Сирійсько-югославські відносини (; , , , ) — історичні двосторонні відносини між Сирією (Сирійською Республікою у 1946—1958 роках і Сирійською Арабською Республікою у 1961—1992 роках) та зниклою внаслідок розпаду Соціалістичною Федеративною Республікою Югославія. Взаємини традиційно були дружніми.

Сирія мала посольство у Белграді, а Югославія — у Дамаску.

Історія

Відносини встановлено в 1946 році. Вони складалися добре, хоча в перші повоєнні роки у міждержавних відносинах ставалися казуси. Зокрема, кілька тисяч югославських мусульман, які воювали на боці Німеччини під час Другої світової війни, прибули в Сирію через італійські табори біженців, де частину з них прийняли до сирійської армії, в якій багатьом навіть присвоїли офіцерські звання.

Після 1952 року Югославія та Сирія розвинули політичні, економічні та військові відносини. Кілька югославських будівельних фірм брали участь у будівництві сирійського порту Латакія. Югославські промислові підприємства спеціального призначення експортували до Сирії велику кількість піхотної зброї та боєприпасів. Відразу після візиту до Єгипту югославська військова делегація на чолі з генерал-лейтенантом Радованом Вукановичем відвідала Сирію та з цієї нагоди уклала нові ділові угоди на експорт югославської зброї до Сирії. Однак дуже добрі відносини з Сирією зіпсував сирійсько-турецький прикордонний конфлікт, який загрожував перерости в ширший регіональний конфлікт, тоді як супротивник Сирії Туреччина перебувала у союзницьких відносинах з Югославією як член Балканського пакту. Поступове та обережне дистанціювання Югославії від Балканського пакту, а також її дедалі виразніше наполягання на політиці неприєднання і розвитку відносин з арабськими країнами позитивно вплинули на загальний рівень югославсько-сирійських відносин.

1959 року, коли Сирія входила до спільної з Єгиптом держави, сирійське місто Алеппо відвідав президент Югославії Йосип Броз Тіто, де зустрівся з президентом Об'єднаної Арабської Республіки Гамалем Абделем Насером.

Сирія упродовж десятиліть була партнеркою Югославії в рамках Руху неприєднання. Однак економічні відносини значно відставали від політичних.

23 листопада 1966 року Югославія ратифікувала угоду про повітряне сполучення з Сирією. 19 березня 1975 року набула чинності Угода про співробітництво в галузі туризму між СФРЮ та Сирійською Арабською Республікою, а 13 травня 1975 року — Угода про культурне співробітництво між урядом СФРЮ та урядом Сирійської Арабської Республіки, а також Довгострокова торговельна угода між урядом СФРЮ та урядом Сирійської Арабської Республіки.

Обидві країни являли собою зразки однопартійної соціалістичної системи з сильною людиною біля керма, чи то Йосип Броз Тіто в Югославії, чи то Хафез Асад у Сирії. Обом державам довелося пережити кілька буремних часів у вкрай нестабільному політичному середовищі, стаючи або лідером Руху неприєднання, або (принаймні номінально) відстоюючи панарабізм та палестинський опір Ізраїлю. Також обидві країни пережили криваві громадянські війни на певному етапі свого життя. Водночас, Югославія під владою Тіто обрала шлях поступової і постійної економічної та адміністративної децентралізації, тоді як Сирія за Асада пішла протилежним шляхом — у напрямку сильної централізації.

Див. також Міжнародні відносини Сирії Міжнародні відносини Югославії Відносини Сирія — Європейський Союз Відносини Югославія — Європейські спільноти Єгипетсько-югославські відносини Сирійсько-сербські відносини Сирійсько-хорватські відносини

Виноски

Примітки