Справа «Маркс проти Бельгії» (заява № 6833/74) була знаковою справою в сімейному праві, вирішеною Європейським судом з прав людини у 1979 році.
Факти Пані Паула Маркс, будучи неодруженою, народила доньку в 1973 році. Згідно з бельгійським законодавством, жодний юридичний зв'язок між неодруженою матір'ю та її дитиною не виникав лише з факту народження. Щоб створити зв'язок, мати мала або визнати материнство в рамках спеціального провадження, або усиновити дитину. В обох випадках права дитини на спадщину залишалися меншими, ніж ті, які дитина, народжена в шлюбі, отримувала автоматично.
Рішення Суд постановив, що мали місце порушення:
Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини (приватне та сімейне життя), Стаття 14 Конвенції (недискримінація) у поєднанні зі статтею 8, Стаття 14, взята разом зі статтею 1 Протоколу № 1 (права власності),
і відсутність порушення статті 1 Протоколу № 1, взятої окремо. Суд не присудив заявникам жодної компенсації.
Судді Балладоре Пальєрі, Педерсен, Ґансгоф ван дер Мерш, Евріґеніс, Пінейро Фарінья та Едуардо Ґарсіа де Ентерріа подали спільну незгоду щодо відмови у виплаті компенсації.
Судді О'Донох'ю, Тор Вільяльмссон, Фіцморіс, Біндшедлер-Роберт, Мачер та Піньєйру Фарінья подали окремі заперечення щодо різних пунктів рішення.
Наслідки У 1987 році Бельгія внесла зміни до свого Цивільного кодексу, а в 1988 році Комітет міністрів Ради Європи вирішив, що Бельгія виконала свої зобов'язання згідно зі статтею 54 Конвенції у цьому випадку.
Примітки
Література Goldbacher M. D. A People's History of the European Court of Human Rights. 2007. . pp. 15–25
Посилання
Role of the European Court of Human Rights - Paula Marckx' case Federal Public Service Foreign Affairs