Трибун целерів () — найголовніший військовий та адміністративний посадовець у Римському царстві після царя. Призначався монархом на час його правління і втрачав свої повноваження зі смертю начальника, виступав помічником та заступником царя, був його командиром кінноти. Під його безпосереднім командуванням постійно перебував загін целерів, який виконував роль гвардії та особистої охорони монарха.
До повноважень трибуна целерів належало право скликати і виступати на народних зібраннях, вести засідання сенату. Закон, прийнятий сенатом під головуванням трибуна целерів, називався lex tribunicia, щоб відрізнити його від закону, прийнятого під головуванням царя.
Окрім військових та адміністративних функцій посада також передбачала виконання певних релігійних обрядів.
Історичні джерела містять перекази, які приписують створення загону з 300 целерів міфічному римському царю Ромулу (VIII ст. до н. е.), посада трибуна селерів мала з'явитися одночасно із загоном. Втім, науковці звернули увагу, що Діонісій Галікарнаський пише про трибунів селерів, які здійснюють релігійний обряд, у множині, тому Теодор Моммзен та ряд інших істориків переконані, що певний час таких трибунів було кілька одночасно і їх посада була подібною до звичайних трибунів піхоти. Професор Нетушил Іван вважав, що лише за правління останнього царя Таквінія Гордого (др. пол. VI ст. до н. е.) кінний загін перетворився на особисту охорону, а посаду tribunus celerum вже одержував лише один військовик, який командував кіннотою одноосібно і, водночас, отримував розширені владні повноваження.
Примітки
Джерела
Довідники
Tribunus //
Книжки