу History of Ireland, by Geoffrey Keating, D. D., translated from the Original Gaelic, and Copiously Annotated (Нью-Йорк, 1857). Доктор Тодд у передмові до Wars of the Gaedhill with the Gaell зазначає: «Його переклад Кітінга значно перевершує неосвічений і недобросовісний переклад містера Дермода О’Коннора, виданий понад століття тому, проте взято з дуже неповного тексту і, як сам зізнається, виконаний поспіхом». Примітки О’Махоні були запозичені з Four Masters О’Донована, і саме на цьому ґрунті видавці Hodges & Smith домоглися заборони продажу книги у Сполученому Королівстві.
Психічне навантаження, якому піддавався О’Махоні під час підготовки цієї роботи, що не принесла йому матеріальної вигоди, вплинуло на його розумові здібності, і друзі тимчасово помістили його до психіатричної лікарні.
Фенійське братство У 1855 році О’Махоні разом із Томасом Дж. Келлі та Майклом Коркораном організував Фенійське братство у США, яке тісно співпрацювало з недавно створеним Ірландським республіканським братством в Ірландії. Метою асоціації було здобуття незалежності Ірландії. Назва, ймовірно, походить від Фенійського циклу — збірки середньовічних гаельських поем про міфічну дохристиянську ірландську армію. Ранні розділи History of Ireland Джеффрі Кітінга присвячені подвигам стародавніх феніанів. Організація нового товариства була завершена на конвенціях, що відбулися в Чикаго у 1864 році та в Цинциннаті у січні 1865 року.
Громадянська війна в Америці На час конвенції в Цинциннаті О’Махоні мав звання полковника 69-го полку Мічиганської міліції штату Нью-Йорк, рекрутованого переважно з членів Братства, яке також надало значну частину бійців Ірландського полку Меагера, Легіону Коркорана та ірландських полків, задіяних у Громадянській війні в США. Швидке зростання членства у Фенійському братстві зробило неможливим для О’Махоні зберігати полкове звання у 69-му полку, яке він тримав протягом певного часу, тож він склав повноваження й присвятив усю увагу поширенню фенізму.
Зростання феніїв Закінчення Громадянської війни навесні 1865 року дало потужний імпульс фенам, оскільки багато ірландсько-американських солдатів були демобілізовані та прагнули продовжити службу деінде. До казни Фенійського братства надходили значні кошти — ймовірно, між 1860 та 1867 роками було зібрано близько 500 000 доларів. Між О’Махоні та Джеймсом Стівенсом та Центральною Радою виникало чимало розбіжностей щодо політики, якої слід дотримуватися для досягнення мети, проте О’Махоні залишався президентом організації кілька років. Він особисто не брав участі у спробі Фенійського повстання 1867 року або в набігах на Канаду, хоча його поради мали значний вплив на ці операції.
У Нью-Йорку О’Махоні та його газета Irish People зазнавали критики з боку емігранта IRB Девіда Белла та його видання Irish Republic. Белл, відданий радикальній республіканській програмі розширення виборчих прав для темношкірих та Реконструкції, неодноразово критикував відділення Фенійського братства О’Махоні, називаючи його «роздутим трупом газоподібного манхеттенізму». Він вважав, що О’Махоні байдужий до потреби «очищення» духу ірландців в Америці: «Нехай наші люди скинуть луску фанатизму і заявлять, що всі люди мають право на “життя, свободу та щастя”».
Пізніші роки
Останні роки життя О’Махоні присвятив літературній діяльності, проте страждав на хвороби і ледве забезпечував мінімальні засоби для існування. Коли його бідність стала відомою, він відмовився приймати допомогу. Помер у Нью-Йорку у 1877 році, а його тіло було перевезено до Ірландії та поховано з державними почестями на цвинтарі Гласневін у Дубліні.
Посмертна спадщина Завдяки його зв’язкам з ірландським республіканізмом та ГАА, у Дандолку було названо клуб на його честь — Sean O'Mahony's GFC. Клуб грає у чорному та янтарному кольорах, є чоловічі та жіночі команди. Джерело назви клубу інколи викликає суперечки, але, як зазначають члени родини першого директора школи Old Point Road, клуб отримав ім’я на його честь.