«Терори́зм і комуні́зм» () — політико-філософська книга Лева Троцького, написана 1920 року як відповідь на однойменний твір німецького соціаліста Карла Каутського (1919). У книзі Троцький захищає диктатуру пролетаріату, революційний терор і політику більшовиків у період громадянської війни в Росії.
Після Жовтневої революції 1917 року більшовики взяли владу в Росії, розпочавши реалізацію політики воєнного комунізму. У Європі це викликало широку дискусію в соціалістичних колах про легітимність застосування терору та скасування парламентської демократії. У 1919 році Карл Каутський опублікував працю «Тероризм і комунізм», у якій різко критикував більшовицький режим. Він звинувачував більшовиків у «зраді демократичних принципів соціалізму, запровадженні державного терору, знищенні свободи та насадженні нової форми диктатури». Троцький відповів Каутському короткою однойменною книгою, завершеною наприкінці травня 1920 року та опублікованою в серпні гамбурзьким видавництвом, підпорядкованим Західноєвропейському секретаріату Комуністичного Інтернаціоналу в Берліні, під назвою «Тероризм і комунізм: анти-Каутський» (). Троцький захищав більшовицькі методи, зокрема диктатуру пролетаріату, як необхідну форму влади в умовах громадянської війни. За Троцьким, революційний терор був не самоціллю, а засобом захисту соціалістичної революції від контрреволюції. За словами самого Троцького, написана вона була в вагоні, приєднаному до його бронепотяга під час бурхливої Польської кампанії в період Громадянської війни в Росії. Згодом, у 1935 році, Троцький пояснив різкість тону книги обставинами часу і місця її написанняLeon Trotsky, «Introduction to the Second English Edition» , in Trotsky, Terrorism and Communism: A Reply to Karl Kautsky. Ann Arbor, MI: Univer:
Троцький виправдовував використання терору проти ворогів революції, стверджуючи, що його застосування перебуває під контролем і здійснюється самим робітничим класом, а не вузьким колом осіб у політичній партії. Парламентську демократію як засіб утвердження соціалістичної революції він категорично відкидав, називаючи заклики до її збереження не більше ніж «фетишизмом». На його думку, парламентаризм є лише прикриттям, що маскує владу економічно зацікавлених груп у капіталістичному суспільстві, тоді як диктатура пролетаріату дозволяє організованій державній владі робітничого класу розгромити своїх супротивників і прокласти шлях до соціального перетворенняKnei-Paz, The Social and Political Thought of Leon Trotsky, pg. 250.. З погляду Троцького, застосування політичного насильства, сили та терору є не лише виправданим, але й неминучим у перехідний період від капіталізму до соціалізму. «Той, хто відкидає диктатуру пролетаріату, відкидає соціалістичну революцію і риє могилу соціалізму», — писав вінKnei-Paz, The Social and Political Thought of Leon Trotsky, pg. 251..
Філософ Славой Жижек — у своїй об'ємистій передмові до одного з видань книги, яку він вважав «ключовою» серед робіт революціонера, — писав, що Троцький знав, як «бути твердим, як реалізовувати терор і був цілковито готовий повністю перебудувати життя» країниBlackledge P. Marxisms Ethical Deficit // Marxism and Ethics: Freedom, Desire, and Revolution (англ.). — London: SUNY Press, 2012. — 249 p. — (Suny Series in Radical Social and Political Theory).. Коментуючи теоретичну та практичну діяльність наркома, він дійшов висновку, що Троцький і троцькізм руйнували хибну дихотомію «або демократичний соціалізм, або сталінський тоталітаризм» — створюючи третій, альтернативний шлях, у якому терор й однопартійність якісно відрізнялися від сталіністських.
Посилання Книга, в авторизованому Троцьким перекладі українською; Текст книги мовою оригіналу.
Примітки