Джон Котсворт Слессор (; 3 червня 1897, Ранікхет — 12 липня 1979, Ротон) — британський воєначальник, Маршал Королівських повітряних сил (1950) ПС Великої Британії. Начальник штабу Королівських ПС (1950—1953), командувач Берегового командувань Королівських ПС (1943—1944). Учасник Першої та Другої світових воєн, а також кампанії у Вазиристані.

Військову службу розпочав у 1915 році під час Першої світової війни як пілот Королівського льотного корпусу. Брав участь у бойових діях у складі 17-ї ескадрильї на Близькому Сході, за що нагороджений Військовим хрестом, та у складі 5-ї ескадрильї на Західному фронті, де був нагороджений бельгійським Воєнним хрестом. У міжвоєнний період командував 4-ю ескадрильєю в Англії та 3-м (Індійським) авіакрилом, отримавши орден «За видатні заслуги» за операції у Вазиристані. У 1936 році він опублікував працю «Повітряна міць та армії», в якій досліджував використання повітряної сили проти цілей на полі бою та позаду нього.

Слессор обіймав кілька оперативних посад у Другій світовій війні. У 1943 та 1944 роках очолював Берегове командування, йому приписують значний внесок у перелом ходу битви за Атлантику завдяки використанню дальніх бомбардувальників проти німецьких підводних човнів. На завершальних етапах війни був головнокомандувачем Королівських ВПС у Середземномор'ї та на Близькому Сході та заступником генерал-лейтенанта Айри Ікера на посаді головнокомандувача Середземноморських союзних повітряних сил, проводячи операції в Італійській кампанії та Югославії. Слессор продовжив службу на найвищій посаді в Королівських ВПС — начальника штабу Королівських ПС — на початку 1950-х років і вважався рішучим прихильником стратегічних бомбардувань та ядерного стримування. Вийшовши на пенсію, він опублікував ще дві книги, включаючи автобіографію, та обіймав церемоніальні призначення в Сомерсеті.

Біографія

Джон Котсворт Слессор народився 3 червня 1897 року в Ранікхет на території Британської Індії в родині майора Артура Керра Слессора та Аделаїди Слессор (уродженої Котсворт). Освіту здобув в Гейлібері. Кульгавий на обидві ноги внаслідок поліомієліту, йому відмовили у проходженні армійської служби в 1914 році за станом здоров'я. Лише завдяки сімейним зв'язкам йому вдалося поступити на службу в Королівський льотний корпус, де 6 липня 1915 року Слессо отримав звання другого лейтенанта. 9 вересня 1915 року він отримав призначення для проходження служби у Спеціальному льотному резерві. Слессор брав участь у бойових діях у складі 17-ї ескадрильї в Єгипті та Судані, де йому приписують затримання втечі султана Алі Дінара та 2000 бійців 23 травня 1916 року після поразки султана в бою під Берінгією. 25 жовтня відзначений у наказі. Згодом дістав поранення у стегно та повернувся до Англії як інвалід.

1 грудня 1916 року Слессора підвищено до тимчасового звання капітана, а 1 січня 1917 року нагороджено Військовим хрестом. У квітні 1917 року він повернувся до строю як командир 5-ї ескадрильї на Західному фронті. Невдовзі після цього ескадрилья переозброїлася з BE.2 на бомбардувальники R.E.8.. 24 вересня Слессора відзначили бельгійським орденом Леопольда, а 11 березня 1918 року — Бельгійським Військовим хрестом. У квітні 1918 року він перейшов до новостворених Королівських ПС. 3 липня 1918 року отримав тимчасове звання майора, а вже 14 липня 1918 року був направлений інструктором до Центральної льотної школи в Упавоні.

У міжвоєнний час Джон Слессор продовжив службу в лавах британської авіації. У травні 1921 року став командиром 20-ї ескадрильї, яка використовувала винищувачі «Бристоль» на північно-західному кордоні Індії. У лютому 1923 року продовжив службу в Управлінні підготовки Міністерства авіації.

Слессор командував 4-ю ескадрильєю на винищувачах «Бристоль» з авіабази Фарнборо. З квітня 1925 року по жовтень 1928 року служив в Управлінні операцій та розвідки Міністерства авіації. У 1931 році поступив на навчання до Штабного коледжу в Камберлі. В січні 1932 року став штабним офіцером Королівських повітряних сил. Слессор був підвищений до виконуючого обов'язки командира авіакрила 1 січня 1932 року (з 1 липня виконував обов'язки). У березні 1935 року став командиром 3-го (індійського) авіакрила у Кветті. Згодом відзначений орденом «За видатні заслуги» за операції у Вазиристані з 25 листопада 1936 року по 16 січня 1937 року.

