«Підводні землероби» () — фантастичний роман російського радянського письменника-фантаста Олександра Бєляєва. Вперше опубліковано 1930 року.
Історія Олександр Бєляєв у грудні 1928 року переїхав із Москви до Ленінграда, де прожив до початку 1930 року. Тут він уперше займався лише літературою і вже не служив. За цей короткий проміжок він написав «Володар світу», «Підводні землероби», «Чудесне око» та кілька оповідань із серії «Винаходи професора Вагнера» («Хойті-Тойті»), які друкувалися переважно в московських видавництвах. У «Підводних землеробах» виразно присутні елементи фантастики «близького прицілу» та ідеологічні моменти того часу.
Сюжет Група ентузіастів на Далекому Сході вирішила організувати підводне господарство задля ефективнішого використання багатств океану та отримання валюти для країни. За допомоги інженера з Ленінграда, де радянські вчені винайшли акумулятор «зі сірникову коробку», що має величезну ємність, вони змогли втілити цю мрію. На основі мініатюрного акумулятора Гузик зробив спеціальні водолазні костюми, в яких кисень добувався електролізом океанської води. Вони давали змогу перебувати тривалий час під водою. З корпусу потопленого японського корабля зробили купол підводного житла, яке всередині зберігало комфорт дерев'яного зрубу, куди переселилися засновники підводного господарства. З'явилися поля, засіяні водоростями, заводи, підводні трактори обробляли дно океану. Для боротьби з японськими браконьєрами у віддалених частинах підводного радгоспу створили підводні сторожки.
Однак хтось почав постійно псувати та руйнувати посіви. Іванко довго намагався знайти шкідника й нарешті виявив ворожий підводний човен, який учиняв ці руйнування, але несподівано потрапив у полон до японського купця, який промишляв браконьєрством у радянських водах. Завдяки японському шоферу-комуністу та прихильним працівникам Іванко зміг утекти. Підводний човен, який знову з'явився й намагався знищити підводний будинок, захопили за допомогою потужного електромагніта, який сконструював інженер Гузик. Полонений Таяма зробив харакірі, зрозумівши, що його матроси перейшли на радянський бік.
Передбачення Сюжет випередив свій час на багато десятиліть уперед. У романі описано спеціальний апарат, що живиться від потужного акумулятора «зі сірникову коробку», що дозволяє пересуватися під водою з великою швидкістю. Крім цього, водолазні костюми, описані у творі, до яких не потрібно подавати повітря шлангами з поверхні, стали передвісником сучасних аквалангів, які в середині XX століття розробив Жак-Ів Кусто. Наприкінці ХХ та на початку ХХІ століття висловлено припущення про те, що масове вирощування поживних водоростей може врятувати світ від голоду.
Персонажі
Жителі підводного радгоспу: Іванко Топорков — комсомолець-активіст Семен Олексійович Волков — агроном, керівник підводного господарства Пунь — кореянка, кухарка в підводному будинку Макар Іванович («Нептун Іванович») Конобєєв — далекосхідний мисливець та рибалка Марфа Захарівна — дружина Конобєєва Микола Гузик — інженер-електрик Цзі Цзи — чоловік Пунь, найманий працівник, японський шпигун Таяма Ріокіцці — японський купець і промисловець Борис Григорович Масютін — професор Олена Петрівна Пулкова (Оленка) — аспірантка
Бібліографія Беляев Александр Романович. Собрание сочинений в 8 томах, том 3. (Человек-амфибия. Подводные земледельцы) , «Молодая гвардия», 1963. 384 с. с илл. с. 205—383.
Вплив У 1960-х роках водолази-аматори з клубу «Іхтіандр» реалізували перший проєкт радянського підводного будинку .
Див. також
Посилання [lib.ru/RUFANT/BELAEW/undwater.txt Александр Беляев. Подводные земледельцы (текст романа на сайте Lib.Ru).] Светлана Беляева «Звезда мерцает за окном…» (Александр Романович Беляев Романы. Повести. Рассказы /Библиотека всемирной литературы. , Эксмо, 2008.)