Репресії в Україні 1965—1966 — масові арешти українських шістдесятників, організовані урядом УРСР, які тривали з серпня 1965 по травень 1966 року. Репресії відбувалися одночасно із процесом Синявського-Даніеля. Західні ЗМІ звернули увагу на репресії тільки після публікації петиції В'ячеслава Чорновола, відомої як «Документи Чорновола». За оцінками, під час репресій заарештували 190—200 осіб.

Передісторія Хрущовська відлига призвела до появи нових культурних явищ в Україні. Після заклику режисера Олександра Довженка 1955 року до «розширення творчих меж соціалістичного реалізму» молоді українські інтелектуали-шістдесятники почали створювати мистецтво та художню критику, які відкрито кидали виклик принципам соціалістичного реалізму. Шістдесятники відіграли важливу роль у культурному відродженні України після сталінської епохи.

1964 року радянського лідера Микиту Хрущова зняли з посади, і це поклало край хрущовській відлизі. Хоча деякі шістдесятники вирішили співпрацювати з новоствореним урядом Леоніда Брежнєва, багато інших ще більше радикалізувалися. Український самвидав займав дедалі непримереннішу позицію щодо уряду, частіше поширювалися видання української діаспори, а рух за збереження української культури набув більш політичного характеру.

Репресії Наприкінці серпня 1965 року КДБ видав наказ своєму українському відділенню розпочати арешти інтелектуалів. З 24 серпня по 4 вересня за звинуваченням в антирадянській агітації заарештували 25 провідних шістдесятників (7 у Києві та 17 у Львові, за даними Харківської правозахисної групи; інші джерела вказують інші місця арештів, такі як Одеса у випадку Герети та залізнична станція Красне у випадку Михайла Гориня). Різні джерела узгоджені стосовно дати арештів, але розходяться щодо осіб, заарештованих у кожну дату. Наприклад, Богдан Горинь згадував, що його та Михайла Гориня заарештували того ж дня, що й Косіва (26 вересня), тоді як в енциклопедії «Рух опору в Україні» зазначено, що Косіва заарештували лише 27 вересня разом із Заливахою та Геретою.Перші арешти мали ефект, протилежний очікуваному: вони не тільки не схилили українську інтелігенцію до співпраці з урядом, а й заохотили її до активнішого протесту проти погіршення стану з правами людини. 4 вересня 1965 року в кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Іван Дзюба разом зі студентом Василем Стусом та за підтримки журналіста В'ячеслава Чорновола влаштували протест проти арештів. Дзюба називав імена заарештованих, а Стус закликав тих, хто «проти відродження сталінізму», встати.

Після вересня арешти продовжилися, хоча й з меншою частотою. Святослава Караванського заарештували в Одесі 13 листопада, — про це повідомляють як Богдан Горинь, так і «Рух Опору в Україні». Арешт Шевчука, за даними Гориня та «Руху Опору в Україні», відбувся пізніше в Житомирі — 23 травня 1966 року, і це був останній зі значних арештів.

Загалом було заарештовано приблизно від 190 до 200 осіб.

Документи Чорновола На момент репресій В'ячеслав Чорновіл був державним журналістом, пов'язаним з Львівським комсомолом. Чорновіл, якому доручили висвітлювати судові процеси над репресованими та свідчити проти шістдесятників, відмовився свідчити проти Осадчого (а також Михайла та Богдана Гориня та Зваричеської, за словами історика Василя Швидкого). В результаті його звільнили з роботи кореспондента газети «Друге читання». Чорновіл написав серію статей, що документували репресії 1965 року та заарештованих, і надіслав їх до українського уряду. За першу зі статей його заарештували 8 липня 1966 року та засудили до зниження зарплати на 20 %. За відкритого листа до лідера української компартії Петра Шелеста, в якому він стверджував, що арешти суперечать радянському законодавству, Чорновола заарештували та засудили до восьми місяців каторжних робіт у Мордовії. Пізніше праці Чорновола зібрали в одну книгу та контрабандою вивезли за кордон до Франції, де їх опублікували як «Документи Чорновола» ().

«Документи Чорновола» привернули увагу американської громадськості, яка до цього була зосереджена лише на одночасному судовому процесі Синявського й Даніеля. Збігнєв Бжезінський, член Державного департаменту США, написав передмову до перекладу «Документів Чорновола», опублікованого видавництвом у 1969 році.

Наслідки Невдача репресій у придушенні національного самовираження призвела до ескалації конфлікту між радянським урядом та інтелігенцією. Друга, набагато більша хвиля репресій розпочалася в 1972 році. Тоді ж компартія усунула від влади в Україні Петра Шелеста, замінивши його Володимиром Щербицьким.

Репресії 1965—1966 років також закріпили статус Чорновола в українських дисидентських спільнотах. Його відмова свідчити проти заарештованих дисидентів та його роль у розголошенні інформації про репресії одразу ж позначили його як провідного українського радянського дисидента та зрештою поставили його на шлях, який привів до його лідерства у Народному русі України та відновленні української незалежності в 1989—1991 роках.

У культурі

Репресії відображені в «Ребелії», альбомі й виставі 2025 року, зокрема у треках «Тіні Забутих Предків» і «The Chornovil Papers».

Див. також

Репресії в Україні 1972

Нотатки

Посилання