Альбрехт Меєр (), також відомий у латинізованій формі як Альбертус Меєр () — ботанічний ілюстратор, відомий завдяки понад 500 зображенням рослин' у епічному доліннеївському виданні Леонарта Фукса 1542 року — «De Historia Stirpium Commentarii Insignes» («Видатні коментарі до історії рослин»).

Це видання, опубліковане латиною та грецькою мовами та майже одразу перекладене німецькою, на той час вважалося однією з найкрасивіше ілюстрованих книг про рослини та справжньою перлиною Німецького Відродження.

Співпраця й ілюстрації

Меєр співпрацював з художником Генрікусом Фюльмаурером () та гравером Файтом Рудольфом Шпеклем (, 12 грудня 1550, Страсбург) над створенням гравюр на дереві для книги. Незвичайно для того часу, у книзі були названі художники, які зробили внесок, і навіть додані їхні портрети.

Фукс, чий травник був натхненний працею Брунфельса «Herbarum vivae imagines», що вийшла дванадцятьма роками раніше, високо оцінив ілюстрації, як виконані з «великою старанністю та майстерністю». Він також зазначив, що «затінення та інші менш важливі речі, якими іноді живописці прагнуть мистецької слави», були відкинуті, щоб зробити зображення більш правдивими до природи.

Книга вийшла як у кольоровому, так і в незабарвленому варіантах. Фукс хотів, щоб ілюстрації були розфарбовані, і не бажав, щоб їхній вигляд спотворювало надмірне затінення. Хоча деякі примірники були випущені кольоровими, багато розфарбовувалися вже після публікації. Текст, як і у Брунфельса, був узятий у античних авторів"Early Naturalists" (1912) - Louis Compton Miall"The Cambridge History of Science" vol3 - Katharine Park, Lorraine Daston. «De Historia» продовжила давню традицію травників — книг, що описують медичне використання рослин, — але порушила традицію, використовуючи життєві ілюстрації замість схематичних і часто фантастичних зображень.

Значення та спадщина

Альберт Меєр малював ілюстрації з натури, використовуючи зрілі рослини, які Фукс часто надавав зі свого саду в Тюбінгені. Надзвичайно деталізовані гравюри на дереві містять перші опубліковані зображення понад 100 нових рослин з Америки, таких як гарбуз, чорнобривці, кукурудза, кабачок, перець чилі та тютюн, які походять з Мексики та були привезені до Європи з Нового Світу. Точність ілюстрацій, що показують квіти, коріння та загальний вигляд рослини (*habitus*), призвела до того, що книга використовувалася як довідник європейськими лікарями та багатьма відомими гербаріями XVI століття, зокрема працею Ремберта Додунса. Вільям Морріс, англійський художник і дизайнер, мав примірник цієї книги, і деякі його дизайни були натхненні цими гравюрамиSmithsonian Institution Libraries. «Historia» була опублікована німецькою мовою у форматі фоліо через рік після оригіналу. Оскільки видання фоліо були громіздкими та незручними у використанні, незабаром з'явилися менші, кишенькові видання. За життя Фукса книга пройшла тридцять дев'ять перевидань латинською, німецькою, французькою, іспанською та голландською мовами. Дерев'яні дошки для гравюр використовувалися та копіювалися ще протягом трьохсот років. Фукс працював над значно розширеною версією праці протягом останніх двадцяти чотирьох років свого життя. Рукопис цієї роботи, який так і не був опублікований, зберігається в Австрійській національній бібліотеці та має назву «Віденський кодекс»Glasgow University Library .

Галерея

Примітки