У 1936 році Слессор опублікував працю «Повітряна міць та армії», дослідження використання повітряних сил проти цілей на полі бою та поза ним. У цій роботі він виступав за співпрацю армій, вплив на маневрові спроможності, зокрема відсічення підкріплень, та шляхів постачання противника, а також за використання повітряних бомбардувань як зброї для знищення морального духу противника.

1 січня 1939 року його було призначено ад'ютантом короля з повітряних сил.

1 вересня 1939 року Слессору присвоєне звання командор повітряних сил. У травні 1941 року він став командиром 5-ї бомбардувальної групи. У січні 1942 року став кавалером ордена Лазні та згаданий у наказі. У квітні посів посаду помічника начальника штабу авіації.

Слессор брав активну участь у плануванні об'єднаного повітряного наступу союзників у Європі. На Касабланкській конференції в січні 1943 року йому вдалося вплинути на міністра авіації Великої Британії сера Арчибальда Сінклера та начальника штабу ПС, головного маршала авіації сера Чарльза Портала, щоб вони погодилися на пропозиції ВПС армії США, що призвело до політики «цілодобового» бомбардування Німеччини, при цьому США здійснювали високоточні атаки вдень, а Королівські ПС проводили бомбардування районів вночі.

5 лютого 1943 року, Слессор призначений командувачем Берегового командування. Він мав у своєму розпорядженні шістдесят ескадрилей, дві з яких були оснащені важкими бомбардувальниками B-24 «Ліберейтор». Йому приписують значний внесок у перелом битви за Атлантику на користь союзників, коли він, використовуючи свої невеликі сили далекобійних бомбардувальників у тісній співпраці з військово-морськими силами, кардинально знизив загрозу підводних човнів країн Осі.

Слессор очолив Королівські ПС у Середземномор'ї та на Близькому Сході в січні 1944 року, а паралельно був заступником генерал-лейтенанта Айри Ікера на посаді головнокомандувача Середземноморських союзних повітряних сил. На цій посаді він організовував та проводив операції в Італійській кампанії та Югославії, створивши Балканські повітряні сили на цьому театрі воєнних дій. 6 вересня 1946 року він був нагороджений Великим хрестом Грецького ордена Фенікса.

1 січня 1946 року Слессора підвищено до головного маршала авіації. Він служив членом Комісії авіації з персоналу, відповідальним за нагляд за демобілізацією Королівських ПС у повоєнний час, до 1 жовтня 1947 року. За наполяганням тодішнього начальника штабу ПС, маршала Королівських ПС сера Артура Теддера, Слессор змінив генерала сера Вільяма Сліма на посаді коменданта Імперського оборонного коледжу. 10 червня 1948 року Слессор став лицарем Великого хреста ордена Лазні, а 1 липня — головним ад'ютантом короля з авіації.

1 січня 1950 року він змінив Теддера на посаді начальника штабу Королівських ПС. 8 червня 1950 року Слессор був підвищений до звання маршала Королівських ПС.

На посаді очільника Королівських ПС, Слессор ввів термін «V-Сили» для позначення запланованого тріо реактивних стратегічних реактивних бомбардувальників — Vickers Valiant, Handley Page Victor та Avro Vulcan — і зробив свій внесок в ухвалення рішення про будівництво всіх трьох типів літаків стратегічної авіації. Він відіграв ключову роль у просуванні ядерної зброї як ефективного інструменту стримування на початку британської стратегії Холодної війни. У 1952 році Королівські ПС стверджували, що, оскільки бомбардувальники є таким важливим стримуючим фактором, звичайні сили можуть бути різко скорочені в той час, коли уряд прагне значної економії державних витрат. Слессор вважав малоймовірним, що Сполучене Королівство зможе протистояти комуністичному наступу, не вдаючись до використання тактичної ядерної зброї. Він став одним із ключових пропагандистів «Великого стримування» (яке він використав як назву книги, яку написав після виходу у відставку) по обидва боки Атлантики.

Див. також Луїс Бреретон Марі П'єр Кеніг Красовський Степан Якимович Карл Леннарт Оеш Ендрю Гампфрі Манер Луальді

Примітки Джерела

Виноски

Посилання

Sir John Cotesworth Slessor John Slessor Air Power Supremo: A Biography of Marshal of the Royal Air Force Sir John Slessor Air Marshal Sir John Slessor: The Unsung British Cold War Strategist

Література Ball, S. J. (1995). The Bomber in British Strategy. Boulder, Colorado: Westview Press. ISBN 978-0-8133-8934-9. Boatner III, Mark (1996). The Biographical Dictionary of World War II. Novato, California: Presidio Press. ISBN 978-0-89141-548-0 Slessor, Sir John (1936). Air Power and Armies. London: Oxford University Press. OCLC 2865817 Slessor, Sir John (1957). The Great Deterrent. London: Cassell. OCLC 2602099.

! colspan="3" style="background:#7BA05B;" | Командування військовими формуваннями (установами)Великої Британії