Новочеркаська ТЕС — теплова електростанція у Ростовській області Росії.
Історія В 1965—1972 роках на майданчику станції ввели в дію 8 енергоблоків потужністю по 300 МВт. При цьому перші два блоки отримали парові котли продуктивністю по 830 тонн пари на годину, в блоках з третього по шостий змонтували по два котла продуктивністю по 415 тонн пари на годину, а два останні блоки оснастили двома котлами продуктивністю по 460 тонн пари на годину кожен.
В 2000-му через невідповідність характеристик палива проектним провели переномінування турбін зі зменшенням їх потужності до 264 МВт.
В 2005 розпочата модернізація блоку № 6, що включала встановлення нової турбіни потужністю 290 МВт.
В 2012-му завершили модернізацію блоку № 7, що включало встановлення нової турбіни потужністю 300 МВт. Того ж року вивели з експлуатації блок № 8.
В 2016-му запустили блок № 9, що отримав паровий котел продуктивністю 1000 тонн пари на годину та парову турбіну потужністю 330 МВт. Як наслідок загальна потужність станції досягнула 2258 МВт.
ТЕС спорудили з розрахунку на використання місцевого вугілля. Станом на початок 2000-х біля 40 % паливного балансу припадало на природний газ, що надходить до регіону по газотранспортному коридору Північний Кавказ — Центр. В 2021-му частка газу склала 41 %.
Для видалення продуктів згоряння станція отримала чотири димарі — один висотою 185 метрів та три заввишки по 250 метрів.
Вода для технологічних потреб надходить із річки Дон.
Видача продукції відбувається під напругою 330 кВ та 220 кВ.
12 січня 2026 року, під час російсько-української війни в Новочеркаську було атаковано теплоелектростанцію, осередком загоряння міг стати відкритий розподільний пристрій (ВРУ) Новочеркаської ГРЕС, через який електроенергія зі станції передавалася в енергосистему.
Примітки